Ухвала

від 02.07.2021 по справі 201/1869/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1869/21

Провадження № 2-з/201/195/2021

УХВАЛА

02 липня 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позивачем 02 липня 2021 року до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони всім без виключення суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам місцевого самоврядування, виконавчим органам сільських, селищних та міських ради, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, приймати рішення якими може бути позбавлена права власності ОСОБА_2 , вчиняти будь-які реєстраційні дії з реєстрації прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрації правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користуванням третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше відносно нерухомого майна - земельної ділянки площею 1.5192 га за кадастровим номером: 1225083500:01:001:0110, яка розташована у селищі Єлизарово, Солонянського району, Дніпропетровської області;

- заборони ОСОБА_2 , органам місцевого самоврядування та будь-яким іншим третім особам повністю або частково продавати, дарувати, відчужувати у будь-який інший спосіб будь-якій третій особі/особам, передавати у заставу, іпотеку, оренду чи інше користування нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 1.5192 га за кадастровим номером: 1225083500:01:001:0110, яка розташована у селищі Єлизарово, Солонянського району, Дніпропетровської області.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ч. 2 ст. 150 ЦПК України дозволено суду застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим заяву про забезпечення позову задовольнити.

Надані Позивачем з позовною заявою документи підтверджують наявність спору між сторонами справи, вказують на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, Конституційного Суду України, міжнародних норм при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Щодо накладення заборони на вчинення реєстраційних дій, суд, крім того, враховує наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії .

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а також відповідає ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду 09.11.2018 у справі № 915/508/18.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивачем є фізична особа, що у встановленому законом порядку зареєстрована на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов`язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов`язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 149, ст. 150, ст. 151, ч. 10 ст. 153, ст. 154, ч. 1ст. 157, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/1869/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони всім без виключення суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, органам місцевого самоврядування, виконавчим органам сільських, селищних та міських ради, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, приймати рішення якими може бути позбавлена права власності ОСОБА_2 , вчиняти будь-які реєстраційні дії з реєстрації прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрації правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користуванням третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше відносно нерухомого майна - земельної ділянки площею 1.5192 га за кадастровим номером: 1225083500:01:001:0110, яка розташована у селищі Єлизарово, Солонянського району, Дніпропетровської області;

- заборони ОСОБА_2 , органам місцевого самоврядування та будь-яким іншим третім особам повністю або частково продавати, дарувати, відчужувати у будь-який інший спосіб будь-якій третій особі/особам, передавати у заставу, іпотеку, оренду чи інше користування нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 1.5192 га за кадастровим номером: 1225083500:01:001:0110, яка розташована у селищі Єлизарово, Солонянського району, Дніпропетровської області.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Строк пред`явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев