Рішення

від 05.07.2021 по справі 640/15273/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Київ № 640/15273/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіксер до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіксер" (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 8, код ЄДРПОУ 40719271) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіксер", шляхом виключення в реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року за рішенням № 6941204/26-15-12-04-19 від 27.09.2018 року та зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києвіскасувати рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіксер", тим самим відновивши реєстрацію платника єдиного податку ІІІ групи з 01.10.2018 року;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової звітності за рік 2019, яка була отримана Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.02.2020 року, згідно Квитанції № 2 реєстраційний номер №9334826358 та податкової звітності за 1 квартал 2020 року, яка була отримана Головним управлінням ДПС у м. Києві 06.05.2020 року, згідно квитанції № 2, реєстраційний номер №9097425032 та зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти та зареєструвати податкову звітність за 2019 рік, яка була отримана Головним управлінням ДПС у м. Києві 27.02.2020 року, згідно Квитанції № 2 реєстраційний номер №9334826358 та податкової звітності за 1 квартал 2020 року, яка була отримана Головним управлінням ДПС у м. Києві 06.05.2020 року, згідно квитанції № 2, реєстраційний номер №9097425032 і вважати її прийнятою у день фактичного отримання - 27.02.2020 року та 06.05.2020 року відповідно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що прийняття оскаржуваного рішення про виключення позивача із реєстру платників єдиного податку є незаконним та необґрунтованим, оскільки товариство не здійснювало таких видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, а також не змінювало організаційно-правових форм господарювання.

Ухвалою суду від 28 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень. Наголосив, що в силу приписів п.п. 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 Податкового Кодексу України платник єдиного податку третьої групи може мати в статутному капіталі частки, що належить юридичні особі, яка не є платником єдиного податку, 25 і більше відсотків, проте засновником позивача є ТОВ Домінік 777 (код ЄДРПОУ 34625668), частка у статутному фонді якого складає 100%.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.02.2020 року позивачем було отримано рішення № 6941204/26-15-12-04-19 про виключення ТОВ Фіксер з 01.10.2018 року з реєстру платників єдиного податку.

Крім того, 27.02.2020 року позивачем засобами програми електронного документообігу М.Е.DOC була подана річна податкова декларація за 2019 рік зі сплати єдиного податку платника ІІІ групи спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до квитанції № 2 звітність була прийнята контролюючим органом 27.02.2020 року.

Однак, 13.03.2020 року позивач отримав повідомлення від 04.03.2020 року про відмову у прийнятті звітності за 2019 рік, в зв`язку із недостовірністю зазначення обов`язкового реквізиту Звітній (податковий) період , оскільки у визначеному періоді платник не перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

07.05.2020 року позивачем була подана податкова декларація за 1-й квартал 2020 року зі сплати єдиного податку платника ІІІ групи спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до квитанції №2 вказана декларація була отримана відповідачем 06.05.2020 року.

16.06.2020 року товариством було отримано повідомлення від 08.05.2020 року №72086/10/26-15-04-07-18 про відмову у прийнятті звітності за 1-й квартал 2020 року.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи; 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.

Положеннями пункту 298.1 статті 298 ПК України встановлено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Згідно вимог пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Згідно пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджено, що виключення позивача з реєстру платників єдиного податку відбулось на підставі п.п. 5 п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, в зв`язку із здійсненням видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов, позивач зазначив, що не змінював організаційно-правової форми своєї діяльності з 2018 року та не здійснював таких видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Так, приймаючи оскаржуване рішення відповідач керувався підпунктом 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 ПК України яким визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

З приписів вказаних норм вбачається, що обмеженням права на перебування особи на спрощеній системі оподаткування є наявність у особи статутного капіталу, а також те, що в складі цього капіталу наявні 25 або більше відсотків, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 27.09.2018 року, розмір статутного капіталу ТОВ Фіксер складав 650000 грн.

Засновником позивача зазначено ТОВ Домінік 777 (код ЄДРПОУ 34625668), частка у статутному фонді якого складає 100%.

Таким чином, рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку № 6941204/26-15-12-04-19 від 27.09.2018 року було винесено відповідачем правомірно та обґрунтовано.

Посилання позивача на те, що про оскаржуване рішення йому стало відомо лише під час розгляду адміністративної справи № 640/25129/19 та надходження поштового відправлення № 0411630000122, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до долучених до матеріалів справи документів вбачається, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 27.09.2018 року №6941204/26-15-12-04-19 було надіслано на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 27.09.2018 року №0411624769910 та повернуто на адресу відповідача, в зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Кодексу, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно абз. 8 п. 42.4 ст. 42 Кодексу, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, доводи позивача про порушення його права на ефективний юридичний захист та позбавлення права на мирне володіння своїм майном, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

В зв`язку із тим, що підставою для прийняття відповідачем рішення №41807/10/26-15-04-07-18 від 04.03.2020 року про відмову у прийнятті звітності за 2019 рік, а також рішення № 72086/10/26-15-04-07-18 від 08.05.2020 року про відмову у прийнятті звітності за 1 квартал 2020 року стало рішення № 6941204/26-15-12-04-19 про виключення ТОВ Фіксер з реєстру платників єдиного податку, яке за результатами розгляду даної справи визнано судом правомірним та обґрунтованим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти та зареєструвати податкову звітність за 2019 рік та 1 квартал 2020 року задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що спірне рішення відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому останнє не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіксер" (02099, м. Київ, вул. Ремонтна, 8, код ЄДРПОУ 40719271) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Вєкуа Н.Г.