Ухвала

від 30.06.2021 по справі 658/474/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 червня 2021 року

місто Київ

справа № 658/474/21

провадження № 61-10251ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Селянське (фермерське) господарство Акант ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Пузаноної Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс

(далі - ТОВ Агрофірма Гаван Плюс , товариство) у лютому 2021 року звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати недійсним договір емфітевзису та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

У березні 2021 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешту на предмет спору - земельну ділянку, площею 5, 829 га, що перебуває в оренді у товариства, із забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; заборонити ОСОБА_1 та Селянському (фермерському) господарству Акант (далі - С(Ф)Г Акант ) укладати договори та інші правочини щодо спірної земельної ділянки і проводити на цій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у 2010 році між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років, умови якого визначають, що після закінчення строку його дії позивач має переважне право на його поновлення на новий строк, повідомивши орендодавця про намір продовження дії договору на новий строк не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору.

07 серпня 2020 року позивач письмово повідомив ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору, зокрема товариство надіслало разом із листом проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

09 лютого 2021 року товариство надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення та додаткову угоду від 08 лютого 2021 року до договору оренди землі про поновлення договору на той самий строк.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна інформації позивачу стало відомо про державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 03 грудня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та С(Ф)Г Акант .

Посилаючись на те, що за умовами неправомірно укладеного між відповідачами договору оренди С(Ф)Г Акант має право відчужувати і передавати у порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також має переважне право на придбання земельної ділянки у разі її продажу, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до наслідків, настання яких у разі задоволення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поновлення прав товариства на оренду землі та переважне право придбання її у власність.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ Агрофірма Гаван Плюс про забезпечення позову відмовлено .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, констатував, що позивачем не обґрунтовано необхідності забезпечення позову, не доведено, яким чином відсутність заходів забезпечення позову вплине на права позивача, який згідно з мотивувальною частиною позову продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, згідно з заявою про забезпечення позову - користується на правах орендаря спірною земельною ділянкою; не зазначено ціну позову; у заяві не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, оскільки згадані позивачем заходи забезпечення позову фактично перешкоджають землевласнику розпоряджатися власною земельною ділянкою, що може призвести до можливих збитків відповідача - власника землі, в значних розмірах; не зазначено доказів того, що заявник був і є добросовісним орендарем та належним чином виконував обов`язки за умовами договору оренди землі від 24 листопада 2010 року; не обґрунтовано, що оспорений договір емфітевзису від 03 грудня 2020 року не відповідає волі відповідачів та положенням закону.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвала Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 5, 829 га, кадастровий номер 6523583600:06:013:0002, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, встановив, що предметом позову є відновлення порушеного та невизнаного, на думку позивача, права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Судом апеляційної інстанції враховано положення пункту 9.4 оспорюваного договору, умовами якого визначено переважне право С(Ф)Г Акант придбання земельної ділянки у разі її продажу.

Також апеляційний суд врахував те, що з 01 липня 2021 року набирає чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення . Відповідно до положень цього Закону передбачено право купівлі-продажу земельної ділянки з дотриманням переважного права на її придбання.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою або права на користування нею до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог щодо відновлення прав орендаря, зокрема, переважного права на отримання земельної ділянки у власність, тому обраний позивачем вид забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, щодо якої між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими ним вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та здійснення ефективного захисту прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду.

Оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідачів у зазначений спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред`явлених до позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими; в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до виникнення незворотних наслідків для позивача щодо реалізації ним як права орендаря на поновлення договору оренди, так і переважного права на придбання земельної ділянки у разі її продажу, або значно утруднити ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та спонукати до залучення у спорі інших заінтересованих осіб, породжуючи нові спори щодо відновлення прав орендаря.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 15 червня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, залишити без змін ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та не врахував відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

На переконання заявника, суд апеляційної інстанції не врахував положення пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до змісту якого до 01 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За наведених обставин відсутні підстави припускати можливу реалізацію переважного права позивача на отримання земельної ділянки у власність.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зробила такий висновок: Проаналізувавши правові позиції у справі № 753/22860/17 у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, Велика Палата Верховного Суду вважає невиправданими такі обмеження та відступає в цій частині від висновків, наведених вище у пункті 7.5. цієї постанови, та зазначає, що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову .

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок Суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Скасовуючи ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року та задовольняючи заяву про забезпечення позову частково шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка є предметом оспорюваного договору, суд апеляційної інстанції врахував, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності укладеного між відповідачами договору емфітевзису.

Отже, предметом спору є оцінка правомірності передачі ОСОБА_1 , належної їй земельної ділянки, площею 5, 829 га, кадастровий номер 6523583600:06:013:0002, у користування С(Ф)Г Акант за наявності відомостей про направлення позивачем до закінчення десятирічного строку дії договору письмового повідомлення про намір продовження строку дії зазначеного договору.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою або права на користування нею до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також суд апеляційної інстанції підставно врахував умови оспорюваного договору емфітевзису, відповідно до пункту 9.4 якого С(Ф)Г Акант належить переважне право напридбання земельної ділянки у разі її продажу.

За наведених обставин відчуження права на земельну ділянку зумовить необхідність залучення до участі у справі інших осіб.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких для сторони як позивача, так і власника земельної ділянки, та визнає обґрунтованим висновок про те, що накладення арешту є менш обтяжливим для власника земельної ділянки, ніж невжиття заходів забезпечення, що може призвести до негативних наслідків для позивача щодо реалізації ним права як орендаря.

Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову

Зважаючи на наведене, враховуючи, що з приводу оцінки правомірності передачі ОСОБА_1 , належної їй земельної ділянки, площею 5, 829 га, кадастровий номер 6523583600:06:013:0002, у користування С(Ф)Г Акант та наявність підстав для дослідження судами підставності поновлення договору орендидійсно існує спір, Верховний Суд зробив висновок, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка є предметом оскаржуваного договору є доцільним та виправданим способом охорони інтересів позивача на час розгляду справи.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції, врахувавши положення статті 131 Земельного кодексу України, якими визначено право відчуження земельної ділянки, не враховано пункт 15 Перехідних положень цього Кодексу, яким встановлено заборону відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення до 01 січня 2024 року, Верховний Суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на нечинному законодавстві (Закон України від 31 березня 2020 року № 552-IX).

Наведене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків розпорядження власником земельною ділянкою у правомірний спосіб.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року є необґрунтованою.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Гаван Плюс до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства Акант про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко