Постанова

від 05.07.2021 по справі 480/8884/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р. Справа № 480/8884/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 16.03.21 по справі № 480/8884/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській обл.), в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06.11.2020 № 18-34210/16-20-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Смілівської сільської ради за межами населених пунктів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що бажана земельна ділянка не знаходиться в користуванні будь-яких осіб, а договір оренди земельної ділянки від 09.10.2007 не може бути доказом її перебування в оренді у ТОВ «Агро-Гамма» , оскільки не містить інформації щодо координат місця розташування земельної ділянки, яка орендується підприємством. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано довідку з Державного реєстру речових прав від 04.12.2020, згідно з якою право оренди на бажану земельну ділянку не зареєстроване.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 29.05.2020 щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради (а.с. 18). До заяви було додано копію документа, що посвідчує особу, копію РНОКПП, графічні матеріали земельної ділянки, копію посвідчення ОСОБА_2 .

14.07.2020 відповідач листом відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою.

За наслідками оскарження позивачем в судовому порядку зазначеної відмови, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради Роменського району Сумської області, та за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (а.с. 7-9).

На виконання вказаного судового рішення 06.11.2020 відповідач прийняв наказ 18-34210/16-20-СГ, яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Смілівської сільської ради, з тих підстав, що відсутнє погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, на користь заявника (а.с. 11).

Не погоджуючись з відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ відповідача прийнятий в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі ст. ст. 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Як вбачається з наказу ГУ Держгеокадастру від 06.11.2020, підставою відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: при розгляді клопотання встановлено, що відсутнє погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, на користь заявника.

Так, з інформаційної довідки відділу у Роменському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 03.11.2020 № 3673/410-20 вбачається, що бажана до відведення у власність позивачу земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "Агро-Гамма" відповідно до договору оренди землі від 09.10.2007 (а.с. 32).

Колегія суддів зазначає, що однією з істотних умов договору є площа земельної ділянки, яка у зв`язку з даною заявою може змінитися, а зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. Проте, наявності взаємної згоди сторін матеріали справи не містять.

Право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 ЗК України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що місце розташування земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність якої звертався позивач, фактично не відповідає вимогам законів, що в розумінні ст. 118 ЗК України є підставою для відмови у наданні такого дозволу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини є підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а тому відповідачем правомірно прийнято наказ від 06.11.2020.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 в оренді у іншої особи, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на таке.

Судом установлено, що ТОВ «Агро-Гамма» договір оренди укладено у 2007 році, тоді як державний реєстр прав, який містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження, введений в дію у 2013 році, тобто пізніше в часі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З аналізу наведеної норми вбачається, що права, зареєстровані до 01.01.2013, залишаються дійсними та повторно їх реєструвати в Державному реєстрі прав не потрібно.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про оренду підприємством земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 не свідчить про те, що остання не зареєстрована та є вільною.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що договір оренди від 09.10.2007 не містить кадастрового номеру земельної ділянки, не є беззаперечною підставою вважати, що вона не входить до масиву, який визначений цим договором. Крім того, надана відповідачем інформаційна довідка підтверджує факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 5924188800:03:003:0220 в оренді у ТОВ «Агро-Гамма» .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 18-34210/16-20-СГ від 06.11.2020 відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 по справі № 480/8884/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич