Вирок

від 06.07.2021 по справі 573/1047/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1047/21

Номер провадження 1-кп/573/114/21

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Сумської області, Білопільського району, м. Ворожба, мешканця АДРЕСА_1 , зі спеціальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, у лікаря нарколога, психіатра на обліку не перебуває, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 1971 КК України,

в с т а н о в и в :

З метою ведення особистого селянського господарства, діючи умисно, всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 ЗК України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання в користування земельної ділянки, у точно невстановлений під час досудового розслідування день і час в травні 2021 року ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка відноситься до особливо цінних земель з шифром агровиробничої групи ґрунтів 53д/47/ та 55д/40/, без кадастрового номера, що не надана у власність чи користування, розташована за межами населених пунктів на території Білопільської міської ради Сумської області, загальною площею 0,95 га, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5920610100:01:005:1165, яку за допомогою найманої праці невстановлених осіб та сільськогосподарської техніки засіяв соєю.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та дав покази, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Зокрема, показав, що в травні 2021 року, точної дати не пам`ятає, за допомогою техніки розорав і засіяв соєю земельну ділянку площею 0,95 га, яка розташована між містами Ворожба і Білопілля, не маючи на це жодних дозвільних документів.

На підставі ч. 3 ст.349КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а тому в суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Також судом учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

За таких обставин, суд дії ОСОБА_4 кваліфікує за ч. 2 ст. 1971 КК України, оскільки він вчинив самовільне зайняття земельної ділянки щодо земельних ділянок особливо цінних земель.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, скарг на якого за місцем проживання не надходило, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимий. Обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, оскільки він критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки він правдиво повідомив про обставини його вчинення; добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання, під час судового розгляду не встановлено.

Тому суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, буде покарання на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу, перейшовши до більш м`якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 1971 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, і призначити йому покарання на підставі ст. 69 КК України у виді штрафу в доход держави в розмірі 320 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5440 (п`ять тисяч чотириста сорок) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя