Ухвала

від 05.07.2021 по справі 820/8423/14

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р.Справа № 820/8423/14 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. по справі № 820/8423/14

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Індустріальна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дует" (в подальшому - ТОВ "Дует"), в якому просила припинити юридичну особу ТОВ "Дует".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята без врахування інтересів ОСОБА_1 як кредитора. Припинення юридичної особи відповідача поза межами справи про банкрутство, за наявності невиконаних грошових зобов`язань, забезпечених позикою та без залучення до участі у розгляді справи кредиторів відповідача призвело до суттєвого порушення прав та інтересів ОСОБА_1 як сторони договору позики від 09.07.2013 р., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Дует".

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 р. замінено позивача Індустріальну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області правонаступником Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження по вказаній справі, оскільки рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

ЄСПЛ вказує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Brulla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, пункт 33).

Право на звернення до суду (в контексті права на судовий захист ) охоплює широке поле різноманітних категорій, стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

У Кодексі адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС) конституційне право на звернення до суду конкретизоване в частині першій статті 5 , згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Особа, на захист прав , свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС).

Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб`єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із ч. 1 ст. 13 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо учасників справи, то їх коло визначено ч.ч. 1 та 2 ст. 42 КАС України, якими передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

На відміну від інших учасників адміністративного процесу, учасники справи здійснюють свої процесуальні права та виконують обов`язки в адміністративному процесі для того, щоб досягнути певного правового результату, в якому вони зацікавлені. Така зацікавленість обумовлена їх поведінкою як суб`єкта в матеріально-правових відносинах, щодо прав і обов`язків в яких виник спір, вирішення якого з ініціативи одного з цих суб`єктів перенесено в площину процесуального регулювання.

Права учасників справи визначені у ч. 3 ст. 44 КАС України, в тому числі, право оскаржувати судове рішення у визначених законом випадках.

У частині 1 статті 293 КАС України розширено коло осіб, які мають право оскаржити судове рішення в апеляційному порядку, порівняно з учасниками справи, лише на перший погляд, оскільки особи, про які йдеться в цій нормі, є суб`єктами матеріально-правових відносин, яких стосується спір, що отримав вирішення в судовому рішенні. Та обставина, що вони не приймали участь у справі, була обумовлена застосуванням щодо них незаконних процесуальних обмежень.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкованим іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 293 КАС України, повинна довести наявність у неї правового зв`язку безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Спірним у цій справі є питання щодо підстав вважати ОСОБА_1 , який не брав участь у справі, таким, відносно якого судом першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Охоронюваний законом інтерес (відповідно до того, як це поняття розкрито в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004) - зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, це рішення суду стосується прав та обов`язків певного кола осіб, а саме Головного управління ДПС у Харківській області та ТОВ "Дует" щодо припинення юридичної особи ТОВ "Дует", у зв`язку з чим вказане рішення не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за цивільно-правовим договором.

У широкому розумінні будь-яке рішення, яке прийнято щодо юридичної особи, стосується інтересу юридичної особи, а також може мати безпосередній вплив на її права. Зокрема, в разі застосування до платника податків санкції у вигляді припинення юридичної особи не стосується договірної діяльності вказаного підприємства з іншими особами. Крім того, не кожний інтерес засновника має вагу охоронюваного інтересу.

Оскільки ОСОБА_1 не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо припинення юридичної особи ТОВ "Дует", а оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить прямого висновку про його права (та/або обов`язки), то ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних адміністративних правовідносин між апелянтом та ГУ ДПС у Харківській області не виникло, будь-яких дій щодо ОСОБА_1 , контролюючий орган не вчиняв.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що, з урахуванням вимог ст. 293 КАС України, особа, яка не була учасником справи, не має права на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого у цій справі, якщо тільки в рішенні суду не зроблено прямого висновку про права, інтереси та обов`язки такої особи.

Аналогічний висновок щодо застосування ст. 293 КАС України, викладений в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 р. у справі № 826/3508/17.

Пунктом 3 частини 1 статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

ОСОБА_1 , який не був учасником справи, предметом спору, в якій є припинення юридичної особи ТОВ "Дует", не має права на апеляційне оскарження судового рішення, у цій справі, оскільки в рішенні суду не зроблено прямого висновку про його права, інтереси та обов`язки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не є суб`єктом оскарження в розумінні ч. 1 ст. 293 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним задовольнити клопотання ГУ ДПС у Харківській області та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. по справі № 820/8423/14.

Керуючись ст. ст. 42, 44, 52, 293, 243, 248, 305 321, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання Головного управлінням ДПС у Харківській області про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року по справі № 820/8423/14 закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді П`янова Я.В. Спаскін О.А.