Рішення

від 07.07.2021 по справі 120/2593/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 липня 2021 р. Справа № 120/2593/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 11.03.2021 року за № 352-УБД виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та обєднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у грудні 2020 року він як учасник АТО, через свого представника, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, державної форми власності, бажана земельна ділянка має кадастровий номер: 0520680200:01:006:0034 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), і знаходиться поруч суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680200:01:005:0245, яка розташована на території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 352-УБД від 11.03.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,1200 га, на території Агрономічної сільської ради Вінницької ради Вінницької області для індивідуального садівництва на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, за нормою ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відповідач посилається також на те, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки. Для земель державної власності-органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою. Поділити земльну ділянку може сам власник або землекористувач за його згодою. А тому позивачу відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з невідповідністю документів чинному законодавству.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Окрім того зазначеною ухвалою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з дня отримання цієї ухвали подати до суду у 15-денний строк належним чином засвідчені копії документів, а саме: клопотання із відповідними додатками за результатами розгляду якого відповідач прийняв наказ від 11 березня 2021 року №352-УБД; технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034; Поземельної книги, яка відкрита на земельну ділянку за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034 із відповідними до неї додатками; Витягу Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034.

30.04.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на електронну адресу суду направлено наступні документи: поземельну книгу, яка відкрита на земельну ділянку за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034; Витяг Державного земельного кадастру відносно земельної ділянки за кадастровим номером: 0520680200:01:006:0034.

06.05.2021 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві, зокрема, зазначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Підставою для відмови є те, що земельна ділянка на яку позивач бажає отримати дозвіл є сформованою, а тому її подальше виділення повинно здійснюватися на підставі згоди на поділ чи об`єднання земельної ділянки власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем.

Щодо зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, то відповідач вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі, визначених законодавцем повноважень.

Відтак на думку відповідача оскаржуваний наказ є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 072-вк від 28.05.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 14.06.2021 року по 30.06.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 у грудні 2020 року як учасник АТО, через свого представника, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, державної форми власності, бажана земельна ділянка має кадастровий номер: 0520680200:01:006:0034 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), і знаходиться поруч суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680200:01:005:0245. яка розташована на території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 352-УБД від 11.03.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,1200 га, на території Агрономічної сільської ради Вінницької ради Вінницької області для індивідуального садівництва на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, за нормою ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Також зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки. Для земель державної власності-органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою. Поділити земельну ділянку може сам власник або землекористувач за його згодою. А тому позивачу відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з невідповідністю документів чинному законодавству.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону № 858-IV Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (пункт й частини другої статті 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із статтею 56 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач у грудні 2020 року як учасник АТО, через свого представника, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, державної форми власності, бажана земельна ділянка має кадастровий номер: 0520680200:01:006:0034 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), і знаходиться поруч суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680200:01:005:0245. яка розташована на території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Разом з тим, відповідач в оскаржуваному наказі як на відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки площею 0,1200 га, на території Агрономічної сільської ради Вінницької ради Вінницької області для індивідуального садівництва посилається на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, за нормою ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач як на його підставу зіслався на формулювання загального характеру "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів". Однак, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

Оцінюючи спірний наказ, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання "невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач вимогам законів" має бути пояснена у самому наказі вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в наказі.

Також в оскаржуваному наказі зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки. Для земель державної власності-органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою. Поділити земельну ділянку може сам власник або землекористувач за його згодою. А тому позивачу відмовлено у задоволенні клопотання у зв`язку з невідповідністю документів чинному законодавству.

Разом з тим, зазначені відповідачем норми стосується вже змісту самої технічної документації, а підстави для відмови у наданні дозволу на її виготовлення обмежуються ст.118 ЗК України.

Висновок суду узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема оскаржуваний наказ обґрунтований лише із посиланням на загальні формулювання "про невідповідність місця розташування об`єкта встановленим вимогам...." та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачу у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Крім того, у зв`язку із не дослідженням відповідачем відповідності розташування земельної ділянки вимогами ст..118 ЗК України, за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку чи виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту), суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 11.03.2021 № 352-УБД є те, що клопотання від 12.12.2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржений наказ не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність наказу, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу, а тому така позовна вимога підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, він стягненню зі сторін не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 352-УБД від 11.03.2021 року виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач : ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027).

Повне судове рішення складено та підписсано суддею 07.07.2021

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна