Ухвала

від 05.07.2021 по справі 640/11285/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 липня 2021 року м. Київ № 640/11285/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду у справі

за позовом ОСОБА_1

до Національного антикорупційного бюро України

про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду в обґрунтування якого зазначено, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці , як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) , за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є спором про оплату праці.

При цьому, поняття грошове забезпечення і заробітна плата , які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі №815/1829/17.

За таких обставин, суд зазначає про необґрунтованість клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Національного антикорупційного бюро України про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя І.А. Качур