Ухвала

від 01.07.2021 по справі 335/3391/17

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3391/17 1-кс/335/3482/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „ІРТІС, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016080000000410, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ „ІРТІС звернувся до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 22.03.2017 року у кримінальному провадженні № 42016080000000410, а саме: земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 2320355400:10:003:0322, площею 0,075 га, 2320355400:10:003:0328, площею 0,075 га, 2320355400:10:003:0334, площею 0,15 га, 2320355400:10:003:0344, площею 1 га, 2320355400:10:003:0345, площею 1 га, 2320355400:10:003:0346, площею 1 га, 2320355400:10:003:0347, площею 0,2902 га, 2320355400:10:003:0326, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0335, площею 0,15 га, 2320355400:10:003:0336, площею 0,2 га, 2320355400:10:003:0338, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0339, площею 1,39 га, 2320355400:10:003:0320, площею 0,3 га, 2320355400:10:003:0324, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0327, площею 1,39 га, 2320355400:10:003:0330, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0333, площею 6,2285 га, 2320355400:10:003:0340, площею 1,7 га, 2320355400:10:003:0341, площею 1,13 га, які належать ТОВ «Іртіс».

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що зазначені земельні ділянки на праві приватної власності належать заявникові ТОВ „ІРТІС, яким право власності на вищевказані земельні ділянки набуто правомірним шляхом. Заявник вважає відсутніми обставини, які б виправдовували відповідні обмеження для власника у реалізації належного йому права власності на земельні ділянки, у даному кримінальному провадженні відсутні дані про причетність заявника до кримінального провадження, та понад чотири роки за час проведення досудового розслідування і з часу накладення арешту слідством не здобуто жодного підтвердження того, що саме вказані земельні ділянки, як матеріальні об`єкти, безпосередньо зберегли на собі сліди кримінального правопорушення. Тому вважає відсутніми підстави для застосування заходу забезпечення даного кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна вподальшому.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подане клопотання та наполягав на його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в клопотанні.

У судовому засіданні слідчий проти клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що постановою слідчого від 17.03.2017 року земельні ділянки визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Крім того, зазначив, що кримінальне провадження № 42016080000000410 об`єднано з кримінальним провадженням № 1201608070001693 від 13.10.2016, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Кримінальне провадження № 12016080170001693 від 13.10.2016 за підозрою ОСОБА_5 зупинене у зв`язку із оголошенням підозрюваного у розшук.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В ході розгляду клопотання встановлено, що за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42016080000000410 від 02 грудня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2017 року у справі № 335/3839/17, 1-кс/335/2627/2017 накладено арешт, зокрема, на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 2320355400:10:003:0322, площею 0,075 га, 2320355400:10:003:0328, площею 0,075 га, 2320355400:10:003:0334, площею 0,15 га, 2320355400:10:003:0344, площею 1 га, 2320355400:10:003:0345, площею 1 га, 2320355400:10:003:0346, площею 1 га, 2320355400:10:003:0347, площею 0,2902 га, 2320355400:10:003:0326, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0335, площею 0,15 га, 2320355400:10:003:0336, площею 0,2 га, 2320355400:10:003:0338, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0339, площею 1,39 га, 2320355400:10:003:0320, площею 0,3 га, 2320355400:10:003:0324, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0327, площею 1,39 га, 2320355400:10:003:0330, площею 0,5 га, 2320355400:10:003:0333, площею 6,2285 га, 2320355400:10:003:0340, площею 1,7 га, 2320355400:10:003:0341, площею 1,13 га., належні ТОВ „Іртіс, шляхом встановлення заборони на розпорядження даними земельними ділянками їх нинішнім власникам.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що вищезазначені земельні ділянки на праві власності належать заявнику - ТОВ «Іртіс», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251736247 від 08.04.2021 року.

Слідчим суддею, в ході розгляду клопотання встановлено, що арешт на земельні ділянки, про які йдеться у клопотанні, було накладено відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, за наявності на час розгляду клопотання про арешт підстав вважати, що вони відповідали критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, були об`єктами протиправних діянь, та у слідчого були підстави вважати про їх набуття злочинним шляхом, а також з метою запобігання їх незаконного відчуження.

При вирішенні клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує підстави для арешту майна, зокрема, що арешт майна застосовується з метою забезпечення збереження речових доказів тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В цей же час, відповідно до вимог частин першої та другої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Постановою заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури від 07.08.2017 кримінальне провадження № 42016080000000410 від 02.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України об`єднано з кримінальним провадженням № 1201608070001693 від 13.10.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 365, ст. 197-1 КК України та з кримінальним провадженням № 42016081280000063 від 14.12.2016 за ч. 2 ст. 364 КК України. Об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний № 1201608070001693, у якому 28.08.2017 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Постановою слідчого від 29.03.2021 року підозрюваного оголошено у розшук та кримінальне провадження зупинено.

Органом досудового розслідування в ході розгляду клопотання слідчому судді не надано обґрунтованих даних про необхідність подальшого застосування арешту вказаних земельних ділянок, а також обґрунтованих підстав для висновку про їх відповідність на час розгляду даного клопотання критеріям ст. 98 КПК України. Крім того, слідчим в ході розгляду клопотання не спростовано доводів заявника про те, що земельні ділянки заявником набуті законним шляхом та не наведено об`єктивних підстав, які б виправдовували обмеження прав власності заявника на належне майно, а також доказів, які б беззаперечно доводили, що потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час не відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

В свою чергу, за положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом положень ст. 3 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

З досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження, які були надані сторонами, слідчим суддею не встановлено об`єктивних даних щодо причетності службових осіб ТОВ „ІРТІС до вчинення кримінального правопорушення, за фактом якого проводиться розслідування у даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, з огляду на тимчасовий характер заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, арешту майна, що відповідає положенню ст. 174 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини враховані слідчим суддею при накладені арешту на майно, про яке йдеться у клопотанні, перестали існувати і в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.

Враховуючи викладені обставини, виходячи з мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якою є досягнення дієвості цього провадження, відповідно до положення ст. 131 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість поданого клопотання про скасування арешту майна, у зв`язку з чим вважає за необхідне його задовольнити.

Керуючись ст.ст. 107, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „ІРТІС, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016080000000410 задовольнити.

Скасувати частково арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 42016080000000410 від 02 грудня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.03.2017 року у справі № 335/3839/17, 1-кс/335/2627/2017, а саме: із земельних ділянок з наступними кадастровими номерами:

2320355400:10:003:0322, площею 0,075 га,

2320355400:10:003:0328, площею 0,075 га,

2320355400:10:003:0334, площею 0,15 га,

2320355400:10:003:0344, площею 1 га,

2320355400:10:003:0345, площею 1 га,

2320355400:10:003:0346, площею 1 га,

2320355400:10:003:0347, площею 0,2902 га,

2320355400:10:003:0326, площею 0,5 га,

2320355400:10:003:0335, площею 0,15 га,

2320355400:10:003:0336, площею 0,2 га,

2320355400:10:003:0338, площею 0,5 га,

2320355400:10:003:0339, площею 1,39 га,

2320355400:10:003:0320, площею 0,3 га,

2320355400:10:003:0324, площею 0,5 га,

2320355400:10:003:0327, площею 1,39 га,

2320355400:10:003:0330, площею 0,5 га,

2320355400:10:003:0333, площею 6,2285 га,

2320355400:10:003:0340, площею 1,7 га,

2320355400:10:003:0341, площею 1,13 га.,

та скасувати заборону на розпорядження даними земельними ділянками їх власнику.

Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1