Рішення

від 29.06.2021 по справі 380/586/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/586/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/586/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №75907-0420-1304 від 25.11.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 75907-0420-1304 від 25.11.2020 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2020 року, сума податкового зобов`язання 158654, 59 гривні. Відповідно до змісту спірного податкового повідомлення-рішення, сума нарахованого податкового зобов`язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відповідно до п. 287.5. ст. 287 та п.п. 288.7. ст. 288 розділу XII Податкового кодексу України. На думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення порушує його права та законні інтереси, адже немає жодних підстав для стягнення з позивача орендної плати у сумі 158654, 59 грн., вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Між Львівською міською радою та позивачем, 4 березня 2013 року укладено Договір

оренди землі № Г-1191 від 4 березня 2013 року.

Відповідно до п. 1 Договору, позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 04.03.2013 року в оренду ОСОБА_1 передано земельну ділянку за кадастровим номером 4610136600:03:004:0072, загальною площею 0.1778 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років терміном до 14 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Отже, основною метою укладення Договору (цільовим призначенням) оренди земельної ділянки - було саме завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до сертифікату серії ЛВ № 162173602810 від 26.12.2017 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові засвідчено завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 припинив фактичне користування земельною ділянкою у зв`язку з досягненням мети Договору, адже об`єкти нерухомості, що споруджувалися на ній здано в експлуатацію та відчужено іншим власникам.

Відповідно до п. 3 інформаційної записки до проекту ухвали, затвердженої Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради, Львівською міською радою підтверджені зазначені вище обставини та зазначено, що на підставі звернення ОСББ Старе місто Львів на розгляд ради підготовлено проект відповідної ухвали.

А відповідно до п. 4 інформаційної записки до проекту ухвали, Львівська міська рада стверджує, що прийняття ухвали дозволить ОСББ Старе місто Львів виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та подати її Львівській міській раді на затвердження з метою надання земельної ділянки у постійне користування.

Відповідно до п. 1 проекту ухвали Про надання ОСББ Старе місто Львів дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на АДРЕСА_1 , міська рада ухвалила вилучити за згодою з користування громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1778 га (кадастровий номер 4610136600:03:004:0072) на АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 проекту ухвали, міська рада ухвалила припинити договір оренди землі, зареєстрований у Львівській міській раді 04.03.2013 за № Г-1191 (книга записів реєстрації Договорів оренди землі Г-2) та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 231338846101, номер запису про право власності 3679074, номер запису про інше речове право 3680218).

Проект ухвали розроблений ще 03.04.2020 року, остаточна редакція розроблена 31.07.2020 року, що свідчить про те, що Львівська міська рада вже практично рік затверджує технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому, таке затвердження відбувається потягом 2020 року (і до тепер), тобто фактично за той період, за який і нараховано суму податкового зобов`язання, що є протиправним по відношенню до позивача.

Крім цього, відповідачем допущений і процедурний порядок надіслання оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Спірне рішення отримано позивачем аж 01.12.2020 року, тобто з суттєвим порушенням встановленого податковим законодавством строку, що додатково свідчить про протиправність дій відповідача щодо позивача.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, з підстав, що між позивачем та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі №Г-1191 від 04.03.2013 року. В оренду передано земельну ділянку площею 0,1778 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно умов договору орендна плата орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 83625,39 в рік.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Статтею 285 Податкового кодексу зазначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Як зазначено в пункті 286.5 статті 286 Кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення ( пункт 287.5 статті 287 Податкового кодексу).

Відповідач зазначає, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

На підставі п. 102.1. ст. 102 ПКУ - контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, в межах 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу)

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст.269-289 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області здійснено нарахування фізичній особі суми орендної плати за землю (за місцем знаходження земельної ділянки) за 2020 рік.

Враховуючи наведене, ГУ ДПС у Львівській області було винесено ППР від 25.11.2020 року № 75907-0420-1304, яким позивачу визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб у сумі 158 654.59 грн.

Також відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що увесь відзив на позовну заяву складається з переліку правових норм та судової практики в частині відшкодування витрат на правничу допомогу абсолютно без прив`язки до обставин справи № 380/586/21.

Позивач у позовній заяві зазначив конкретні порушення, допущені при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 75907-0420-1304 від 25.11.2020 року (надалі за текстом - оскаржуване ППР):

- Відповідач не врахував, що користування земельною ділянкою припинилося у зв`язку з досягненням мети Договору - завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування;

- Користування земельною ділянкою відбувається ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому передано ще 24.10.2019 року будинок, збудований на земельній ділянці;

- Львівською міською радою, Орендодавцем за Договором, не затверджено по сьогодні проект ухвали щодо надання дозволу на розроблення технічної документації ОСББ ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча такий проект є опублікований ще на початку квітня 2020 року.

- Відповідачем порушений процедурний порядок направлення оскаржуваного ППР, а саме на 5 місяців пізніше, ніж цього вимагає податкові законодавство.

Відповідач не навів спростування жодному зазначеному позивачем аргументу.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 20.01.2021 року відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

25.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №75907-0420-1304, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 158654,59 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне рішення відповідача протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає по суті та змісту вимогам ПК України.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

04.03.2013 року між Львівською міською радою та ОСОБА_1 , укладено Договір оренди землі № Г-1191 від 4 березня 2013 року.

Відповідно до п. 1 Договору, позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі об`єкта оренди від 04.03.2013 року в оренду ОСОБА_1 передано земельну ділянку за кадастровим номером 4610136600:03:004:0072, загальною площею 0.1778 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 10 (десять) років терміном до 14 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та його обслуговування.

Відповідно до сертифікату серії ЛВ № 162173602810 від 26.12.2017 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові засвідчено завершення будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

У багатоквартирному житловому будинку, спорудженому на земельній ділянці, створено Житлово-будівельний кооператив Старе місто (код в ЄДРПОУ 42697192, Сторона 3 за Договором про будівництво), власники об`єктів нерухомості в будинку є членами Житлово-будівельного кооперативу Старе місто .

Відповідно до акту приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2019 року новозбудований багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано ОСББ Старе місто Львів (код в ЄДРПОУ 42594252).

У відповідності до вимог статті 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України .

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Вказаним пунктом також встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Статтею 289.1 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до акту приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 24 жовтня 2019 року новозбудований багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано ОСББ Старе місто Львів (код в ЄДРПОУ 42594252).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідач при нарахуванні позивачу земельного податку з фізичних осіб за весь 2020 рік є протиправними, оскільки вищевказаними матеріалами справи встановлено, що з 24.10.2019 року новозбудований багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передано ОСББ Старе місто Львів (код в ЄДРПОУ 42594252), а відтак з 01 січня 2020 року земельна ділянки не перебувала у його фактичному користуванні і право нараховувати позивачу земельний податок у період, коли земля не перебувала у його користуванні в контролюючого органу відсутнє.

У відповідності до вимог п.287.1 ст.287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно вимог п.287.2 ст.287 ПК України встановлено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Пунктом 287.9 статті 287 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Статтею 4 ПК України передбачено основні засади податкового законодавства України.

Так, підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, окрема: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Більше того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частина 2 статті 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи позиції Європейського суду з прав людина, зокрема викладені у справах Серков проти України (заява №39766/05) та Щокін проти України (заяви №№23759/03 та 37943/06), яким було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, а це призвело до накладання на заявника додаткових зобов`язань щодо сплати податку.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 10.09.2020 року у справі №804/1749/17.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовні вимоги.

Щодо клопотання представника позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі - 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач подав копії:

договору №22/12/20 про надання юридичних послуг від 22.12.2020 року; додатковий договір №1 до договору №22/12/20 про надання юридичних послуг від 22.12.2020 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом в інтересах ОСОБА_1 .

Як видно із поданих позивачем документів, розмір судових витрат позивача за надання правової (правничої) допомоги у цій справі становить 10000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому суд не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.

Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом суд вважає завищеним, оскільки правова позиція щодо предмету позову у даній справі висловлена в постановах Верховного Суду.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду у зразковій справі) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката на рівні мінімальної ставки гонорару адвоката у розмірі 2000 грн., тому вимоги позивача щодо стягнення на його користь витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн., підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення таких витрат в сумі 2000 грн.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1586,55 грн., сплаченого позивачем.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 25.11.2020 року № 75907-0420-1304.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1586,55 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, поштова адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн.

У решті вимог про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 05.07.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.