Рішення

від 05.07.2021 по справі 440/4399/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/4399/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2021 року (згідно даних на конверті) ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2021 №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";

- зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га та надати у власність земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:003:0017 для ведення особистого селянського господарства.

Позов обґрунтований тим, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який був погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.01.2020 №55/82-20. Позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з письмовою заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2021 №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" протиправно відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з посиланнями на те, що згідно з інформацією Відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, відноситься до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського, а тому, у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені та вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. На переконання позивача, розроблений проект землеустрою, з огляду на його погодження висновком від 03.01.2020 №55/82-20, в силу положень статті 186-1 Земельного кодексу України вважається таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою. Відтак, відповідно до положень частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідач після отримання погодженого проекту землеустрою зобов`язаний був прийняти наказ про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, а не відмовляти у такому затвердженні та наданні земельної ділянки у власність. З огляду на те, що наданий позивачем проект землеустрою погоджений у встановленому законодавством порядку у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо прийняття іншого рішення ніж про затвердження проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

18.05.2021 до суду надійшов відзив від відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Головне управління є органом уповноваженим відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб в межах Полтавської області. За інформацією Відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, відноситься до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського. Пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. А тому у Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені та вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Таким чином, управлінням правомірно винесено наказ від 01.04.2021 №2770-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою позивачу /а.с. 63-66/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га та надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 5323683600:00:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, що відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів /а.с. 23-55/ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийняло наказ від 01.04.2021 №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" /а.с. 70/.

За змістом вказаного наказу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з підстав того, що за інформацією Відділу в Оржицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1, відноситься до земель, переданих у колективну власність КСП ім. Дзержинського. Пунктом 21 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. У Головного управління відсутні повноваження щодо розпорядження землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені та вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Не погодившись із наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2021 №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю врегульовані Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ /далі - ЗК України/.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24.01.2020 у справі №316/979/18 та від 30.08.2018 у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 ЗК України не містить.

Оскільки на затвердження позивачем подано погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.01.2020 №55/82-20 /а.с. 53 зі звороту/ проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5323683600:00:003:0017), то зазначати в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, що передбачена до відведення земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, а розпорядження землями колективної власності, згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України не віднесено до компетенції Головного управління, не відповідає правильному застосуванню статті 118 ЗК України.

З доданих до матеріалів справи державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ №000067 від 31.01.1996 та додатку до нього "План зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність" не можливо встановити чи відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 5323683600:00:003:0017 до масиву земельних ділянок, зазначених в такому плані /а.с. 71-72/.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на пункт 21 розділу Х Земельного кодексу України, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Так, доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323683600:00:003:0017 за відповідним актом приймання-передачі передана до земель комунальної власності та за відповідною територіальною громадою зареєстровано право комунальної власності на неї, відповідачем до суду не надано. Натомість, у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.01.2020 №55/82-20 значиться, що форма власності бажаної земельної ділянки - державна /а.с. 53 зі звороту/.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5323683600:00:003:0017 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.03.2020 НВ-5315848042020 /а.с. 19/, що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2021 №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, прийнятий не в межах повноважень, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) затвердити проект землеустрою ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,000 га та надати у власність земельну ділянку кадастровий номер 5323683600:00:003:0017 для ведення особистого селянського господарства, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19.02.2020 у справі №591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев`ятої статті 118 ЗК України та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану вимогу позивача та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323683600:00:003:0017) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, при задоволенні даного позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 квітня 2021 року №2770-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323683600:00:003:0017) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передати земельну ділянку у власність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 39767930) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава