Постанова

від 29.06.2021 по справі 520/13718/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 р.Справа № 520/13718/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.02.2021 по справі № 520/13718/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЄФГ Трейдинг ( далі - ТОВ ЄФГ Трейдинг , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області ( далі - ГУ ДПС у Вінницькій обл., відповідач), в якому просило:

визнати протиправними дії ГУ ДПС у Вінницькій обл.під час призначення та проведення фактичної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.09.2019 № 154/40/40408479 ГУ ДПС у Вінницькій обл. про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.09.2019 № 154/40/40408479/1 про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових санкцій) в сумі 34000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що він правомірно очікував на додержанням державою та її органами норм абз.4 п.4 ч.1 ст.3 Закону Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII ( далі - Закон №222) та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі ч.3 ст.3 Закону №222 (з урахуванням змін, внесених Законом від 23.12.2018 № 2628-VIII). Зазначив, що відповідно до абз. 4 п.4 ч.1 ст. 3 Закону № 222 у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування передбачається достатній строк для їх реалізації, але не менше, ніж два місяці, а тому з набуттям 01.07.209 Змін до Закону № 222, визначення з 01.07.20.19 територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним та не встановлення для суб`єкта строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням принципу балансу, встановленого таким строком. Посилання відповідача на лист ДФС України від 30.05.2019 №171014/7/99-99-12-01-01-17,є безпідставним, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом а також у ньому зазначено про можливість подання документів для майбутнього ліцензування. Зауважив, що до 01.07.2019 Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР ( далі - Закон №481/95) не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом, а Кабінет міністрів України не визначав органи виконавчої листа за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноваженого на видачу відповідних ліцензій. Вказав, що мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 80204-64-04199 від 17.07.2018, з терміном дії з 10.08.2018 по 10.08.2019, та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 80204-66-04200 від 07.07.2018,з терміном дії 10.08.2018 по 10.08.209, що спростовує висновок фіскального органу про відсутність у нього ліцензій. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.12.2020 у справі № 580/1550/20, у постанові від 04.11.2020 у справі № 160/10230/19.

19.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження по справі № 520/13718/19.

26.04.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17.05.2021 на адресу суду від ГУ ДПС у Вінницькій обл. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

10.06.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання ГУ ДПС у Вінницькій обл. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Згідно з положеннями ч.1,3 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

07.08.2019 на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 06.08.2019 № 4150 та направлень на проведення перевірки від 07.08.2019 № 2550, № 2549 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ , за результатами якої складено акт перевірки від 08.08.2019 року № 154/40/40408479, відповідно до якого встановлено порушення позивачем ст. 15 Закону у № 481/95.

17.09.2019 за результатами фактичної перевірки контролюючим органом винесено рішення №154/40/40408479 про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250 000 грн та рішення №154/40/40408479/1 про застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 34 000 грн.

Не погодившись з діями щодо проведення вказаної фактичної перевірки та прийнятими за її результатами рішеннями про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем правомірності своїх дій під час призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ та винесених рішень про застосування до штрафних (фінансових) санкцій до нього.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 17.09.2019 №154/40/40408479 ГУ ДПС у Вінницькій обл. про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250 000 грн колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95.

Статтею 1 Закону № 481/95 серед іншого надано визначення наступним поняттям: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23.11.2018 № 2628 (далі - Закон № 2628) внесені зміни до Закону №481/95, зокрема, ч.20 ст.15 викладено у такій редакції: Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю .

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628 останній набирає чинності з 01.01.2019, крім, зокрема, пп.6 (щодо змін до Закону № 481/95), пп.17 (щодо змін до Закону №222) пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 01.07.2019.

Одночасно Законом № 2628 доповнено ч. 2 ст.17 Закону № 481/9Р, згідно з якою до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 гривень.

За змістом статті 15 Закону № 481/95 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон № 222.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 7 Закону № 222, у редакції з 01.07.2019, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, які ліцензуються відповідно до Закону 481/95.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 222 (у редакції з 01.07.2019) встановлено, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Згідно з абз.4 п.4 ч.1 ст.3 Закону № 222 у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Частиною 2 ст. 20 Закону № 222 встановлено, що у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Згідно з пп.27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 ( далі - Положення №227), Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545 ( далі - Порядок КМУ № 545) територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01.07.2019.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 №17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що з 01.07.2019 діяльність з роздрібної торгівлі пальним підлягає ліцензуванню. З цієї дати роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. У разі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 250 000 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі даних фіскальних звітних чеків (2- звітів) за 01.07.2019 № 0120, за 02.07.2019 № 0121, за 03.07.2019 № 0122, за 04.07.2019 № 0123, за 05.07.2019 № 0124, за 06.07.2019 № 0125, за 07.07.2019 №0126, за 08.07.2019 №0127, за 09.07.2019 №0128, за 10.07.2019 №0129, за 11.07.2019 № 0130 та даних АІС Податковий блок Аналітична система, підсистеми - Чеки РРО ГУ ДФС у Вінницькій обл. виявлено факти здійснення роздрібної торгівлі пальним (дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95) з АЗС за період з 01.07.2019 по 11.07.2019 без відповідних дозвільних документів, а саме, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Колегія суддів зауважує, що позивач по суті не заперечує та не спростовує факту продажу пального за період з 01.07.2019 по 11.07.2019 за відсутності ліцензії.

Однак колегія суддів зазначає, що з огляду на положення абз.4 п.4 ч.п.1ст.3, ч.1 ст.8 Закону №222 при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Закон №2628, яким внесені зміни, в тому числі до Законів № 481, №222, прийнятий Верховною Радою України 23.11.2018, опублікований 12.12.2018, набрав чинності з 01.01.2019, крім зокрема норм пп. 6 (щодо змін до Закону №481/95), пп. 17 (щодо змін до Закону №222) п. 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 01.07.2019.

Отже, законодавець при запровадженні ліцензування оптової торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом №222, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону №2628.

Колегія суддів зазначає, що вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону № 481 в частині внесених змін Законом №2628, лише 19.06.2019 Порядком №545, який набрав чинності 01.07.2019, вніс зміни до п.6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою КМУ від 05.08.2015 № 609 виклавши його в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Фактично отримати ліцензію для здійснення оптової торгівлі пальним можливо було не раніше 01.07.2019, що є днем набранням чинності норм Закону №2628 щодо ліцензування, в тому числі й щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Отже, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади (КМУ, ДФС) щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону №2628 щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

Зокрема, підприємство мало 18 днів для подання відповідної заяви, в той час як органу ліцензування Законом надано 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.

Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу належного урядування , які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

Частиною 2 ст. 6 та ч.1 ст. 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі Звежинський проти Польщі , в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі Беєлер проти Італії ). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Колегія суддів зазначає, що затримка в отриманні ліцензій на право оптової торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліцензій станом на день набрання чинності Законом №2628.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, колегія суддів бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав.

Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №160/10203/19, від 01.12.2020 у справі № 580/1550/20, від 16.12.2020 у справі № 520/13020/19.

яку суд, з огляду на ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем здійснювалася реалізація пального без ліцензії в період з 01.07.2019 по 11.07.2019, тобто в межах двохмісячного строку, встановленого Законом № 222, необхідного для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення від 17.09.2019 № 154/40/40408479 ГУ ДПС у Вінницькій обл. про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн. винесено ГУ ДПС у Вінницькій обл. відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Вінницькій обл. від 17.09.2019 №154/40/40408479 про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250 000 грн та прийняти постанову, якою задовольнити позов в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Вінницькій обл. від 17.09.2019 № 154/40/40408479/1 про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових санкцій) в сумі 34000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій обл. також встановлено, що ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ мало ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 60204-64-04677 від 25.07.2016, з терміном дії з 01.08.2016 до 01.08.2017 та № 70204-6404885 від 08.08.2017, з терміном дії з 10.08.2017 до 10.08.2018. Ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 60204-66-04678 від 25.07.2016, з терміном дії з 01.08.2016 до 01.08.2017 та № 70204-66- 04886 від 08.08.2017 року, з терміном дії з 10.08.2017 до 10.08.2018, в результаті чого виявлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в період з 01.08.2017 по 09.08.2017 без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до акту перевірки від 08.08.2019 №154/40/40408479 обсяг реалізованої алкогольної продукції в період з 01.08.2017 по 09.08.2017 становив 18 грн. 90 коп.; обсяг реалізації тютюнових виробів у період з 01.08.2017 по 09.08.2017 - 1624 грн. 30 коп.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст. 17 Закону № 481/95 (в редакції від 01.01.2017) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За приписами ч.2 вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З огляду на викладені вище правові норми та враховуючи реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів позивачем в період з 01.08.2017 по 09.08.2017 без ліцензії на право їх роздрібної торгівлі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 17.09.2019 № 154/40/40408479/1 про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових санкцій) в сумі 34000 грн за вчинення відповідного порушення є законним та скасуванню не підлягає.

Доводи апелянта про наявність ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 80204-64-04199 від 17.07.2018, з терміном дії з 10.08.2018 по 10.08.2019, та ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 80204-66-04200 від 07.07.2018,з терміном дії 10.08.2018 по 10.08.209, колегія суддів відхиляє, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за інший період - з 01.08.2019 по 09.08.2017.

Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ про визнання протиправним та скасування рішення від 17.09.2019 № 154/40/40408479 ГУ ДПС у Вінницькій обл. про застосування до ТОВ ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 520/13718/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17 вересня 2019 року № 154/40/40408479 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250 000 грн.

Ухвалити постанову, якою в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 17 вересня 2019 року № 154/40/40408479 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250 000 грн.

В інішій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 520/13718/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 06.07.2021.