Ухвала

від 29.06.2021 по справі 522/2019/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/979/21

Номер справи місцевого суду: 522/2019/21 1-кс/522/5191/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2021 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого з ОВС 1 відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №32021160000000012 від 25.01.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2,3 ст.204 КК України.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, виявлене та вилучене 21.05.2021 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що накладення арешту на майно в даному кримінальному провадженні має за мету запобігти спробам його знищення, приховання, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню, оскільки вказане майно має доказове значення у кримінальному провадженні, та в сукупності з іншими доказами, може підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно, в апеляційній скарзі прокурор порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Однак, порушення прокурором питання про поновлення строку на апеляційне оскарження є зайвим, оскільки прокурором фактично дотримано строк звернення з апеляційною скаргою, а тому строк на апеляційне оскарження поновлення не потребує.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32021160000000012 від 25.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2,3 ст.204 КК України.

Згідно клопотання слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, організували на території м. Одеси та Одеської області схему з незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту тютюнових виробів, а так само збут таких товарів, що призводять до отруєння людей.

В клопотанні слідчий вказує про те, що в ході досудового розслідування встановлено, що на території м. Одеси та Одеської області групою осіб, здійснюється незаконне ввезення на митну територію України тютюнових та лікеро-горілчаних виробів через підприємства ТОВ «Дьюті Фрі Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 23161898), ТОВ «Південний Дьюті Фрі Трейдінг» (код ЄДРПОУ 39404607), ТОВ «Роял Дюті фрі» (код ЄДРПОУ 40089807) та зберігання ввезеної продукції в складських приміщеннях компанії ТОВ «ЮККА» (код ЄДРПОУ 20977688), шляхом максимального списання тютюнових та лікеро-горілчаних виробів співробітниками магазинів «Duty-free» на осіб, які перетинають митний пост.

За наявної інформації тютюнова та лікеро-горілчана продукція документально (шляхом фіксації через касовий апарат-фіскальним чекам) нібито реалізується громадянам, які залишають територію України, за фактом продукція залишається в торговому об`єкті з подальшим вивезенням особистим транспортом працівників«Duty free» за попередньою домовленістю з посадовими особами митниці та ДПСУ.

Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено підприємство ТОВ «ЮККА», яке здійснює свою діяльність за юридична адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, будинок 28, основним видом діяльності якого є допоміжне обслуговування наземного транспорту, складування та зберігання.

21.05.2021 року проведено обшукнежитлових приміщеннях, будівлях та спорудах за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Салгани, вулиця Шабська, буд. 28, в ході якого виявлено та вилучено: митні декларації форми MD -1 IM74 DE №UA500220/2020/002093 на 1 арк.; договір №050420/1 від 05.04.2020 року на 5 арк.; акт про проведення огляду товарів, ТС, ручої поклажі та багажу від 31.07.2020 року на 2-х арк.; звіт про зважування від 30.07.2020 на 1 арк.; морська накладна від 06.04.2020 року на 5 арк.; акт 292317.10-28.6 про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 03.08.2020 року на 1 арк.; міжнародна товарно-транспортна накладна №636/Р на 1 арк.; рахунок-фактура 020420 від 05.04.2020 року на 1 арк.; фінансова гарантія №401510-U19-66002 на 2-х арк.; договір №25108-2 зберігання вантажу на митному складі від 25.08.2020 року на 2-х арк.; договір №151-8 про митно-брокерське обслуговування від 25.08.2020 року на 2-х арк.; договір 20107-1 зберігання вантажу та митному ліцензійному складі від 20.07.2020 року на 2-х арк.; додаткова угода №1 до договору №20107-1 від 20.07.2020 на 2-х арк..; договір 20107 про митно-брокерське обслуговування від 20.07.2020 року на 2-х арк.; договір 021120/1 від 02.11.2020 року на 2-х ар.; експериментальні зразки тютюну для кальяну, які відібрані для проведення експертизи, а саме: одну банка тютюну для кальяну HOOKAH TABACCO масою 100 гр.; одну банка тютюну для кальяну HOOKAH TABACCO масою 250 гр.; одну банку тютюну для кальяну HOOKAH TABACCO масою 1000 гр.

Згідно клопотання 22.05.2021 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами (копія постанови в матеріалах справи відсутня).

25.05.2021 року слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді про арешт майна у кримінальному провадженні №32021160000000012.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вилучені речі містять інформацію, необхідну для проведення всебічного та об`єктивного досудового розслідування, оскільки лише за допомогою даних речей можливо встановити коло осіб причетних до незаконної діяльності, підтвердити або спростувати факт вчинення кримінального правопорушення, виготовлення, транспортування, реалізацію та збут підакцизної продукції тощо. Також, вказані речі необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, в клопотанні зазначено, що вилучене майно може зберігати сліди та інші відомості, що можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим виникла необхідність у накладені арешту на майно. Також, слідчий зазначає, що виявлені та вилучені речі можуть у майбутньому підлягати конфіскації як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що доводи клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження не містять достатніх відомостей, які відповідно дост. 170 КПК, дають підстави для накладення арешту на речі, що були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку 21.05.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Також слідчий суддя встановив, що в доданих до клопотання матеріалах відсутні будь-які дані, які б вказували, що вилучені за результатом обшуку речі набуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, слідчим суддею встановлено відсутність будь-яких доказів незаконного виготовлення тютюнових виробів та інших підакцизних товарів. Згідно витягу з ЄРДР вбачається, що предметом вказаного кримінального провадження є незаконне виготовлення та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тоді як в клопотанні слідчого йде мова про незаконне ввезення на митну територію України тютюнових та лікеро-горілчаних виробів через підприємства безмитної торгівлі. Також в оскарженій ухвалі вказано, що слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою з метою відшукання незаконно виготовлених підакцизних товарів (тютюнових виробів), бухгалтерських документів, чорнових записів, які стосуються незаконного виготовлення, придбання, зберігання, з метою збуту та збуту незаконного виготовлених підакцизних товарів, утім в клопотанні слідчого зазначено, що обшук здійснювався з метою виявлення групи осіб, які здійснюють незаконне ввезення на митну територію України тютюнових та лікеро-горілчаних виробів через підприємства, зазначені в клопотанні. Також слідчим суддею встановлено відсутність постанови про призначення групи слідчих та групи прокурорів.

Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність підстав для накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі - КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішенняпитання пронакладення арештуна майновизначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принципових характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПКу клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційного суду прокурором не спростовані висновки слідчого судді в оскарженій ухвалі та не доведено жодної з підстав, визначених ч.2ст.170 КПКдля накладення арешту на вилучене майно.

За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні об`єктивні підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям, визначеним уст.98 КПК.

Клопотання слідчого та долучені до нього матеріали не містить за своїм змістом будь-яких доказів того, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчим та прокурором не доведено, що предмети, які були вилучені є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.

Доводи прокурора відносно того, що вилучені тютюнові вироби не містять на собі марки акцизного податкута могли бути реалізовані на території України всупереч вимогам законодавства, апеляційний суд визнаєнеобґрунтованимиз огляду на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо незаконності походження та зберігання тютюнових виробівпідприємством, яке має всі необхідні дозволи на здійснення відповідної господарської діяльності. Крім того, прокурором не надано суду беззаперечних доказів щодо фіксування фактів незаконної реалізації тютюнових виробів.

За таких обставин апеляційний судвизнає неспроможними доводи прокурора відносно наявності підстав для обмеження власника на володіння вилученими під час обшуку тютюновими виробами.

З огляду на наведене, апеляційний судвважає, що ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу доКонвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо зазначеного в клопотанні майна обмежувальних заходів.

Істотних порушеньнорм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні, оскільки прокурор не довів обґрунтованості накладення арешту на майно, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, а тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32021160000000012 від 25.01.2021 року, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4