Постанова

від 24.06.2021 по справі 911/1458/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа№ 911/1458/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з`явився

від відповідача 1: Уляник Р.Б., самопредставництво

від відповідача 2: Генкіна А.А., адвокат, ордер серія АІ № 1126811 від 24.06.2021

від відповідача 3: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", м. Сквира, Київська обл.

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 (повний текст складено 25.03.2021)

у справі № 911/1458/20 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", м. Сквира, Київська обл.

3. Сквирської районної державної адміністрації, м. Сквира, Київська обл.

про визнання недійсним розпорядження і договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У травні 2020 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" (далі - ТОВ "Агрохолдінг Сквира", відповідач 2) та Сквирської районної державної адміністрації (далі - Сквирська РДА, відповідач 3) про визнання недійсним Розпорядження Київської ОДА від 03.05.2018 №270 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" та про визнання недійсним Договору оренди землі від 01.04.2020 площею 6,6082 га за кадастровим номером 3224010100:03:014:0004, терміном на 49 років, укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира".

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю передачі ТОВ "Агрохолдінг Сквира" без проведення земельних торгів в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 6,8082 га за кадастровим номером 3224010100:03:014:0004 (землі державної власності), що розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні Київською ОДА принципів регулювання земельних відносин, що закріплені у ст. 14 Конституції України та у ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що призвело до прийняття останньою незаконного розпорядження та протиправного розпорядження землями державної власності.

Підстави для звернення до суду без визначення органу, уповноваженого на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, прокурор обгрунтував тим, що цим органом є Київська ОДА, яка є відповідачем за поданим позовом і яка не може виступати одночасно і позивачем у справі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі № 911/1458/20 позов задоволено.

Визнано недійсним Розпорядження Київської обласної державної адміністрації № 270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира"; визнано недійсним Договір оренди землі від 01.04.2020 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 6,8082 га, кадастровий номер 3224010100:03:014:0004, строком на 49 років, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", який зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2020 державним реєстратором Ставищенської РДА Київської області Олефір П.П. з індексним номером 51885253.

Присуджено до стягнення з Київської обласної державної адміністрації на користь Київської обласної прокуратури 1 401,33 грн судового збору; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" на користь Київської обласної прокуратури 1 401,34 грн судового збору; з Сквирської районної державної адміністрації на користь Київської обласної прокуратури 1 401,33 грн судового збору.

Встановивши, що придбаний ТОВ "Агрохолдінг Сквира" у власність об`єкт незавершеного будівництва не є об`єктом нерухомого майна, а матеріали справи не містять відомостей та доказів реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку за попередніми власниками незавершеного будівництва, суд першої інстанції дійшов висновку, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу 2 оскаржуваним Розпорядженням Київської ОДА земельної ділянки площею 6,8082 га в оренду є її новим відведенням за рахунок земель державної власності, що виключає перехід прав на неї у порядку, передбаченому ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), та як наслідок передання її в оренду з порушенням вимог ст. 124 ЗК України, без проведення земельних торгів. Відтак, Розпорядження Київської ОДА №270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг "Сквира", за висновком суду першої інстанції, не відповідає приписам ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 116, 122, 123, 124, 134 ЗК України, порушує право власності Українського народу шляхом без конкурентного та безпідставного отримання в оренду земельної ділянки, тому є незаконним і підлягає визнанню недійсним.

З огляду на встановлену незаконність вказаного Розпорядження Київської ОДА та враховуючи, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про оренду землі" у спірних правовідносинах орендодавцем не може виступати районна державна адміністрація, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу прокурора про визнання недійсним укладеного між ТОВ "Агрохолдінг Сквира" та Сквирською РДА Договору оренди землі від 01.04.2020, предметом якого є земельна ділянка площею 6,8082 га, кадастровий номер 3224010100:03:014:0004 (землі державної власності), цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області (за межами населеного пункту).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Агрохолдінг Сквира" 12.04.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі № 911/1458/20 скасувати та постановити нове судове рішення. При цьому, обґрунтовуючи вимогу щодо постановлення нового судового рішення у даній справі, апелянт просить залишити позов без розгляду, мотивуючи її тим, що прокурор не довів суду наявність у нього процесуальних повноважень на звернення до суду в інтересах держави в якості позивача, оскільки компетентним органом, який уповноважений звертатись до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах, є Київська ОДА, незважаючи на існуючий у даного державного органу конфлікт інтересів.

У разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про дотримання прокурором визначених законодавством України умов для звернення до суду у процесуальному статусі позивача, апелянт просить скасовуючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду постановити нове, яким у задоволенні позову прокурора в інтересах держави відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги в цій частині, апелянт вважає, що рішення постановлено з грубим порушенням норм матеріального права.

Так, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пп. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", п. 5 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 2 Національного стандарту "Оцінка нерухомого майна", Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а також правових позицій Верховного Суду (постанови від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 20.02.2020 у справі №909/108/19, від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16), вбачається визначення об`єкта незавершеного будівництва як нерухомої речі особливого роду, яке охоплюється поняттям "будівля", "споруда", тому, на думку скаржника, разом із придбанням спірного об`єкта незавершеного будівництва до кожного його власника переходило право землекористування, яке існувало у першого власника і ґрунтувалося на Державному акті постійного користування земельною ділянкою.

Водночас, відповідач 2 стверджує, що розпорядження Сквирської РДА №589 від 27.12.2005 в частині припинення права постійного користування ТОВ "Київоблбуд" земельною ділянкою лише додатково документально відобразило дійсний факт припинення для останнього права постійного користування земельною ділянкою, яке юридично відбулося за фактом продажу об`єкта незавершеного будівництва ТОВ "Яшма" до прийняття зазначеного рішення, з чого слідує, що на час його (розпорядження) прийняття ТОВ "Київоблбуд" вже не був користувачем спірної земельної ділянки, а отже і не мав права на добровільну відмову від вказаних прав.

Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо здійснення передачі йому в оренду спірної земельної ділянки з порушенням вимог ст. 134 ЗК України, оскільки для такої передачі в поза конкурентний спосіб існували дві незалежні одна від одної та самодостатні правові підстави: 1) розміщення на земельній ділянці об`єкта нерухомості з особливим статусом (об`єкта незавершеного будівництва) та 2) до складу придбаного об`єкта незавершеного будівництва входить розроблений кар`єр керамзитових глин, а вид використання земельної ділянки - видобувний.

Також, відповідач 2 стверджує, що Сквирська РДА, укладаючи спірний Договір оренди на виконання делегованих їй розпорядженням Київською ОДА повноважень, діяла у повній відповідності до положень Закону України "Про місцеві державні адміністрації" і належне виконання нею делегованого вищим державним органом повноваження на укладення договору оренди землі не може слугувати підставою для визнання такого договору недійсним. Щодо питання співмірності площі придбаного відповідачем 2 об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, виділеної Київською ОДА оспореним розпорядженням, то, на думку апелянта, воно не входить до компетенції як прокуратури так і судових органів, а є виключною прерогативою Київської ОДА, якою реалізовано надане їй чинним законодавством право на розпорядження землями державної форми власності. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що ним набуте право користування земельною ділянкою площею 42,5 га, а передача йому в оренду ділянки площею 6,8082 га є лише частковим приведенням фактичного землекористування до вимог чинного законодавства.

Позиції учасників справи.

25.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшло пояснення, в якому останній підтримує апеляційну скаргу ТОВ "Агрохолдінг Сквира", просить її задовольнити у повному обсязі.

За твердженням відповідача 1, під час прийняття ним розпорядження від 03.05.2018 №270 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" не допущено порушень чинного законодавства, оскільки Товариством при зверненні до Київської ОДА з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки державної форми власності (кадастровий номер надано 3224010100:03:014:0004) додано документи, що підтверджують розміщення на ній об`єктів нерухомого майна, належних товариству на праві власності, що виключає проведення земельних торгів при прийнятті рішення щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду останньому та вказує на необхідність дотримання порядку, передбаченого ст. 123 ЗК України.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 справу № 911/1458/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Агрохолдінг Сквира" залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а також роз`яснено, що у випадку не усунення скаржником вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог ухвали суду від 27.04.2021 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги та 30.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подано докази сплати судового збору у розмірі 0,02 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрохолдінг Сквира" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі №911/1458/20, справу призначено до розгляду на 24.06.2021.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 24.06.2021 представник ТОВ "Агрохолдінг Сквира" вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 24.06.2021 представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу відповідача 2, просив її задовольнити з підстав, зазначених у його поясненні.

Прокурор та відповідач 3 участь своїх представників у судовому засіданні 24.06.2021 не забезпечили, про поважність причин неявки представників апеляційний господарський суд не повідомили.

Враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою та з огляду на наявність в матеріалах справи доказів повідомлення їх про дату, час і місце проведення судового засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників прокуратури та відповідача 3.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як зазначено в позовній заяві, Білоцерківською місцевою прокуратурою Київської області, в ході здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінального провадження №12020110260000102 від 05.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 356 КК України, встановлено порушення вимог земельного законодавства під час надання в оренду ТОВ "Агрохолдінг Сквира" земельної ділянки з кадастровим номером 3224010160:03:014:0004, терміном на 49 років, площею 6,8082 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області (за межами населеного пункту).

Вищенаведена земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Агрохолдінг Сквира" в порядку ст. 123 ЗК України за Розпорядженням Київської ОДА №270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ТОВ "Агрохолдінг Сквира", площею 6,8082 га, за межами населеного пункту на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області, розроблений фізичною-особою підприємцем Бачінською Юлією Володимирівною ;

- надано ТОВ "Агрохолдінг Сквира" в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості строком на 49 років земельну ділянку, площею 6,8082 га, кадастровий 3224010100:03:014:0004 (землі державної власності), що розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту;

- установлено річну орендну плату дванадцять відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- доручено Сквирській РДА від імені Київської ОДА у встановленому законодавством порядку, зареєструвати право власності держави на земельну ділянку кадастровий номер 3224010100:03:014:0004 в органах державної реєстрації речових прав та укласти з ТОВ "Агрохолдінг Сквира" договір оренди земельної ділянки, зазначеної в пункті 2 цього розпорядження, передбачивши в договорі оренди умови та обмеження у використанні земельної ділянки, що визначені чинним законодавством та матеріалами погодження технічної документації із землеустрою.

На підставі вказаного Розпорядження 09.10.2019 (номер запису 33664200) зареєстровано право власності за Київською ОДА на зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 3224010100:03:014:0004), що вбачається з інформаційної довідки №206325312 від 08.04.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

01.04.2020 між Сквирською РДА та ТОВ "Агрохолдінг Сквира" укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:014:0004, терміном на 49 років, площею 6,8082 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що розташована на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області (за межами населеного пункту).

Вказаний Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2020 державним реєстратором Ставищенської районної державної адміністрації Олефір П.П. за індексним номером: 51885253.

На підставі зазначеного Договору 01.04.2020 складено Акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:014:0004.

Вважаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224010100:03:014:0004 передана у користування ТОВ "Агрохолдінг Сквира" без проведення земельних торгів, тобто з порушенням вимог чинного законодавства України, прокурор звернувся в інтересах держави з позовом у даній справі про визнання недійсними Розпорядження Київської ОДА №270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" та Договору оренди землі від 01.04.2020 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 6,8082 га, з кадастровим номером 3224010100:03:014:0004, терміном на 49 років, укладеного між Сквирською РДА та ТОВ "Агрохолдінг Сквира".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Як встановлено колегією суддів, предметом апеляційного перегляду справи є дотримання місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення щодо задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсними Розпорядження Київської ОДА № 270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" та укладеного між Сквирською РДА та ТОВ "Агрохолдінг Сквира" Договору оренди землі від 01.04.2020 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 6,8082 га, кадастровий номер 3224010100:03:014:0004, строком на 49 років, який зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.04.2020 державним реєстратором Ставищенської РДА Київської області Олефір П.П. з індексним номером 51885253.

ТОВ "Агрохолдінг Сквира" в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, не врахував:

- недоведеність прокурором наявності у нього процесуальних повноважень на звернення до суду в інтересах держави в якості позивача, оскільки компетентним органом, який уповноважений звертатись до суду за захистом інтересів держави у спірних правовідносинах, є Київська ОДА, незважаючи на існуючий у даного державного органу конфлікт інтересів;

- наявність визначених ст. 120 ЗК України підстав переходу права на земельну ділянку до ТОВ "Агрохолдінг Сквира" у зв`язку з придбанням ним розташованих на цій земельній ділянці об`єктів нерухомості, що підпадає під виключення ч. 3 ст. 124, ч. 2 ст.134 ЗК України і не потребує проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до господарського суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (п. 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Відтак, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Відповідач 2 в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи підстави для залишення позову прокурора без розгляду, зазначив, що відсутні підстави для звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави у цій справі, оскільки існує уповноважений суб`єкт владних повноважень - Київська ОДА, - до якого прокурор всупереч вимогам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не звертався перед поданням позову.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, прокурор вказав, що є позивачем, бо Київська ОДА - один зі співвідповідачів, розпорядження якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки в користування ТОВ "Агрохолдінг Сквира" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Київську ОДА одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання недійсним прийнятого нею розпорядження, помилковим є твердження апелянта про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які ним заявлені у даній справі. Тому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач й відхиляє як необґрунтовані аргументи апеляційної скарги.

За змістом ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження відповідачем 1), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до п. 7 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п. 2 ст. 21 вказаного Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної форми власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як підтверджується матеріалами справи, спірна земельна ділянка (кадастровий номер 3224010100:03:014:0004) з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до вимог ст. ст. 19, 66 ЗК України відносяться до категорії земель промисловості, розташовані на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та встановлені обставини, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що органом виконавчої влади, який уповноважений розпоряджатися вказаною земельною ділянкою державної власності є Київська ОДА.

Як визначено ч.1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Із зазначеною нормою кореспондуються положення ч. 1 ст. 134 ЗК України, якими передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За приписами ч.3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка державної форми власності надавалась відповідачу-2 в оренду в порядку, встановленому ст. 123 ЗК України, без проведення земельних торгів.

Підставою для надання Київською ОДА дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району Київської області за межами населеного пункту, орієнтовною площею 6,9000 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та прийняття в подальшому оскаржуваного Розпорядження про затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Агрохолдінг Сквира" без проведення земельних торгів, була наявність у останнього зареєстрованого права власності на об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці, а саме об`єкти незавершеного будівництва: нежитлову будівлю з літерою "А" площею 3367,5 кв.м готовністю 10% та нежитлову будівлю з "Б" площею 680 кв.м готовністю 29%, які 27.07.2017 зареєстровані на праві власності за ТОВ "Агрохолдінг Сквира" на підставі Договору купівлі-продажу від 27.07.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрохолдінг Сквира" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1289786032240).

Водночас, що стосується правового статусу об`єкта незавершеного будівництва, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні ч. 2 вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного будівництвом нерухомого майна.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Зазначеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

При цьому, на підставі ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 302 ГПК України саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Таким чином, з огляду на вказані норми чинного законодавства та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва не може розцінюватися як об`єкт нерухомості та, відповідно, на нього не розповсюджуються положення ч. 2 ст. 134 ЗК України щодо звільнення від обов`язку проведення земельних торгів при передачі в оренду земельних ділянок державної власності, на яких розміщений такий об`єкт.

Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Положеннями зазначених статей розкривається зміст принципу єдності юридичної долі земельної ділянки, згідно з яким особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (правовий висновок, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 713/1817/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

За приписом ч. 2 ст. 120 ЗК України визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16).

Отже, законодавство, яке діяло станом на час прийняття спірного розпорядження та укладення оспорюваного договору оренди, встановлювало правило, за яким перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Як свідчать матеріали справи, об`єкт нерухомого майна, право власності на яке перейшло до відповідача 2, знаходиться на земельній ділянці, що перебувала на праві постійного користування у землекористувача - Об`єднання орендних підприємств "Київоблбуд" (правонаступником якого є ТОВ "Київоблбуд") на підставі Державного акта на право користування землею 1993 серії Б №084793, що виданий Сквирською міською радою за №26.

Відповідно до архівного витягу з Розпорядження №589 від 27.12.2005 Сквирської районної державної адміністрації "Про припинення права постійного користування землею Товариству з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" в межах Сквирської міської ради Сквирського району Київської області":

- припинено право постійного користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю "Київоблбуд" загальною площею 42,5 га, з них 13,8 га під розробку кар`єру керамзитових глин, 5,2 га під будівництво заводу керамзитового гравію та 23,5 га будівництво під`їздного шляху від кар`єру (за клопотанням землекористувача);

- Державний акт на право користування землею серії Б №084793, що виданий Сквирською міською радою за №26 Об`єднанню орендних підприємств "Київоблбуд" (нині ТОВ "Київоблбуд") скасовано в установленому порядку згідно діючого законодавства;

- передано до земель запасу Сквирської міської ради земельні ділянки загальною площею 42,5 га, в тому числі ріллі 10,6 га, пасовищ 3,6 га, ліси та інші лісові землі 0,8 га, болото 1,2 га, яри 0,3 га, господарські шляхи та прогони 2,3 на, вулиць 4,8 га, відпрацьовані розробки та кар`єри 13,8 га, відкриті землі без рослинного покрову 5,2 га;

- Сквирському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-кадастрову документацію.

З огляду на приписи ст. 92 ЗК України, якою обмежено коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а також положення ст. ст. 140, 141, 142 ЗК України (на час укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва між ТОВ "Київоблбуд" та ТОВ "Яшма", 15.08.2005), які не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що наявність факту припинення розпорядженням Сквирської РДА №589 від 27.12.2005 права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено відчужений в подальшому відповідачу 2 об`єкт нерухомого майна, надає можливість уповноваженому у відповідних правовідносинах органу оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості у відповідності до вимог земельного законодавства.

Водночас, обставини щодо не оформлення такого права попередніми власниками цього нерухомого майна не вливають і не обмежують повноважень уповноваженого на розпорядження земельними ділянками державної власності органу (Київської ОДА) та прав власника нерухомого майна (ТОВ "Агрохолдінг Сквира".

Отже, аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені у даній справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач 2, який придбав на праві власності об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна на праві постійного користування і яке припинено в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, набув право оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

При цьому, з огляду на те, що розмір земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу 2 за оскаржуваним розпорядженням, визначався на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердженого у порядку, встановленому Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", а також враховуючи, що чинним законодавством не передбачено обмежень обчислення площі земельної ділянки виключно розміром (площею) нерухомого майна, що на ній розміщено, заперечення прокурора щодо не співмірності переданої в користування відповідачу 2 земельної ділянки з площею об`єкта нерухомості є безпідставним та необґрунтованим.

Водночас, зважаючи на положення ч. 3 ст. 124, ч. 2 ст.134 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, здійснюється без проведення земельних торгів.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що Київська ОДА при прийнятті Розпорядження №270 від 03.05.2018 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" діяла виключно в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов неправомірного висновку про задоволення позову прокурора про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження відповідача 1.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду також не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі від 01.04.2020, укладеного між Сквирською РДА та ТОВ "Агрохолдінг Сквира", про передачу в оренду земельної ділянки, площею 6,8082 га, з кадастровим номером 3224010100:03:014:0004, терміном на 49 років.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, підставою для визнання недійсним спірного Договору оренду слугувало те, що:

- судом встановлено незаконність Розпорядження Київської ОДА від 03.05.2018 №270 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира";

- укладення вказаного Договору особою, яка не може бути орендодавцем за приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент його укладення).

Оскільки судом апеляційної інстанції спростовано висновок суду першої інстанції у даній справі щодо незаконності Розпорядження Київської ОДА від 03.05.2018 №270 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", зазначена підстава для визнання оспорюваного Договору оренди недійсним є необґрунтованою.

Аналізуючи положення ст. 4 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент його укладення) та ст. 124 ЗК України у кореспонденції із нормою ч. 5 ст. 122 ЗК України, суд першої інстанції констатував, що орендодавцем спірної земельної ділянки мала бути Київська ОДА, оскільки делегування повноважень щодо розпорядження земельними ділянками не передбачено, і в питаннях земельних відносин внутрішні особливості взаємодії вертикалі державних адміністрацій не можуть застосовуватись .

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначений висновок суду першої інстанції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, як вже зазначалося, органом виконавчої влади, який уповноважений розпоряджатися вказаною земельною ділянкою державної власності у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 ЗК України є Київська ОДА. Свої повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок Київська ОДА має реалізовувати через прийняття рішення (розпорядження).

Як підтверджується матеріалами справи, Київська ОДА у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства прийняла Розпорядження від 03.05.2018 №270 "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира", тобто здійснила розпорядження спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду відповідачу 2.

Із змісту вказаного розпорядження не вбачається, що Київська ОДА делегувала Сквирській РДА свої повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Надання доручення Сквирській РДА зареєструвати у встановленому законодавством порядку право власності держави на спірну земельну ділянку та укласти з ТОВ "Агрохолдінг Сквира" договір оренди земельної ділянки, зазначеної в пункті 2 зазначеного розпорядження, не є тотожним делегування повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

До того ж, надання відповідного доручення Київською ОДА, як органом вищого рівня, районній державній адміністрації, яка є підзвітною та підконтрольною по відношенню до першої, не суперечить приписам ст. ст. 33, 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

За встановлених обставин, підстави для визнання оспореного прокурором Договору оренди відсутні, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга відповідача 2 щодо скасування оскарженого рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про відмову у позові повністю є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції (далі - Конвенція), а також прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта, викладені в його апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі №911/1458/20 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі №911/1458/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2021 у справі №911/1458/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави до Київської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" та Сквирської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження і договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг Сквира" (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Залізнична, 57-Б, ідентифікаційний код 41467823) 6 305,98 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ на виконання цієї постанови із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

6. Матеріали справи №911/1458/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05.07.2021.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир