Рішення

від 25.06.2021 по справі 133/3611/20

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/3611/20

25.06.21

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Пєтухової Н.О.,

з участю секретаря судових засідань Гаврилюк О.Г.,

представника позивача - Мисюри В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Козятині Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку не дійсним та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,скасування державної реєстрації права,-

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом в якому просила визнати недійсним державний акт серії ВН на право власності на земельну ділянку, видану на ім`я ОСОБА_2 6 квітня 2001 року Збаразькою сільською радою, яка розташована на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3.23 га, кадастровий номер 0521482200:02:001:0025, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за №82 та визнати за нею, в порядку спадкування, право на земельну частку (пай) площею 3.31 в умовних кадастрових гектарах на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належало її матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №0319958, виданий 28.12.1996 року за №96, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (в частині останньої вимоги позов уточнено під час підготовчого судового засідання).

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_2 , яка постійно проживала в АДРЕСА_1 . На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 3.23 га, розташованої на території Збаразької сільської ради Козятинського району, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Збаразької сільської ради від 13 березня 2001 року. Державний акт на цю земельну ділянку був виданий 6 квітня 2001 року за підписом голови Збаразької сільської ради, а в 2011 році була виготовлена технічна документація на земельну ділянку після чого був присвоєний кадастровий номер - 0521482200:02:001:0025.

До складу спадщини входить також майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства с. Збараж Козятинського району Вінницької області, що складало 0.208 відсотків на суму 10305 грн., належного померлій на підставі свідоцтва про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Вона спадщину прийняла у встановлений законом строк, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 3,23 га, розташованої на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, державний нотаріус їй відмовив, оскільки державний акт на право приватної власності на землю, виданий 13 березня 2001 року на ім`я спадкодавиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто виданий після смерті спадкодавиці.

За таких обставин та з метою захисту своїх спадкових прав вона змушена звернутися із цим позовом до суду.

Ухвалою від 28.12.2020 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2021 року.

Ухвалою від 08.04.2021 справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак її представник - адвокат Мисюра В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення судових повісток, які знаходяться в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність суду не заявляв.

Представник відповідача Самгородоцької сільської ради Козятинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення судової повістки; сільський голова надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, заявлені вимоги визнав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

28 квітня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 - позивача у справі, видано свідоцтво про право на спадщину, а саме на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства села Збараж Козятинського району Вінницької області, що складає 0,208 відсотків на суму 10305 грн, що належав ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ №139, виданого Збаразькою сільською радою Козятинського р-ну Вінницької області 20 лютого 2015 року.

Із довідки Відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_2 за життя набула право на земельну частку (пай) площею 3,31 умовних кадастрових гектара на території Збаразької сільської ради. На підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації №494 від 18.12.1996 року на ім`я ОСОБА_2 було оформлено сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН №0319958, зареєстрований та виданий 30.12.1996 за №96, який зберігається в місцевому фонді документації із землеустрою Відділу. Державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Збаразької сільської ради на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований та виданий 06.04.2001 року за №82 взамін сертифікату на земельну частку (пай).

Із списку власників сертифікатів Збаразької сільської ради, які отримують державні акти на право власності на земельні частки (пай), що є додатком до рішення 12 сесії 23 скликання Збаразької сільської ради Козятинського району вбачається, що ОСОБА_2 значилась в такому списку як власник сертифікату.

Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №0319958 на ім`я ОСОБА_2 , зокрема, на земельну частку (пай) члена КСПП Прогрес с. Збараж Козятинського району Вінницької області на підставі рішення Козятинської районної державної адміністрації від 18 грудня 1996 року №494, розміром 3,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), вартістю 14850 грн.

Відповідно до книги реєстрації актів на право приватної власності на землю в Збаразькій сільській раді Козятинського району Вінницької області, за №82 вказана ОСОБА_2 як власник земельної ділянки площею 3,23 га, що надана їй на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Збаразької сільської ради від 13.03.2001.

Згідно державного акта на право власності на землю серії ВН, що виданий на ім`я ОСОБА_2 , мешканки в с. Збараж, їй на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Збаразької сільської ради народних депутатів від 13 березня 2001 року передається у приватну власність земельна ділянка площею 3,23 гектарів, яка розташована на території Збаразької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 ( серія НОМЕР_2 ), де в графі мати значиться ОСОБА_2 .

Отже, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка - позивач ОСОБА_1 .

Місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . Дата реєстрації - 27.03.2007.

За змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що наданий на запит ОСОБА_1 , державна реєстрація земельної ділянки, площею 3,2307 га на території Збаразької сільської ради Козятинського р-ну проведена 13.06.2011; форма власності - приватна; власник - ОСОБА_2 ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; кадастровий номер - 0521482200:02:001:0025; документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування Збаразької сільської ради 13.03.2001 12 сесія 23 скликання; документ, що посвідчує право - свідоцтво про право власності на нерухоме майно Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 06.04.2001 ВН.

Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі, реєстрація спадкової справи на майно померлої ОСОБА_2 здійснена 28.04.2015.

Відповідно до спадкової справи №133/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , спадщину після смерті останньої прийняла її дочка - позивач по справі ОСОБА_1 , яка звернулась до Козятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки Виконкому Збаразької сільської ради Козятинського р-ну Вінницької області за № 164 від 04.12.2014, що міститься у матеріалах спадкової справи, ОСОБА_2 , 1952 р.н, з 1973 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інших спадкоємців, які зверталися із відповідними заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріали спадкової справи не містять, що дає підстави суду вважати, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .

Згідно довідки Виконкому Збаразької сільської ради Козятинського р-ну Вінницької області за № 22 від 20.02.2015, що міститься у матеріалах спадкової справи, ОСОБА_1 вступила у спадщину у шестимісячний термін після померлої матері ОСОБА_2 та розпорядилась її майном.

Державний нотаріус Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області Мельник А.О. постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій ОСОБА_1 відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,23 га, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах згідно з планом, розташованої за адресою: Вінницька область, Козятинський район, Збаразька сільська рада, оскільки правовстанолюючий документ на вказану земельну ділянку видавався після смерті ОСОБА_2 ..

Вирішуючи цю справу суд виходить з такого.

Правилами ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Відповідно до вимог ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1ст.13 Конституції України та ст.20 ЗК України, органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.

Відповідно до ст.125 ЗК України (в редакції на день смерті спадкодавця) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції на день смерті спадкодавця), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

За змістом ст.25 ЦК України, здатність фізичної особи мати цивільні права та нести цивільні обов`язки є правоздатністю. Зміст правоздатності складає сукупність тих цивільних прав та обов`язків, які можуть мати фізичні особи. Цивільна правоздатність є невіддільною від самого існування людини, виникає в момент народження і припиняється зі смертю.

Таким чином, оскільки державний акт на право власності на землю серії ВН , що виданий на ім`я ОСОБА_2 , мешканки в с. Збараж, про надання їй у власність на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Збаразької сільської ради народних депутатів від 13 березня 2001 року , земельної ділянки площею 3,23 гектарів, яка розташована на території Збаразької сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництвана виданий після смерті ОСОБА_2 , то остання за життя не набула право власності на вказану земельну ділянку відповідно до ст.125 ЗК України, тому виданий державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним.

Отже, спадкодавець за життя не набула права власності на земельну ділянку, а тому відповідне право згідно зі ст. 1218 ЦК України не переходить до спадкоємців в порядку спадкування. Тобто ОСОБА_1 не успадкувала право власності на вказану земельну ділянку, оскільки на момент смерті її матері - спадкодавця, остання такого права не мала.

Таким чином потребує встановлення факт того, що ОСОБА_2 за життя набула права на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень ВСУ від 16 травня 2013 року, викладених в інформаційному листі Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , умовою переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув право власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності в установленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року №720/95 у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий ОСОБА_2 був дійсний до виділення земельної ділянки в натурі та видачі на його підставі відповідного державного акту. Після видачі такого державного акта сертифікат вичерпав свою дію, однак як документ він є свідченням того, що ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай).

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7, зокрема про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ), передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до положень статей 22, 23 ЗК України в редакції від 22 червня 1993 року, та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай), при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2020 року у справі № 396/1683/18-ц).

Судом встановлено, що сертифікат, який підтверджує право ОСОБА_2 не втрачений, зберігається у фонді документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у відділі Козятинського району, його копія міститься у матеріалах справи. Належність ОСОБА_2 сертифікату для подального отримання державного акта на приватну власність на земельну частку (пай) також підтверджена списком від 13.03.2001, що затверджений Збаразькою сільською радою, до якого входить, зокрема, ОСОБА_2 як така, що отримала відповідний сертифікат.

Отже є доведеним, що ОСОБА_2 за життя набула права на земельну частку (пай), а тому таке право входить до складу спадщини, яка залишилась після її смерті.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Тобто в даному випадку, вирішуючи заявлений позов, суд застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та виходить із наступних обставин.

Статтею 524 ЦК України (1963 року) передбачено, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Спадкування за законом здійснюється у разі відсутності заповіту.

За змістом статті 529 ЦК України (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до змісту статті 548 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно статті 549 ЦК України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 550 ЦК України (1963 року) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець майна померлої ОСОБА_2 (що вбачається з копії спадкової справи, яка була витребувана судом), спадщину прийняла (також підтверджено матеріалами спадкової справи), отже - має право, зокрема на земельну частку (пай), оскільки таке право належало спадкодавиці на день її смерті.

Враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що позивач як спадкоємець за законом першої черги має право на спадщину після смерті своєї матері, до складу якої входить право на земельну частку (пай), спадщину вона прийняла, однак не має можливості отримати свідоцтво про право на земельну частку (пай) оскільки правовстановлюючий документ на таку земельну ділянку виданий після смерті її матері, суд приходить до висновку, що вимоги щодо визнання державного акта недійсним та визнання за позивачем права на земельну частку (пай) є обгрунтованими.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.

Враховуючи положення вказаних вище норм, суд вважає, що наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,2307 га на території Збаразької сільської ради Козятинського р-ну за кадастровим номером - 0521482200:02:001:0025, оскільки такого права за життя вона не набула, державний акт на таку земельну ділянку визнано недійсним, а тому інформація, що власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 не може відображатись у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки є неактуальною, внесеною на підставі документа, що визнано недійсним.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити .

Визнати недійсним державний акт серії ВН на право власності на земельну ділянку видану на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Збаразькою сільською радою, яка розташована на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3.23га, кадастровий номер 0521482200:02:001:0025, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на земельну ділянку за №82.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 3.31 в умовних кадастрових гектарах на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належало її матері ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН №0319958, виданий 28.12.1996 за №96.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку згідно акта серії ВН на право власності на земельну ділянку видану на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Збаразькою сільською радою, яка розташована на території Збаразької сільської ради Козятинського району Вінницької області, площею 3.23га, кадастровий номер 0521482200:02:001:0025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.О. Пєтухова

Дата документу 25.06.2021