Рішення

від 06.07.2021 по справі 442/2601/21

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/2601/21

Провадження №2/442/767/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Павлів З.С.

з участю секретаря судового засідання - Леськів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визначення розміру часток в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку , -

встановив :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити, що розмір частки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 1/3 ідеальну частину у земельній ділянці площею 0,0060 на, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:4610600000:01:023:0290, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначити, що розмір частки ОСОБА_2 становить 1/3 ідеальну частку у земельній ділянці, площею 0,100 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4610600000:01:023:0243, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належать на праві спільної сумісної власності: земельна ділянка, кадастровий номер 4610600000:01:023:0290, загальною площею 0,0060 гектара, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯМ № 019157 виданого на ім`я ОСОБА_2 та підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку НВ-4615619262021 від 23.03.2021 року; земельна ділянка, кадастровий номер 4610600000:01:023:0243, загальною площею 0,1000 гектара, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯК № 034914 виданого на ім`я ОСОБА_2 та підтверджується витягом з додатком до вказаного державного акту - списком співвласників земельної ділянки від 31.08.2011 року. Однин із співвласників ОСОБА_2 склав заповіт від 17.04.2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1097. Згідно заповіту від 17.04.2007 року ОСОБА_2 заповів все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося і взагалі все те на що він за законом матиме право, і що буде належати йому на момент його смерті заповів своїй дочці - позивачу ОСОБА_1 . Спадкодавець та один із співвласників земельних ділянок - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У грудні 2020 рокувона звернулася до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 27.01.2021 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевською Т.С. надано відповідь № 17/01-16 на звернення, якою позивача проінформовано, що, оскільки, частка спадкодавця у спільній сумісній власності є не визначеною, на підставі статті 87 Земельної кодексу України рекоменовано звернутись до суду, оскільки з однією з підставі виникнення спільної часткової власності на земельну ділянку є рішення суду.

Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче судове засідання на 05.05.2021.

05.05.2021 підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справ до судового розгляду на 15.06.2021.

15.06.2021 на підставі ухвали суду за клопотанням представника позивача до участі в справі залучено співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розгляд справи призначено на 06.07.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - закрито.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. З приводу задоволення позову покладається на думку суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 належать на праві спільної сумісної власності:

- земельна ділянка, кадастровий номер 4610600000:01:023:0290, загальною площею 0,0060 гектара, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯМ № 019157 виданого на ім`я ОСОБА_2 та підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку НВ-4615619262021 від 23.03.2021 року;

- земельна ділянка, кадастровий номер 4610600000:01:023:0243, загальною площею 0,1000 гектара, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯК № 034914 виданого на ім`я ОСОБА_2 та підтверджується витягом з додатком до вказаного державного акту - списком співвласників земельної ділянки від 31.08.2011 року.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, яким заповів все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося і взагалі все те на що він за законом матиме право, і що буде належати йому на момент його смерті заповів своїй дочці - позивачу ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 на вищевказані земельні ділянки ОСОБА_1 отримала відмову, у зв`язку з тим, що частка спадкодавця у спільній сумісній власності є не визначеною.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Правонаступників після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Ковенція) встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків… має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. (п. 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України ). Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.ст. 7, 17 Загальної декларації прав людини та ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. У справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії і Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с 21, п. 31; п. 21 Рішення у справі Федоренко проти України ). У межах підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п. 74 Рішення від 02 березня 2005 року у справі Von Maltzan and Others v. Germany ). Таким чином, ст. 1 вказаного Протоколу слід застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. Правомірні (законні) очікування - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до положень ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У відповідності до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", - частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними (п.5).

Відповідно до роз`яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", - у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Відповідно до ст. ст.368,370,372 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно із частиною 4 статті 86 Земельного кодексу України , - співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.

Відповідно до положень статті 89 Земельного кодексу України, - земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Більш того, у разі наявності спору між співвласниками щодо порядку користування земельною ділянкою, який раніше ними не визначався, визначення такого порядку чи поділ земельної ділянки здійснюється в залежності від розміру ідеальних часток на час виникнення спільної часткової власності.

Крім того, згідно із пунктом г частини 1 статті 87 Земельного кодексу України, - право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3.4 листа Вищого Спеціалізованого Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014р. частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов підставним і такий слід задоволити.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 264 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Визначити, що розмір частки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 1/3 ідеальну частину у земельній ділянці площею 0,0060 на, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер:4610600000:01:023:0290, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити, що розмір частки ОСОБА_2 становить 1/3 ідеальну частку у земельній ділянці, площею 0,100 га, цільове призначення: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4610600000:01:023:0243, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Павлів З.С.