Ухвала

від 07.07.2021 по справі 520/14311/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 липня 2021 року

Київ

справа № 520/14311/19

адміністративне провадження № К/9901/23969/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі № 520/14311/19 за позовом Підприємства об`єднання громадян Мегаполіс Громадської організації Харківська обласна організація всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначена касаційна скарга подана скаржником всьоме, попередні касаційній скарги поверталися ухвалами Верховного Суду від 03.11.2020, 04.12.2020, 29.12.2020, 10.02.2021, 18.03.2021, 18.05.2021 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Скаржникові було роз`яснено, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Під час перевірки поданої всьоме касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що скаржником так і не усунуто недоліків, на які звертав увагу Верховний Суд, а касаційна скарга так і не містить належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі як на підставу відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме судами першої та апеляційної інстанції застосовано пункт 44.6 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18. Разом з тим, інших обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі, скаржник не наводить.

Крім того, в ухвалі від 03.11.2020 Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що з огляду на предмет позову і характер спірних правовідносин у справі № 160/8441/18 є підстави вважати, що правовідносини не є подібними зі справою, у якій подано касаційну скаргу.

Скаржникові було роз`яснено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не може вважатися подібністю правовідносин.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Обґрунтування ж цієї підстави аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржник формально зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. Скаржник, зазначає, що судами встановлено обставини на підставі недопустимих доказів, оскільки судами необґрунтовано були прийняті до уваги документи, на підставі яких у бухгалтерському обліку здійснено перенесення кредиторської заборгованості, а саме повідомлення щодо зміни Кредитора за договором уступки права вимоги боргу, які позивач надав до суду, однак не надав в ході проведення перевірки, що суперечить численній практиці Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Однак, скаржник не зазначає, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими. При цьому, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону, або доказ, яким певна обставина не може бути підтверджена. Обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Посилання скаржника на те, що суди прийняли до уваги документи, які не надавалися під час перевірки, суперечить правовому змісту пункту 4 частини другої статті 353 КАС України як підстави для скасування судових рішень.

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові, що передбачено статтею 351 КАС України.

Отже, звертаючись до суду з касаційною скаргою всьоме, скаржник не виправив недоліки касаційної скарги, які були вказані Верховним Судом, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі № 520/14311/19 за позовом Підприємства об`єднання громадян Мегаполіс Громадської організації Харківська обласна організація всеукраїнської організації Союз осіб з інвалідністю України до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон