Рішення

від 07.05.2021 по справі 574/666/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/666/20 Провадження №2/574/66/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

у складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Орган опіки та піклування Буринської РДА звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина перебуває у них на обліку з січня 2020 року як така, що опинилася у складних життєвих умовах з причини невиконання її матір`ю обов`язків по вихованню та утриманню дитини. 15.07.2020 року дитина була повторно відібрана від матері та направлена до Хоружівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, не забезпечує належних умов проживання, харчування та виховання дитини. Посилаючись на те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, просили відібрати у неї дитину без позбавлення батьківських прав та стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 10.03.2021 року замінено первісного позивача - орган опіки та піклування Буринської РДА на правонаступника - орган опіки та піклування Конотопської РДА.

Представник позивача Точиленко Т.М. позов підтримала, просила розгляд справи провести без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином в силу п.4) ч.8 та ч.11 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не надала.

Суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши надані докази і давши їм оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.7).

Відомості про батька дитину в актовому записі про її народження вчинені на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто за вказівкою матері (а.с.8).

З 15.01.2020 року дитина перебуває на обліку служби у справах дітей Буринської РДА як така, що опинилася у складних життєвих обставинах через неналежне виконання її матір`ю своїх батьківських обов`язків, що вбачається з наказу №4-ОД від 15.01.2020 року (а.с.10).

З довідки КНП Буринська ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на Д обліку у протитуберкульозному кабінеті як контактна особа (а.с.12).

15.01.2020 року ОСОБА_2 був направлений до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей відповідно до направлення служби у справах дітей Сумської ОДА №106/01-19 як такий, що опинився в складних життєвих обставинах та потребує соціально-психологічної реабілітації (а.с.11).

З 17.01.2020 року дитину було направлено на лікування до Шосткинського обласного дитячого протитуберкульозного санаторію , де вона перебувала до червня 2020 року. Мати дитини її не відвідувала, станом здоров`я дитини та не цікавиться (а.с.13).

В кінці червня 2020 року ОСОБА_2 було повернуто в родину, однак відповідачка, змінивши адресу мешкання, не створила необхідних умов для належного проживання малолітньої дитини, що також підтверджується відповідними актами обстеження умов проживання та інформацією фахівця із соціальної роботи ОСОБА_4 (а.с.14,15,21,23-26).

15.07.2020 року дитину знову відібрано у відповідачки згідно до розпорядження голови Буринської ОДА №155-ОД (а.с.16-18).

За інформацією Слобідського навчально-виховного комплексу ОСОБА_2 з першого по четвертий клас навчався в даному закладі освіти, батьки дитини не приділяють належну увагу вихованню дитини (а.с.22).

За місцем проживання відповідачка ОСОБА_1 характеризується негативно, неодноразово отримувала зауваження з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_2 (а.с.19,20).

Висновком органу опіки та піклування Буринської РДА встановлено доцільність відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав. (а.с.27-29).

Даючи оцінку наведеному, суд вважає встановленим, що відповідачка протягом 2020 року неналежно виконує батьківські обов`язки по відношенню до своєї малолітньої дитини. Без поважних причин та з врахуванням своїх фінансових можливостей, не створила для дитини прийнятних умов проживання, що відповідали б її віку, стану здоров`я та санітарно-гігієнічним вимогам.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, відновити сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об`єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.

Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в теперішній час малолітня дитина відповідачки не може перебувати з нею, так як умови її проживання, враховуючи стан здоров`я останньої, є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.

З урахуванням наведеного, дитину необхідно відібрати у відповідачки та передати органу опіки та піклування Конотопської районної державної адміністрації для її влаштування до відповідної реабілітаційної дитячої установи.

Суд звертає увагу відповідачки на необхідність виконання нею своїх батьківських обов`язків відносно дитини, зміни свого безвідповідального ставлення до них, створення належних умов проживання, що відповідали б віку і стану здоров`я дитини та санітарно-гігієнічним вимогам. Тільки після цього дитина може бути повернута матері.

Вирішуючи питання стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 цього ж Кодексу способи виконання обов`язку утримання дитини визначаються домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у часті від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, суд, серед іншого, повинен врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів та наявність у платника аліментів інших дітей.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на утримання дитини необхідно стягнути аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати щодо судового збору в розмірі 4204грн., від сплати яких позивач був звільнений в силу Закону при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) без позбавлення батьківських прав, передавши дитину органу опіки та піклування Конотопської районної державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які сплачувати на користь установи, куди буде поміщена дитина.

Стягнення проводити з 22.07.2020 року, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з кожного, на користь держави - 4204 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Згідно підпунктів 1) та 5) ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині відібрання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі місячного платежу.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: