Рішення

від 07.07.2021 по справі 480/2930/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року Справа № 480/2930/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2930/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , звернувся ( далі по тексту - позивач) до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (42322, Сумська обл., Сумський р-н., с. Миколаївка, вул. Шевченка, буд. 1; код СДРПОУ 04391434) щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області;

- зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернувся до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області. При цьому у листі від 10.02.2020 № 469/02-35 відповідач зазначив, що сільська рада не є розпорядником бажаної земельної ділянки. При цьому на адвокатський запит, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 25.03.2021 року № 29-18-0.3-1572/2-21 повідомило, що за інформацією, наданою Міськрайонним управлінням у м.Суми та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, земельна ділянка (сади), зазначена на графічних матеріалах, доданих до запиту, відносились до земель колективної власності КСП "Зоря", згідно Схеми поділу земель колективної власності Яструбинської сільської ради. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляду його клопотання, протиправною та такою, що грубо порушує його законні права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення. Крім того даною ухвалою було зобов`язано Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області надати суду належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відміткою про її отримання Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області.

На виконання вимог суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що станом на момент подачі клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, земельна ділянка, яку позивач виявив бажання отримати у власність, не перебувала у комунальній власності, а право на неї не було зареєстроване відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» , у зв`язку з тим, що вона не була передана до земель комунальної власності, про що свідчить лист Міськрайонного управління у місті Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2021 №163/115-21, а також викопіювання, додані до матеріалів справи позивачем (а.с. 31-33).

При цьому Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області не було надано суду належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відміткою про її отримання Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було повторно витребувано у Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відміткою про її отримання Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області. Крім того даною ухвалою витребувано у представника позивача - ОСОБА_3 - належним чином завірену копію адвокатського запиту, який був направлений ним до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, а також копію інформаційної довідки, яка була надана разом з відповіддю від 25.03.2021 року № 29-18-0.3-1572/2-21 на адвокатський запит.

На виконання вимог суду представником позивача - ОСОБА_3 надано суду належним чином завірену копію адвокатського запиту, який був направлений ним до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, а також копію інформаційної довідки, яка була надана разом з відповіддю від 25.03.2021 року № 29-18-0.3-1572/2-21 на адвокатський запит.

Також, на виконання вимог суду, представником Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області було надано суду належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 , поданої в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відміткою про її отримання Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.03.2014 року Серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в інтересах малолітнього доньки ОСОБА_2 було подано до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області клопотання від 09.02.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 57).

Листом від 10.02.2021 року № 469/02-35 Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області повідомила позивача, що сільська рада не є розпорядником даної земельної ділянки (а.с. 7).

В подальшому представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 22.03.2021 року до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив надати інформацію у формі довідки або відповіді на адвокатський запит щодо власника (розпорядника) несформованої земельної ділянки, що знаходиться за межами населених пунктів на території Миколаївської (Яструбинської) сільської ради Сумського району Сумської області (орієнтир кадастровий номер 5924789800:06:002:0043) та надати належним чином завірені документи, що підтверджують запитувану інформацію. До даного запиту було долучено роздруківку з Публічної кадастрової карти України з позначенням земельної ділянки, інформація про яку запитується в адвокатському запиті (а.с. 53).

Листом від 25.03.2021 року № 29-18-0.3-1572/2-21 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило, що відповідно до інформації, наданої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі Головного управління, земельна ділянка КОАТУУ 5924789800:06:002 - орієнтовною площею 21,00 га, згідно Схеми поділу земель колективної власності КСГІ Зоря відносилась до земель колективної власності КСП Зоря (а.с. 20). Крім того в даному листі зазначено, що пунктом 21 розділу X перехідних положень Земельного кодексу установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Разом з тим ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що за результатами розгляду, зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області повинно прийматися відповідне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Миколаївською сільською радою Сумського району Сумської області надано лише лист, в якому зазначено, що Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області "повідомляє", тобто даний лист має інформаційний характер (а.с. 7). Крім того в даному листі відповідачем взагалі не зазначено, на підставі чого зроблено висновок, що сільська рада не є розпорядником бажаної земельної ділянки.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа, отже уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

А відтак наданий відповідачем лист від 10.02.2021 № 469/02-35, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26.02.2021 року № 163/11521, відповідно до якого земельні ділянки у кадастровому кварталі, в межах якого позивач виявив бажання отримати земельну ділянку у власність, перебували у колективній власності КСП "Зоря" Яструбинської сільської ради і будуть передані до земель комунальної власності, оскільки даний лист було надано відповідачу вже після направлення позивачу листа Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 10.02.2021 року № 469/02-35. Крім того в листі Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області від 10.02.2021 року № 469/02-35 взагалі не зазначено, що бажана земельна ділянка перебувала у колективній власності КСП "Зоря" Яструбинської сільської ради.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем фактично, в установлений законом спосіб не розглянуто клопотання позивача та не було прийнято відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову в наданні такого дозволу, а отже має місце протиправна бездіяльність, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» , від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З метою отримання правової допомоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правничої допомоги від 08.02.2021 р. (далі по тексту - Договір) з адвокатом Дерезою Микитою Едуардовичем (а.с. 21). Відповідно до п. 3.1 Договору, за правничу допомогу, передбачену п.п. 1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000,00 грн. за кладання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано квитанцію від 05.04.2021 року № 17, відповідно до якої за надання юридичних послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 08.02.2021 року сума понесених витрат складає 10 000,00 грн. (а.с. 43).

Також представником позивача надано суду акт № 1 від 05.04.2021 року прийому-передачі наданих адвокатських послуг по Договору від 08.02.2021 року, відповідно якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): складання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції на суму 10 000,00 грн.

Також з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана ОСОБА_5 , як представником позивача. Крім того, ОСОБА_5 надавалися документи витребувані судом. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу.

Проте суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року по справі № 280/2635/20.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №480/2930/21 є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 1 000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області суму судового збору у розмірі 908,00 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 06.04.2021 року № 0.0.2077692191.1 (а.с. 6).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області;

Зобов`язати Миколаївську сільську раду Сумського району Сумської області (вул. Шевченка, 1,с. Миколаївка, Сумський район, Сумська область,42322, код ЄДРПОУ 04391434) розглянути клопотання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) від 09.02.2021 року, поданої в її інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Шевченка, 1,с. Миколаївка, Сумський район, Сумська область,42322, код ЄДРПОУ 04391434) судові витрати на правову допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) за рахунок Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (вул. Шевченка, 1,с. Миколаївка, Сумський район, Сумська область,42322, код ЄДРПОУ 04391434) суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек