Рішення

від 30.06.2021 по справі 922/1131/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1131/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12-А, оф. 3) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд. 299) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд Державного Майна України (01133, місто Київ, Вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9) про стягнення 1043021,75 грн. за участю представників:

позивача - Коренчук І.В., директор на підставі наказу №1-ОД від 10.04.2012,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення 1057273,89 грн., що складається з: суми основного боргу у розмірі 952401,04 грн., відсотку річних у розмірі 18500,89 грн. та інфляційних витрат у розмірі 86371,96 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором №238/04-18-ВК від 06.02.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.04.2021 о 11:30. Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі Фонд Державного Майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

26.04.2021 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву ДП "Завод "Електроважмаш" (вх. № 9484) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 27.04.2021 у справі №922/1131/21 відкладено підготовче засідання на 25.05.2021 на 12:00.

Протокольною ухвалою від 25.05.2021 у справі №922/1131/21 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду до 04.07.2021 та відкладено підготовче засідання на 08.06.2021 на 12:45.

28.05.2021 у системі документообігу суду зареєстровано заяву ТОВ "Промислова фірма "Укртрубмаш" про зменшення позовних вимог (вх. № 12458), згідно з якою позивачем зменшено розмір заявлених до стягнення коштів та заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 1043021,75 грн., з яких: 952401,04 грн. основного боргу, 17853,46 грн. відсоток річних та 72767,25 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Промислова фірма "Укртрубмаш" про зменшення позовних вимог (вх. № 12458 від 28.05.21) та відкладено підготовче засідання на 15.06.2021 о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021 на 12:00.

Позивач у судове засідання 30.06.2021 з`явився, надав для огляду суду оригінали документів, копії яких подано разом із позовною заявою. В судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 952401,04 грн., а також 17853,46 грн. відсотку річних та 72767,25 грн. інфляційних витрат.

Відповідач у судове засідання 30.06.2021 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №016214/2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судове засідання 30.06.2021 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №016214/3.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 30.06.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

06.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (замовник, відповідач) було укладено Договір №238/04-18-ВК (далі - Договір) (а.с. 17-19), відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов`язується у 2018-2019 роках поставити замовнику продукцію, зазначену в Специфікації №1 (Додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Поставка здійснюється окремими партіями.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 "Державний класифікатор продукції та послуг", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 457 від 11.10.2010р., та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2., 2.3. Договору, передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: пр-т Московський, 299, м. Харків, 61089.

Транспортування продукції здійснюється транспортом Постачальника та за його рахунок, на умовах DDP м. Харків, пр. Московський, 299 (згідно Інкотермс-2010).

Відповідно до п. 4.1. Договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Із обставин справи слідує, що 26.10.2018 на виконання умов Договору, згідно з видатковою накладною №13 Позивача, товарно-транспортної накладної перевізника ТОВ Транспортна компанія САТ №утм00000013 від 26.10.2018 підприємство поставило Відповідачу товар (металеві труби) на загальну суму 269642,40грн., в т.ч ПДВ - 20%.

Товар разом із супровідними документами, паспортами (сертифікатами) якості, зареєстрованою податковою накладною №1 від 26.10.2018 та іншою передбаченою умовами Договору документацією отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1722 від 25.10.18р. (т.с. 1 а.с. 25) без будь - яких претензій та зауважень щодо його якості, кількості чи інших можливих недоліків товару чи документації до нього.

Також, із матеріалів справи убачається, що відповідачу було виставлено рахунок на оплату №20 від 26.10.2018 на суму 269642,40 грн. з урахуванням ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 26).

Згідно з п. 4.1. Договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції. Тобто, оплата за поставлений товар мала відбутись у строк до 25.12.2018 включно.

Проте відповідач отриману продукцію сплатив лише частково, а саме 30.01.2019 відповідачем було сплачено 49642,40 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки по рахунку позивача (т.с. 1 а.с. 27), у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка склала 220000,00грн.

Також, із обставин справи убачається, що 05.11.2018 на виконання умов Договору, згідно з видатковою накладною №14, товарно-транспортної накладної перевізника ТОВ Транспортна компанія САТ №утм00000014 від 05.11.2018 позивачем було поставлено відповідачу товар (металеві труби) на загальну суму 105495,12 грн., в т.ч ПДВ - 20% (т.с.1 а.с. 28-31).

Товар разом із супровідними документа, паспортами (сертифікатами) якості, зареєстрованою податковою накладною №1 від 05.11.2018 та іншою передбаченою умовами Договору документацією було отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1770 від 01.11.18 (т.с. 1.а.с. 32) без будь - яких претензій та зауважень щодо його якості, кількості чи інших можливих недоліків товару чи документації до нього.

Відповідачу було виставлено рахунок на оплату №21 від 05.11.2018 на суму 105495,12 грн., з урахуванням ПДВ -20% (т.с. 1 а.с. 33).

З урахуванням положень п. 4.1. Договору, оплата за поставлений товар мала відбутись відповідачем у строк до 04.01.2019 включно.

Проте повної та своєчасної оплати відповідач у встановлені договором строки та порядку не здійснив.

Також, 03.12.2018 на виконання умов Договору, згідно видаткової накладної №15 Позивача, товарно-транспортної накладної перевізника ТОВ Транспортна компанія САТ №утм00000015 від 03.12.2018 позивач поставив відповідачу товар (металеві труби) на загальну суму 32371,20 грн., в т.ч. ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 34-37).

Товар разом із супровідними документами, паспортами (сертифікатами) якості, зареєстрованою податковою накладною №1 від 03.12.2018р. та іншою передбаченою умовами Договору документацією отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 1979 від 03.12.2018 без будь - яких претензій та зауважень щодо його якості, кількості чи інших можливих недоліків товару чи документації до нього.

Відповідачу було виставлено рахунок на оплату №23 від 03.12.2018 на суму 32371,20 грн. з урахуванням ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 38).

У відповідності до умов п. 4.1. Договору, оплата за поставлений товар мала відбутись у строк до 01.02.2019 включно.

Проте повної та своєчасної оплати відповідач у встановлені договором строки та порядку не здійснив.

Окрім того, 22.02.2019 на виконання умов Договору, згідно видаткової накладної №1, товарно-транспортної накладної перевізника ТОВ Транспортна компанія САТ №утм0000001 від 22.02.2019 позивач поставив відповідачеві товар (металеві труби) на загальну суму 202708,32 грн., в т.ч. ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 39-42).

Товар разом із супровідними документи, паспортами (сертифікатами) якості зареєстрованою податковою накладною №1 від 22.02.2019р. та іншою передбаченою умовам Договору документацією отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності №249 від 21.02.2019 без будь - яких претензій та зауважень щодо його якості, кількості чи інших можливих недоліків товару чи документації до нього.

Відповідачу було виставлено рахунок на оплату №1 від 22.02.2019 на суму 202708,32 грн. з урахуванням ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 43).

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за поставлений товар мала відбутись у строк до 23.04.2019 включно.

Втім повної та своєчасної оплати відповідач у встановлені договором строки та порядку не здійснив.

Також, 19.03.2019 на виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної №3, ТТН перевізника - ТОВ Транспортна компанія САТ №утм00000003 від 19.03.2019 позивач поставив відповідачу товару (металеві труби) на загальну суму 391826,40грн., в т.ч. ПДВ - 20%.

Товар разом із супровідними документи, паспортами (сертифікатами) якості, зареєстрованою податковою накладною №1 від 19.03.2019 та іншою передбаченою умовами Договору документацією отримано уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності №391 від 18.03.2019 без будь - яких претензій та зауважень щодо його якості, кількості чи інших можливих недоліків товару чи документації до нього.

Відповідачу було виставлено рахунок на оплату №3 від 19.03.2019 на суму 391826,40грн. з урахуванням ПДВ - 20% (т.с. 1 а.с. 49).

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за поставлений товар мала відбутись у строк до 20.05.19р. включно.

Однак повної та своєчасної оплати відповідач у встановлені договором строки та порядку не здійснив.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем склала 952401,04 грн.

У зв`язку з наявною заборгованістю та з метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу - претензію від 22.07.2020 із проханням добровільно погасить основний борг у розмірі 952401,04 грн. (за умови щотижневої часткової оплати боргу на будь-яку можливу для відповідача суму).

Проте заборгованість у розмірі 952401,04 грн. відповідачем залишилася несплаченою.

У відповідь на вимогу позивача, відповідач, листом від 20.08.2020 просив не передавати заявлені вимоги та реструктурувати таку заборгованість за графіком наведеним у цій відповіді з вересня 2020 року.

Втім за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року жодної оплати на погашення тривалої заборгованості відповідачем здійснено не було.

Станом на дату винесення рішення борг відповідачем позивачу не сплачений.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач у своєму відзиві вказав про наявну заборгованість перед позивачем у розмірі 952401,04 грн. та вимоги позивача залишив на розсуд суду (т.с. 1 а.с. 87-90).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні до говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кіль кість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №238/04-18-ВК від 06.02.2018 позивач (постачальник) передав у власність відповідача (замовника) обумовлений товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, ТТН (т.с. 1 а.с. 21-49).

Вказані видаткові накладені підписані сторонами без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару, підписи скріплено печатками.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалося судом вище, умовами пункту 4.1. Договору визначено, що замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд визнав вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором №238/04-18-ВК від 06.02.2018 у розмірі 952401,04 грн. обґрунтованими, законними, такими, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заявленого до стягнення відсотку річних в сумі 17853,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 72767,25 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотку річних та інфляційної складової боргу, суд установив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства. Відтак, вказані позовні вимоги про стягнення відсотку річних в сумі 17853,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 72767,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача у розмірі 15645,33 грн.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача сплату судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" у розмірі 9080,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 01.07.2020 між адвокатом Лісовим Д.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" (клієнт, замовник) укладено договір про надання правової допомоги № 1 (а.с. 54).

Позивачем долучено до матеріалів справи акт здачі - приймання послуг № 1 від 22.03.2021 (а.с. 55).

При цьому, суд зазначає, що в силу приписів частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Тобто, застосування відповідних положень частини 7 статті 129 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи.

Разом з тим, надані відповідачем договір, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Дослідивши наданий відповідачем акт здачі - приймання послуг № 1 від 22.03.2021 (а.с. 55), що позивачу були надані послуги на загальну суму 9080,00 грн., а саме:

- аналіз договору № 238/04-18-ВК від 06.02.2018 та первинної бухгалтерської документації. Консультація та роз`яснення положень законодавства щодо права постачальника на стягнення заборгованості у судовому порядку та примусового виконання судового рішення. Роз`яснення правових позицій судових інстанцій з даних спірних правовідносин - кількість годин (хв). 3,0 (180 хв.).

- перевірка стану ДП "Завод "Електроважмаш" в реєстрі санації, банкрутства та ЄДРПОУ. Складання досудової вимоги - претензії про погашення заборгованості із роз`ясненням замовнику порядку направлення цінних листів, строку розгляду таких листів - кількість годин (хв.) - 3,0 (180хв.).

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості із детальним розрахунком заборгованості (1 % річних, інфляційні втрати). Перевірка відповідача в реєстрі санації, банкрутства та ЄДРПОУ. Складання опису у цінний лист для відправлення позовної заяви із додатками на адресу відповідача. Надання реквізитів для сплати судового збору та розрахунок необхідної суми судового збору - кількість годин (хв.) - 4,0 (240 хв.).

Разом з тим, на переконання суду, надання адвокатом вищевказаних послуг щодо аналізу договору та первинної бухгалтерської документації; консультації та роз`яснення положень законодавства щодо права постачальника на стягнення заборгованості у судовому порядку та примусового виконання судового рішення; роз`яснення правових позицій судових інстанцій з даних спірних правовідносин; перевірка стану ДП "Завод "Електроважмаш" в реєстрі санації, банкрутства та ЄДРПОУ; складання досудової вимоги - претензії про погашення заборгованості із роз`ясненням замовнику порядку направлення цінних листів, строку розгляду таких листів вартістю 5448,00 грн. в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними, та здійснена на власний розсуд позивача.

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально підтверджений на суму 3632,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231,236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, проспект Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова фірма "Укртрубмаш" (49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12-А, оф. 3, код ЄДРПОУ 38199980) - 952401,04 грн. основного боргу; 17853,46 грн. відсотку річних; 72767,25 грн. інфляційних витрат; 15645,33 грн. судового збору та 3632,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "05" липня 2021 р.

Суддя Є.М. Жиляєв