Постанова

від 06.07.2021 по справі 810/4984/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

справа № 810/4984/15

касаційне провадження № К/9901/27525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 (суддя - Лиска І.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будрегіонінвест (далі у тексті - Товариство, ТОВ Будрегіонінвест ) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступник Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, (далі у тексті - Інспекція, Ірпінська ДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Будрегіонінвест звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступник Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, від 22.09.2015 №0001282204 та №0001292204.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що безпідставними є висновки акту перевірки від 11.09.2015 р. № 1242/22-4/37563935 про нереальність господарських операцій з контрагентами - ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Терра Фірма Плюс , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , TOB Техноніколь-Центр , МП Вікфіл , TOB Профлідер , а вказані податкові повідомлення - рішення прийняті неправомірно, оскільки договори, укладені між позивачем та його контрагентами є дійсними, були виконані та на день звернення із позовом не визнані недійсними, а також зазначили, що висновки акта перевірки є безпідставними і необґрунтованими, оскільки господарські операції позивача мали реальний характер, реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. А відтак, висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях вважає безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними і просив їх скасувати.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що у ході проведеної перевірки було встановлено, що позивачем не здійснювалися господарські операції із контрагентами - ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Терра Фірма Плюс , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , TOB Техноніколь-Центр , МП Вікфіл , TOB Профлідер , а тому ТОВ Будрегіонінвест безпідставно здійснено завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та суми податкового кредиту з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) за 2014 рік на суму 2 432 747, 00 грн та за періоди з 01.10.2014 по 31.12.2014 та з 01.02.2015 по 31.03.2015 на суму 575 691, 00 грн, зважаючи на що, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстави для їх скасування відсутні.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 22.09.2015 №0001282204 та №0001292204.

Інспекція, не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Будрегіонінвест відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які базуються на необ'єктивних та передчасних висновках судів про відсутність у діях позивача порушень норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню. Зазначає, що судами, досліджені первинні документи по господарським операціям, проте не встановлені реальність здійснення господарських операцій та не були перевірені фактичні обсяги господарських операцій, не враховані судами й документи акту перевірки від 11.09.2015 р. № 1242/22-4/37563935, цитуючи матеріали вказаного акту та зазначає, що доводи адміністративного позову не спростовують висновків акта перевірки, на основі якого винесено оспорювані податкові повідомлення - рішення.

Позивач у своїх письмових заперечення на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку із чим вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, на переконливу та обґрунтовану думку позивача, посилання податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків та первинних документів бухгалтерського обліку за результатами здійснених господарських операцій ТОВ Будрегіонінвест із контрагентами не підтверджені жодним належним та допустимим доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства (далі у тексті КАС України) протиправності дій позивача під час формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) та валових витрат з податку на прибуток, окрім іншого, скаржником не вказано також у чому саме полягало порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.09.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд ухвалою від 05.07.2021 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 06.07.2021.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд допускає заміну відповідача - Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області її правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суди встановили, що Інспекцією, у період з 31.08.2015 по 04.09.2015, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Будрегіонінвест (код за ЄДРПОУ 37563935) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ УБК Універсал (код ЄДРПОУ 39240615) за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, ТОВ ФПГ Універсал (код ЄДРПОУ 37902209) за періоди з 01.10.2014 по 31.10.2014 та з 01.03.2015 по 31.03.2015, ТОВ Терра Фірма Плюс (код ЄДРПОУ 36337329) за період з 01.11.2014 по 31.12.2014, ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал (код ЄДРПОУ 35978433) за період з 01.11.2014 по 31.12.2014, ПП Пром-Тех-Снаб (код ЄДРПОУ 38007002) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, TOB Техноніколь-Центр (код ЄДРПОУ 32046030) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, МП Вікфіл (код ЄДРПОУ 23574672) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, TOB Профлідер (код ЄДРПОУ 38818946) за період з 01.03.2015 по 31.03.2015.

За результатами проведеної перевірки Інспекцією було складено акт від 11.09.2015 № 1242/22-4/37563935, згідно з висновками якого ТОВ Будрегіонінвест порушено: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України (далі у тексті - ПК України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у результаті чого Товариство завищило суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та суми податкового кредиту з ПДВ: перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 встановлено їх завищення на загальну суму 2 432 747, 00 грн, в тому числі, за 2014 рік на суму 2 432 747, 00 гр; перевіркою повноти визначення податкового кредиту за періоди з 01.10.2014 по 31.12.2014 та з 01.02.2015 по 31.03.2015 встановлено його завищення на загальну суму 575 691, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 22.09.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення за формою Р № №0001282204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 547 367, 50 грн, за основним платежем у сумі 437 894, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 109 473, 50 грн та від №0001292204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 863 536, 50 грн, за основним платежем - 575 691, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 287 845, 50 грн.

16.09.2015 позивач звернувся до податкового органу із запереченнями № 165/2015 на акт перевірки від 11.09.2015 №1242/22-4/37563935, проте, листом від 21.09.2015 № 5634/10/10-31/22-5 Товариство повідомили, що висновки акта перевірки обґрунтовані та правомірні.

Не погоджуючись із даним рішенням та податковими повідомленнями - рішеннями платник податків звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки Інспекції про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на матеріалах акта перевірки від 11.09.2015 № 1242/22-4/37563935 про відсутність у Товариства права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Українська Будівельна компанія , ПП Пром-Тех-Снаб ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операції та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами під час судового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили безпідставність таких тверджень Інспекції, враховуючи, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за дослідженими у ході судового розгляду господарськими договорами і об'єктивність інформації у первинних документах за цими договорами підтверджено наданими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ТОВ Будрегіонінвест , та його контрагенти - ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , МП Вікфіл , TOB Профлідер на час укладення господарських договорів і їх виконання були діючим суб'єктами господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами докази, судами встановлено:

- 01.07.2014 між ТОВ Будрегіонінвест та ТОВ УБК УНІВЕРСАЛ було укладено договір підряду №14-07-29/К2, предметом яких був комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві багатоквартирної житлової забудови Квартал Новатор , що розташована у м. Буча;

- ТОВ Будрегіонінвест із ТОВ ФПГ УНІВЕРСАЛ уклав договір підряду від 28.01.2015 №15-01-28/К2, договір субпідряду №13-03-21/1 від 21.03.2013, предметом яких був комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві багатоквартирної житлової забудови Квартал Новатор , що розташована у м. Буча, також сторонами погоджено договірні ціни на будівельні роботи протоколами погодження договірних цін № 1 та № 2 від 01.07.2014 та досягнуто інших істотних умов договору; договір підряду №14-07-07/К2 від 07.07.2014, предметом якого був комплекс будівельно-монтажних робіт та оздоблювальних робіт на будівництві багатоквартирні житлової забудови Квартал Новатор розташованої в м. Буча Київської області по вулиці Проектній №11-18;

- 12.06.2013 між ТОВ Будрегіонінвест та ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал укладено договір субпідряду №13-06-12/Ц, предметом даного договору були будівельно-монтажні роботи на будівництві будинків №2 та №3 готельно-житлового та спортивного комплексу за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, 8; 20.09.2013 між ТОВ Будрегіонінвест та ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал укладено договір субпідряду на виконання комплексу будівельних робіт №13-09-20/Р на будівництві житлового кварталу Рич Таун по вул. Шевченка у м. Буча Київської області; 03.11.2014 договір підряду №03-11-14К2, згідно з яким виконавець мав виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві багатоквартирної забудови Квартал Новатор , за адресою: м. Буча, вул. Проектна №11-18;

- 19.12.2014 між ТОВ Будрегіонінвест та ПП ПРОМ-ТЕХ-СНАБ було укладено договір підряду №14-12-19/К2, предмет якого був комплекс будівельно-монтажних робіт на будівництві багатоквартирної житлової забудови Квартал Новатор , розташованої у м. Буча;

- 17.03.2015 між ТОВ Будрегіонінвест та МП Вікфіл було укладено договір підряду №15-03-17/К2, предмет якого - комплекс оздоблювальних робіт на будівництві багатоквартирної житлової забудови Квартал Новатор , розташованої у м. Буча по вул. Проектній №11-18;

- 02.03.2015 між ТОВ Будрегіонінвест та ТОВ ПРОФЛІДЕР було укладено договір підряду №01/03 про надання послуг, згідно з умовами якого виконавець (ТОВ ПРОФЛІДЕР ) зобов'язався за заявкою замовника (ТОВ Будрегіонінвест ) надати автотранспортні послуги автокраном XCMG QY-20B за ціною 500, 00 грн за годину.

У ході судового розгляду справи, позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду копії первинних документів за операціями із означеними вище контрагентами, а саме: договори підряду (субпідряду) разом із додатками до них; статути контрагентів; виписки з ЄДРПОУ; свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; письмова пропозиція про співробітництво; графіки виконання робіт; внутрішні накази з охорони праці; акти виконаних робіт; акти приймання передачі виконаних робіт; підсумкові відомості ресурсів до актів приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджують обсяги та види фактично витрачених ТМЦ при виконанні будівельних робіт; видаткові накладні; податкові накладні; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за відповідний місяць; платіжні доручення; витяги з реєстру платників податків; витяги з реєстру платників ПДВ; акти надання послуг; копію договору оренди автокрана XCMG QY-20B; паспорт на кран із відмітками про проходження технічної експертизи; талони замовника; свідоцтво платника єдиного податку; банківські виписки щодо перерахування коштів контрагентам; обігово-сальдові відомості по рахунку №205, регістри бухгалтерських проведень та товаро-матеріальні звіти; акти на списання матеріалів;

Судами встановлено, що первинні документи, якими позивач доводив реальність здійснення господарських операцій із ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , МП Вікфіл , TOB Профлідер із вказаним в акті перевірки контрагентами, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, позивачем було виконано усі передбачені законом обов'язки, наявні всі документальні на підтвердження розміру податкового кредиту та понесених витрат, що відповідачем під час судового розгляду справи спростовано не було.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не зафіксовано та не доведено дефектів в господарській правосуб'єктності ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , МП Вікфіл , TOB Профлідер .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з абзацом пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість законодавець визначає факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У ході судового розгляду справи належні докази нереальності укладених позивачем із контрагентами правочинів відповідачем надані не були, також встановлено відсутність судових рішень, згідно з якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, на час дії угод ТОВ УБК Універсал , ТОВ ФПГ Універсал , ТОВ Українська Будівельна Компанія Універсал , ПП Пром-Тех-Снаб , МП Вікфіл , TOB Профлідер не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість в установленому порядку, мали належну правосуб'єктність щодо права виписувати та надавати податкові накладні, зважаючи на що, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що висновок відповідача про нереальність правочинів позивача із зазначеними контрагентами є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, надані сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами, а належним чином видані та оформлені податкові накладні були підставою для формування податкового обліку.

З висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники, крім того, зазначили суди попередніх інстанцій і на обставини того, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судами вже надано оцінку доводам та документам касатора, вказаним у касаційній скарзі, як на такі, що не враховані судами при винесені рішень. Так, судами вірно зазначено, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та є недопустимими доводи податкового органу, які ґрунтувались на посиланнях останього на відсутність додатку AM (інформація щодо амортизації основних фондів підприємства) до декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ ФПГ УНІВЕРСАЛ , що, на думку податкового органу, є доказом неможливості встановлення факту наявності основних засобів та свідчить про неможливість виконання задекларованих робіт, оскільки, вони носять суб'єктивний характер і є думкою ревізорів, які проводили перевірку, з огляду на те, що фактично документальна перевірка ТОВ ФПГ УНІВЕРСАЛ податковими органами не проводилась, інформація щодо відсутності/наявності власних (орендованих) основних засобів не перевірялась, а отримана із бази даних АС Податковий блок .

Колегія суддів не бере до уваги посилання на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідно до яких встановлено відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки податковими органами не перевірялися такі товариства на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Водночас, суд зазначає, що дані АС Податковий блок не встановлюють фактів і не містять висновків щодо діяльності цих товариств протягом досліджуваного періоду, в тому числі щодо господарських взаємовідносин із ТОВ "Будрегіонінвест", інформація одержана від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо самого позивача та/або його контрагентів, про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи під час здійснення ними вказаних господарських операцій.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки, скаржник просить суд про переоцінку доказів стосовно встановлених судами фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача - Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області її правонаступником - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова