Постанова

від 26.05.2010 по справі 2-а-1930/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 травня 2010 р.           Справа № 2-а-1930/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання:   Котюжанській Тетяні Олександрівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Щур А.А. - представник на підставі довіреності;

відповідача :   не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області   

до:   Підприємства "Декор" заснованого на власності Барської районної благодійної організації "Любов та милосердя - Карітас - Бар"  

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

В травні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Барська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (далі – Барська МДПІ) з позовом до Підприємства "Декор" заснованого на власності Барської районної благодійної організації "Любов та милосердя - Карітас - Бар" (далі – Підприємство "Декор") про примусове стягнення  заборгованості  по податках і зборах  в загальному  розмірі 2328 грн. 88 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла у зв’язку з несплатою у встановлений законодавством строк узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 2298 грн. 64 коп., з яких основний платіж -  194 грн. 02 коп., штрафна санкція - 2104 грн. 62 коп. та податку на прибуток підприємств в сумі 30 грн. 24 коп.

Вказана сума податкового боргу встановлена в результаті проведеної Барською МДПІ невиїзної документальної перевірки Підприємства "Декор" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість та на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість №16073 від 18.12.2009 року, №17986 від 19.01.2010 року №1519 від 18.02.2010 року, №2292 від 22.03.2010 року та декларації з податку на прибуток підприємства №18887 від 05.02.2010 року.

В добровільному порядку сума податкової заборгованості відповідачем не сплачена.

Посилаючись на те, що несплата платежів тягне за собою ненадходження коштів до відповідного бюджету та порушує інтереси держави у системі оподаткування, а також враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржені, - позивач просив стягнути з Підприємства "Декор" податковий борг в сумі 2328 грн. 88 коп.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача – головний державний податковий інспектор юридичного сектору Барської МДПІ - Щур А.А. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Натомість відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, однак надав заяву від 14.05.2010 року вх. № 10683 (а.с.36), в якій просить суд розглянути справу без його участі та позовні вимоги визнає лише в частині стягнення боргу в сумі 229 грн. 89 коп.

Окрім того, відповідачем в особі директора підприємства "Декор" Антонюк Н.В. до початку судового засідання було надане письмове заперечення вих. №101/10 від 14.05.2009 року, в якому останній не погоджується із позовними вимогами, в частині стягнення повторних штрафних санкцій в сумі 2099 грн. 02 коп., визначених податковим повідомленням - рішенням №0000361600/0 від 24.11.2009 року, оскільки несвоєчасність сплати відповідачем податку на додану вартість була зумовлена форс - мажорними обставина, що виникли з вини Національного банку України та Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку.

Так обґрунтовуючи свою позицію, відповідач доводить до відома суду причини несвоєчасної сплати податку на додану вартість та виникнення заборгованості перед Барською МДПІ, пояснюючи це тим, що постановою Правління Національного банку України №308 від 07.10.2008 року було введено мораторій на кошти Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку, в тому числі і на кошти Підприємства "Декор". Даний мораторій було визначено строком на 6 місяців починаючи з 07 жовтня 2008 року до 06 квітня 2009 року, про що повідомлявся позивач, зокрема листом Підприємства "Декор" №53/09 від 16.02.2009 року.

За таких обставин, відповідач не визнавав адміністративний позов, в частині стягнення з Підприємства "Декор" заборгованості в сумі 2009 грн. 02 коп. та просив суд в цій частині позовні вимоги Барської МДПІ не задовольняти, посилаючись на мотивацію своєї позиції наведену в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і письмові заперечення відповідача, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке:

Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що Підприємство "Декор", 22.12.1992 року зареєстроване Барською районною державною адміністрацією Вінницької області 22.12.1992 року за №275 та 29.09.2003 року перереєстровано Управління економіки Барською районною державною адміністрацією Вінницької області, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №21147120000000258.

Підприємство "Декор" взято на податковий облік в Барській МДПІ з 30.12.1992 року за №15, як платник податків і зборів (обов'язкових платежів)

Станом на 15 квітня 2010 року у Підприємства "Декор" рахується борг з податку на додану вартість, який після часткової сплати, складає 2298 грн. 64 коп., з яких основний платіж – 194 грн. 02 коп., штрафні санкції – 2104 грн. 62 коп., що виник внаслідок самостійно визначеної суми податкового зобов’язання та за результатами перевірки Барської МДПІ, якою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобов’язань по податку на додану вартість.

Крім того, станом на 15 квітня 2010 року у відповідача рахується також заборгованість і по податку на прибуток підприємств, який після часткової сплати, складає 30 грн. 24 коп. та виник внаслідок самостійно визначеної суми податкового зобов’язання, зокрема по:

-          декларації з податку на прибуток підприємства №18887 від 05.02.2010 року на суму 31 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що 04.11.2009 року податковим органом проводилась невиїзна документальна перевірка Підприємства "Декор" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, в результаті якої встановлено порушення відповідачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ВР та п.п. 7.7.1 п.7.1, п.п. 7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР та складено акт №520/16/20095735 від 04.11.2009 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки Барською МДПІ за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на відповідача у відповідності до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було накладено штрафні санкції в наступних розмірах: податкове повідомлення - рішення (форми-"Ш") №0000371600/0 від 24.11.2009 року на суму 5,60 грн., та податкове повідомлення - рішення (форми-"Ш") №0000361600/0 від 24.11.2009 року на суму 2099,02 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення відповідач отримав 25.11.2009 року, про що свідчить його підпис на корінці поштового повідомлення від 24.11.2009 року №588173 (а.с.19,20). Податкові повідомлення - рішення не були оскаржені відповідачем у визначеному законом порядку.

На підставі поданих позивачем доказів, а саме: копії акту невиїзної документальної перевірки Підприємства "Декор" від 04.11.2009 №520/16/20095735 (а.с.16), реєстру податкової заборгованості платника податків від 16.04.2010 №4260/24 (а.с.7), копій податкових декларацій з податку на додану вартість №16073 від 18.12.2009 року, №17986 від 19.01.2010 року №1519 від 18.02.2010 року, №2292 від 22.03.2010 року, декларації з податку на прибуток підприємства №18887 від 05.02.2010 року (а.с. 8-15, 21,22), копій зворотного боку облікових карток платника податків (а.с. 23-26) та з зазначених вище податкових повідомлень - рішень у відповідача існує заборгованість по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій у загальному розмірі 2328 грн. 88 коп.

Крім того, судом встановлено, що Барською МДПІ було вручено Підприємству "Декор" першу податкову вимогу за № 1/70 від 18.12.2009 року та другу податкову вимогу за №2/2 від 20.01.2010 року, про що свідчать підписи відповідача на корінцях податкових вимог (а.с. 27,28). Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного погашення боргу відповідачем.

Таким чином, на підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що загальна сума непогашеної заборгованості відповідача по сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних санкцій на момент винесення судового рішення становить 2328 грн. 88 коп.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування" контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), зокрема, включено податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що  сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні  особи, на  яких  згідно з  законами України покладено обов'язок сплачувати  податки  і  збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

У відповідності до положень п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний  період  сплачується його платником  до відповідного бюджету у строк , визначений законом для квартального податкового періоду. Платники  податку у строки, визначені законом,  подають до  податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період,  розраховану наростаючим підсумком з урахуванням  від’ємного  значення  об’єкта  оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності  відповідно до п.  6.1 ст.  6 цього Закону. При  цьому  за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування  та внески  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків  контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів під час застосування стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Нормами ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове  зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені нормативно-правовими актами.

В свою чергу, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання  (з урахуванням  штрафних  санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відтак, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Якщо у  майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (п. 5.1 ст. 5 Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця календарному кварталу або календарному  півріччю  (у  тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним (п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (розрахунку) та подає цей розрахунок у встановлений строк. З дня подання такого документу податкове зобов’язання вважається узгодженим і не може бути оскаржено.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Як вище зазначалось, контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.

В межах даного контролю державним податковим органам відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); застосовувати до  платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами  України.

 Барською МДПІ проведено перевірку щодо своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За наслідками перевірки позивачем винесені податкові повідомлення-рішення, які отримані Підприємством "Декор".

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов’язання, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення.

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (у разі якщо дані  документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В матеріалах справи  відсутні докази з яких вбачалося б, що зазначені податкові вимоги відповідачем оскаржувались, останні податковим органом не відкликані, а відтак є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата податкового боргу в повному обсязі не відбулась.

Як вбачається з положень ст. 67 Конституції України, а також норм Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов’язані в повній мірі та в установлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України а також місцевих бюджетів.

Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов’язань платники податків несуть у відповідності із законодавством України. Статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що відповідальність за своєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування  несуть платники  податків і зборів відповідно до Законів України.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція  судів поширюється  на  всі  правовідносини, що виникають  у  державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Такі випадки, стосовно позивача, встановлені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а саме п. 11 ст. 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Примусове стягнення податкового боргу – передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість  та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

Суд враховує, що заявлена за позовом сума відповідачем не оспорюється. Станом на час розгляду справи доказів про погашення податкового боргу відповідач суду не надав.

Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, оскільки п.п. 14.2.2 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили (форс-мажор), що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

В порушення наведеного, відповідачем не надано будь-якого економічного обґрунтування можливості погашення податкових зобов'язань.

На думку відповідача дія мораторію з 07 жовтня 2008 року по 06 квітня 2009 року на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку, є форс-мажорною обставиною, однак суд вважає таку позицію помилковою, з огляду на те, що після 6 місяців його тривання Підприємство "Декор" мало реальну змогу підлаштуватись (прилаштуватись) до нових умов діяльності (існування, функціонування), тобто нові обставини в межах тривалості згаданого мораторію стають нормальними, а не форс - мажорними.  

Окрім того, не береться судом до уваги й пояснення відповідача, яке полягає у тому, що несвоєчасність сплати відповідачем податку на додану вартість була зумовлена форс - мажорними обставина, що виникли з вини Національного банку України та Акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку, оскільки таке твердження не доведено та не підтверджено висновками або повідомленнями органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.    

З урахуванням вищенаведених у справі обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та доказами наявними в ній, відповідачем не надано доказів в спростування заявлених позовних вимог, а відтак вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства "Декор" заснованого на власності Барської районної благодійної організації "Любов та милосердя - Карітас - Бар" (23000, Вінницька область, Барський район, м. Бар, вул. 305-ї Дивізії 2, код ЄДРПОУ 20095735, р/р 260033016479 в філії ПАТ "Промінвестбанк" в м. Вінниці, МФО 302571) на користь Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (23000, Вінницька область, Барський район, м. Бар, вул. Комарова, 5, код ЄДРПОУ 20087641, р/р 35131325501 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) податковий борг в загальній сумі 2328 грн. 88 коп. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень, вісімдесят вісім копійок) в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   27.05.10  

Суддя                                  Чернюк Алла Юріївна