Ухвала
від 24.06.2021 по справі 757/23213/21-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.04.2021 задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2, та на праві власності зареєстровано за ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що при постановленні оскаржуваної ухвали порушено вимоги КПК України та не враховано практику Європейського суду з прав людини.

Посилання прокурора на причетність ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» до кримінального провадження № 52017000000000617 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КПК України, є безпідставним, оскільки ТОВ «Токмак Солар Енерджі» та ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» є окремими юридичними особами, кожна з яких займається своєю господарською діяльністю та не входять в єдину структуру (групу), а також у кожної із юридичних осіб є свій ідентифікаційний код, свої активи, свої договірні відносини та свої зобов`язання

Крім того, ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» утворена лише 17.11.2020, а тому взагалі не має відношення до подій, що досліджуються у кримінальному провадженні № 52017000000000617 від 14.09.2017 - період до 2018 року.

На думку апелянта, накладення арешту на майно діючого суб`єкта господарювання позбавляє його можливості здійснення належної господарської діяльності, здійснювати свої зобов`язання по укладеним договорам, перед своїми найманими працівниками щодо оплати праці, а також перед державним бюджетом щодо сплати обов`язкових платежів, та є неспівмірним.

Крім того, захисник вказував на те, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі представників ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», про існування ухвали слідчого судді стало відомо 18.05.2021 від прокурора у кримінальному провадженні, який вручив копію даної ухвали.

24.06.2021 у судовому засіданні захисник ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» подав доповнення, в яких зазначав, що основним видом діяльності підприємства є виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії та наступна реалізація такої електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Станом на 30.04.2021 ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», як виробник, якому встановлено «зелений» тариф, було та є учасником ринку електричної енергії, яким виконані всі умови, передбачені ч. 3 ст. 71 Закону України № 2019-VIII.

На думку захисника, арешт не лише є надмірним втручанням у господарську діяльність підприємств шляхом блокування його діяльності через створення штучних умов для виключення із ринку електричної енергії, але й прямо суперечать державним інтересам.

Крім того, захисник вказував на те, що одночасно накладено арешт і на всі розрахункові рахунки суб`єкта господарювання, відкриті у банківських установах, що також унеможливлює здійснення нормальної діяльності навіть за рахунок накопичених раніше грошових коштів.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового засідання не подав.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», який не заперечував проти апеляційного розгляду у відсутності прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна або його захисника, відомості направлення та вручення їм копії ухвали слідчого судді, у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали вручено 18.05.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 24.05.2021, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000617 від 14.09.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Згідно даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, 14.09.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 52017000000000617 про те, що невстановлені особи, з числа депутатів Запорізької обласної ради, налагодили схему заволодіння коштами ДП «Енергоринок» шляхом реалізації останньому підконтрольним підприємством TOB «Токмак Солар Енерджі» (ЄДРПОУ 37581105) електроенергії за завищеною вартістю. Зокрема, з 2013 року по теперішній час ТОВ «Токмак Солар Енерджі», ТОВ «Санталекс грін Пауер» (код ЄДРПОУ 40973044), ТОВ «Грін Енерджі Токмак» (код ЄДРПОУ 43594342), ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005) провадить діяльність з генерації електроенергії на І, II та III пускових комплексах (з 21.11.2016 лише на III пусковому комплексі). Продаж згенерованої електроенергії здійснюється державному підприємству «Енергоринок» за найвищим «зеленим» тарифом з коефіцієнтом 8,64. У той же час, за наявною інформацією III пусковий комплекс був введений в експлуатацію лише в листопаді 2013 року, а отже, коефіцієнт «зеленого» тарифу для ТОВ «Токмак Солар Енерджі» повинен був бути встановлений на рівні 5,30. За попередніми висновками спеціалістів річна понаднорма коштів, які отримує ТОВ «Токмак Солар Енерджі» від продажу електроенергії ДП «Енергоринок» за завищеним «зеленим» тарифом, становить біля 30 млн грн. Таким чином, розмір майна, заволодіння яким відбулося внаслідок застосування завищеного розміру «зеленого» тарифу у період з листопада 2013 року по даний час становить понад 100 млн. грн., з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 191 КК України.

23.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52017000000000617 внесено відомості про те, що 23.08.2018 на адресу Національного бюро надійшли матеріали Державної служби фінансового моніторингу України стосовно проведених фізичними особами у тому числі депутатом Запорізької обласної ради в період 2013-2018 років фінансових операцій, які можуть пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Відповідно до матеріалів різниця між обсягами операцій по рахунках фізичних осіб та офіційно отриманими доходами становить 449,46 млн. грн., тому наявні підстави вважати, що фінансові операції, пов`язані із внесенням коштів на власні депозитні рахунки та подальшим їх перерахуванням на власні рахунки та рахунки підконтрольних підприємств, наданням фінансових допомог тощо, а також фінансові операції, пов`язані із зняттям готівкових коштів з власних рахунків, придбання рухомого та нерухомого майна, набуття, володіння та використання даних коштів є такими, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинені в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 209 КК України.

Постановою прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 від 28.04.2021 «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2, та на праві власності зареєстровано за ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 52017000000000617.

29.04.2021 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2, та на праві власності зареєстровано за ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.04.2021 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2, та на праві власності зареєстровано за ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005).

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження майна як речового доказу.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2, та на праві власності зареєстровано за ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» (код ЄДРПОУ 43924005), з тих підстав, що дане майно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в межах кримінального провадження № 52017000000000617 від 14.09.2017 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Викладені у апеляційній скарзі доводи про непричетність ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» до кримінального правопорушення, а також законність діяльності даного товариства, не впливає на правильність висновків слідчого судді про наявність підстав для арешту майна, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів, та не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання захисника на те, що накладення арешту на майно діючого суб`єкта господарювання позбавляє його можливості здійснення належної господарської діяльності, здійснювати свої зобов`язання по укладеним договорам, перед своїми найманими працівниками щодо оплати праці, а також перед державним бюджетом щодо сплати обов`язкових платежів, та є неспівмірним, ретельно перевірялися колегією суддів та не знайшли свого підтвердження. Матеріали провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у даному кримінальному провадженні.

Доводи апелянтів про те, що станом на 30.04.2021 ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», як виробник, якому встановлено «зелений» тариф, було та є учасником ринку електричної енергії, яким виконані всі умови, передбачені ч. 3 ст. 71 Закону України № 2019-VIII, на думку колегії суддів, є такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту, оскільки саме по собі здійснення законної господарської діяльності ТОВ «Грандпауєр ЛЛС», не виключає розумних підозр органу досудового розслідування про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування.

Крім того, обставиниздійснення конкретних дій та доведеність винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що одночасно накладено арешт і на всі розрахункові рахунки суб`єкта господарювання, відкриті у банківських установах, не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки предметом апеляційного розгляду у даному судовому провадженні є ухвала слідчого судді, якою накладено арешт лише на «ІІІ пусковий комплекс сонячної електростанції потужністю 6 МВт, з будівлями та спорудами відповідно до технічної документації», який розташований за адресою: Запорізька обл., Токмацький р., с/рада. Новенська, Комплекс будівель і споруд, № 2.

Іншізазначені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «Грандпауєр ЛЛС» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Дата ухвалення рішення24.06.2021
Оприлюднено31.01.2023

Судовий реєстр по справі —757/23213/21-к

Ухвала від 24.06.2021

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Мельник Володимир Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні