Постанова

від 05.07.2021 по справі 826/11176/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/11176/17

адміністративне провадження № К/9901/36651/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстрім КТ" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 (суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (суддя доповідач Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інстрім КТ" (далі позивач, Товариство, ТОВ "Інстрім КТ") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2017 №№0482140101, 0484140101 та від 29.08.2017 №00068001401, згідно з якими в податковому обліку Товариства збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1 204 686,00 грн (в тому числі, за основним платежем 963 749,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 240 937,00 грн), зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 181 399,00 грн та збільшено суму грошового зобов`язання з цього податку на 527 911,00 грн (в тому числі, за основним платежем 469 931,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 57 980,00 грн) відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 29.05.2017 №222/26-15-14-01-01/33777848, про безтоварність господарських операцій між Товариством і ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп, ПП Велтіс-Хім-торг (попередня назва - ПП Хімінвест), ТОВ Рідмар (попередня назва - ТОВ Ісіда Груп), ТОВ Ніка ейр, ТОВ Сорбіс Інвестбуд, ТОВ Хорса Груп, ТОВ Елайтінг, ТОВ Омікрон Груп, ПП Укр-Інком Плюс (попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп) є безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер та безпосередньо вплинули на результати господарської діяльності Товариства. Позивач стверджував, що задекларовані ним суми витрат та податкового кредиту підтверджені первинними документами, виписаними на операції з придбання товарів та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників та на операції з постачання ним на адресу контрагентів-покупців товарів, передпродажної підготовки яких стосувалися придбані послуги. На час здійснення поставок зазначені контрагенти-постачальники мали господарську та податкову правосуб`єктність, а висновок про безтоварність господарських операцій в акті перевірки зроблено без проведення зустрічних звірок чи документальних перевірок цих контрагентів. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, в яких отримані докази щодо протиправної діяльності контрагентів, позивач вважав безпідставними з огляду на те, що такі докази не є доказами в адміністративному судочинстві, а вироки в кримінальних провадженнях не ухвалені. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19.07.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.06.2017 №№0482140101, 0484140101 та від 29.08.2017 №00068001401.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що фактичне здійснення господарських операцій між Товариством та контрагентами-постачальниками (ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп, ПП Велтіс-Хім-торг (попередня назва - ПП Хімінвест), ТОВ Рідмар (попередня назва - ТОВ Ісіда Груп), ТОВ Ніка ейр, ТОВ Сорбіс Інвестбуд, ТОВ Хорса Груп, ТОВ Елайтінг, ТОВ Омікрон Груп, ПП Укр-Інком Плюс (попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп)) підтверджено дослідженими у судовому процесі первинними документами, які належним чином відображено у бухгалтерському обліку Товариства та податковій звітності. Доводи контролюючого органу про відсутність у Товариства окремих документів (звітів про виконання, інформації щодо об`єктів нерухомості, на яких проводились монтажні роботи (надавалися послуги), щодо номенклатури та статей цих робіт) суд відхилив з огляду на те, що акт перевірки не містить інформації про витребування відповідних документів у позивача або про відмову позивача надати такі документи. Застосувавши висновок Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування (рішення у справі "Булвес" проти Болгарії від 22.01.2009), суд визнав обґрунтованим довід позивача щодо індивідуальної відповідальності платника податків. Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій з посиланням на кримінальні провадження, в яких фігурують контрагенти позивача, визнані судом непереконливими з огляду на те, що вироки у цих кримінальних провадженнях, які б набрали законної сили, не ухвалювалися, а саме лише порушення кримінального провадження відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) не може розцінюватися на користь висновку про удаваність господарських операцій та не тягне за собою негативних правових наслідків для позивача. Такий висновок суд зробив, врахувавши висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 14.03.2018 у справі №804/691/17 та від 20.02.2018 у справі №826/6280/17.

Зважаючи на встановлені у судовому процесі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Інстрім КТ" правомірно відобразило в податковому обліку у складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних вищеназваними контрагентами-постачальниками, а також суми витрат по операціях з придбання у них товарів та послуг.

ГУ ДПС подало касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у цій справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки обставинам, щодо яких в акті перевірки наведено податкову інформацію, яка свідчить про безтоварний характер господарських операцій позивача з вище переліченими контрагентами-постачальниками, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на скаргу просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інстрім КТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої був складений акт від 29.05.2017 №222/26-15-14-01-01/33777848 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

-пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України (далі ПК), в результаті чого було занижено ПДВ за податкові звітні періоди з жовтня 2014 року по грудень 2016 року на загальну суму 963 749,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 469 931,00 грн, в тому числі: за 2014 рік 77 696,00 грн, за 2015 рік 238 013,00 грн, за 2016 рік 154 222,00 грн, та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 181 399,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу в акті перевірки вмотивований тим, що позивач визначив прибуток до оподаткування та податкові зобов`язання з ПДВ з урахуванням операцій з придбання товарів (кондиціонер шафового типу, ущільнювачі електромагнітні та комплектуючі), послуг (послуги з виконання будівельно-монтажних робіт, робіт з проектування, з доробки, консультативно-інформаційні послуги, послуги з тестування) у ПП Велтіс-Хім-торг (попередня назва - ПП Хімінвест), ТОВ Рідмар (попередня назва - ТОВ Ісіда Груп), ТОВ Ніка ейр, ТОВ Сорбіс Інвестбуд, ТОВ Хорса Груп, ТОВ Елайтінг, ТОВ Омікрон Груп, ПП Укр-Інком Плюс(попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп»), ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп (далі контрагенти-постачальники) та заміни кредиторів у зобов`язанні шляхом передання ними своїх прав іншим особам (ТОВ Ніка ейр, ТОВ Елайтінг, ПП Хімінвест) за договорами відступлення права вимоги, які відображені лише в документах бухгалтерського обліку, без їх реального здійснення. Фактично операції з придбання товарів та послуг не здійснювалися, а перераховані цим контрагентам грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою.

Як на підставу таких висновків, в акті перевірки зроблено посилання на те, що позивач не підтвердив факт придбання послуг через відсутність звітів про надані послуги (виконані роботи), документів на підтвердження інформації про об`єкти нерухомості, де проводились вказані роботи (надавались послуги), про терміни, номенклатуру та статті будівельно-монтажних робіт, а в актах виконаних робіт деталізованої інформації щодо отриманих послуг. Крім того, ТОВ "Інстрім КТ" включено до складу податкового кредиту податкову накладу від 21.10.2014 №30, виписану ТОВ Укр-інком плюс (попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп) на суму 67 680,00 грн (в тому числі, ПДВ 11 280,00 грн), але не зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Згідно з податковою інформацію контрагенти-постачальники мають ознаки фіктивного підприємства: у них відсутні виробничі та трудові ресурси (при тому, що у ланцюгу постачання послуг відсутні супідрядні організації); вони фігурують у кримінальних провадженнях від 12.08.2014 №757/22863/14-к, від 18.01.2017 №642/7592/16-к, від 07.04.2017 №755/14484/16-к, від 28.02.2017 №295/2278/17 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема статтями 205, 212, 364 Кримінального кодексу України (далі -КК).

На підставі висновків в акті перевірки та за наслідками процедури адміністративного оскарження результатів перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 ПК).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (в редакції Закону від 02.12.2010 № 2755-VI, чинній до 01.01.2015, далі так само) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом першим підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015) встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пунктів 6, 7 Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в ЄРПН.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 139, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Оцінка судами першої та апеляційної інстанцій доводу відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Інстрім КТ» та ПП Велтіс-Хім-торг (попередня назва - ПП Хімінвест), ТОВ Омікрон Груп, ТОВ Рідмар (попередня назва - ТОВ Ісіда Груп), ТОВ Сорбіс Інвестбуд, ТОВ Ніка ейр з посиланням на те, що ці контрагенти позивача фігурують у кримінальних провадженнях, як такого, що не є достатньою підставою для оцінки господарських операцій безтоварними, відповідає наведеним правовим нормам. Відповідач не посилається на конкретні докази, які отримані у кримінальних провадженнях і які можуть бути джерелами інформації щодо обставин, що входять до предмета доказування у цій адміністративній справі, не стверджує, що в кримінальних провадженнях, на які він посилається, ухвалено вироки, і що позивач задіяний в протиправній діяльності або був обізнаний щодо такої діяльності контрагентів-постачальників.

У разі порушення платником податків податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства як передумови відображення фінансових показників господарських операцій з цим контрагентом в податковому обліку.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС для адміністративного суду обов`язковими є не всі судові рішення, ухвалені в кримінальній справі, а лише вирок суду та ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, враховуючи підтвердження позивачем в судовому процесі обставин щодо здійснення операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ Г.Н.Т. Нова Груп, ПП Велтіс-Хім-торг (попередня назва - ПП Хімінвест), ТОВ Рідмар (попередня назва - ТОВ Ісіда Груп), ТОВ Сорбіс Інвестбуд, ТОВ Хорса Груп, ТОВ «Ніка ейр», ТОВ Елайтінг, ТОВ Омікрон Груп, ПП Укр-Інком Плюс (попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп), збільшення Товариством в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за наслідками цих операцій є правомірним.

Обставини щодо здійснення позивачем операцій з придбання товарів та послуг у зазначених контрагентів-постачальників встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів у справі, а саме: господарських договорів між позивачем і цими контрагентами-постачальниками, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, виписок по банківському рахунку позивача щодо перерахування коштів за придбані товари та послуги. На час укладення договорів та виконання господарських зобов`язань контрагенти-постачальники мали господарську та податкову правосуб`єктність, відповідні дозвільні документи на виконання робіт (ТОВ Хорса Груп - ліцензію №2013030715 на здійснення будівельної діяльності, видану Держархбудінспекцією України терміном дії з 26.08.2016 до 06.09.2019, що свідчить на користь доводу позивача, що у ТОВ Хорса Груп були виробничі можливості для виконання будівельно-монтажних робіт за його замовленням; ТОВ Елайтінг - спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з доступом до державної таємниці, від 21.08.2017 №КВ2-2017-91).

Суди встановили, що придбання позивачем товарів (кондиціонер шафового типу, ущільнювачі електромагнітні та комплектуючі) та послуг (будівельно-монтажні роботи, роботи з проектування, з доробки, інформаційно-консультаційні послуги, послуги з тестування) відповідає профілю його господарської діяльності і що ці товари/послуги позивач придбавав з метою виконання договірних зобов`язань перед ДП Адміністрація морських портів України, ТОВ Трител, ТОВ ІТ-ІНТЕГРАТОР, ПАТ Банк Форвард, Державним підприємством Укроборонсервіс, ТОВ Науково-виробниче підприємство Монтаж і впровадження телекомунікаційних систем МОНТЕКС, ТОВ Епос, ТОВ Іскрател Україна, ПАТ Банк КЛІРИНГОВИЙ ДІМ, ТОВ ІНТЕСИС, ТОВ Спецінфосистемс, ТОВ АВК СГ Скаетон, ПАТ Акціонерний комерційний банк Новий, ПАТ Комерційний банк Глобус, ПАТ КУА-АПФ Тройка Діалог Україна, ТОВ Телерадіокомпанія НБМ, ПАТ Юнекс Банк, ТОВ Спец, Військовою частиною А1799, ТОВ Будівельна сервісна компанія Україна, ТОВ Науково-впроваджувальна фірма Криптон, ПАТ Інститут Інформаційних технологій, ТОВ Пауер-Експерт, ТОВ Каскад Енерго, ПП БРОМ з постачання, зокрема товару, передпродажної підготовки якого стосувалися придбані позивачем послуги. Ці обставини встановлені судами на підставі відповідних господарських договорів (договорів поставки, підряду), банківських виписок по рахунку позивача, рахунків, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, актів прийому-передачі будівельного майданчика, плану-графіка виконання робіт, звіту про надання інформаційно-консультаційних послуг з підготовки документації конкурсних торгів (щодо підготовки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю за предметом ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 Капітальний ремонт приміщень к.232, 232А другого поверху будівлі корпусу Національного антикорупційного бюро України (ДК 021:2015 - 45000000-7 «Будівельні роботи»), експертного звіту щодо будівельних робіт.

З огляду на перелічені вище докази, які, згідно з оцінкою судів попередніх інстанцій, у сукупності підтверджують реальність операцій позивача з придбання товарів та послуг, за якими позивач збільшив суми витрат та податкового кредиту в бухгалтерському та податковому обліках, довід контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками обґрунтовано визнаний судами непереконливим.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій, на підставі якої суди встановили обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 КАС, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Обґрунтовуючи довід про безтоварність операцій між позивачем і зазначеними контрагентами-постачальниками, відповідач посилається на те, що в актах виконаних робіт немає деталізованої інформації щодо отриманих позивачем послуг і що позивач під час перевірки не надав звіти про надані послуги (виконані роботи), документи на підтвердження інформації про об`єкти нерухомості, на яких виконувалися будівельно-монтажні роботи, про терміни, номенклатуру та статті цих робіт.

Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку цьому доводу як непереконливому, обґрунтовано виходили з того, що відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші докази у справі в сукупності підтверджують, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому суди взяли до уваги, що в акті перевірки не зазначено про витребування у позивача такого роду документів та про не надання ним їх на відповідну вимогу контролюючого органу.

В силу частини другої статті 77 КАС обов`язок доказування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача.

Відповідач не надав доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в актах виконаних робіт, недостовірні та (або) суперечливі.

З цих же підстав суди попередніх інстанцій так само обґрунтовано відхилили, як недоведений, довід відповідача щодо включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 11 280,00 грн, що був сплачений у зв`язку з придбанням послуг у ТОВ УКР-ІНКОМ ПЛЮС та зазначений у податковій накладній від 21.10.2014 №30, яка не зареєстрована в ЄРПН.

Суди встановили, що податкова накладна від 21.10.2014 №30 на загальну суму 67 680,00 грн (в тому числі, ПДВ 11 280,00 грн), виписана ТОВ УКР-ІНКОМ ПЛЮС (попередня назва - ТОВ Укр Сервіс Груп) на користь позивача, була зареєстрована в ЄРПН 03.11.2014, на підтвердження чого позивач до розгляду його заперечень на акт перевірки надав роздруківку відповідної електронної квитанції, яка, однак, не була врахована контролюючим органом під час розгляду заперечень.

Ці обставини відповідач не спростовує.

У касаційній скарзі ГУ ДПС не наводить доводів щодо конкретних обставин, які були встановлені в процедурах кримінальних провадженнях щодо безтоварності операцій позивача з його контрагентами і які могли бути встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з використанням засобів доказування, передбачених частиною другою статті 72 КАС. Так само ГУ ДПС не наводить доводів про ухвалення вироків у кримінальних провадженнях, на які є посилання в акті перевірки, і які (вироки) мали б преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх не доведення відповідачем у судовому процесі.

У цій справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 (заява N3991/03) (пункт 71 Рішення) та у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (заява N803/02) (пункт 38 Рішення).

Згідно з цим висновком, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15.01.2020 №460-IX, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Верховний Суд допустив процесуальну заміну відповідача на Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до частини першої статті 52 КАС.

Керуючись статтями 52, 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак