Рішення

від 06.07.2021 по справі 640/12165/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року м. Київ № 640/12165/20

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротрансгаз до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСГАЗ" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, офіс З код ЄДРПОУ: 40641200) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 код ЄДРПОУ: 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0007190409.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що платник податків, який зареєстрував податкові накладні, які не надаються покупцеві, звільняється від відповідальності за порушення термінів реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на правомірність податкового повідомлення-рішення №0007190409 від 09.01.2020 року, оскільки позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2021 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСГАЗ" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, офіс З код ЄДРПОУ: 40641200) належним чином засвідчені копії податкових накладних за переліком, наведеним в акті камеральної перевірки від 22.11.2019 року №9101/26-15-04-09-20/40641200.

На виконання вимог ухвали суду від 15.06.2021 позивачем було надано витребувані судом документи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрансгаз" з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом перевірки було складено акт № 9101/26-15-04-09-20/40641200 від 22.11.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, встановлених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі далі - "ПК України"), а саме: у сумі ПДВ 1 164 902,50 грн з тривалістю до 15 календарних днів; у сумі ПДВ 480 517,96 грн з тривалістю від 16 до 30 календарних днів.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0007190409 про застосування штрафу на загальну суму 212 593,82 гри за затримку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки та складеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, 28.01.2020 позивач звернувся до Державної податкової служби України з скаргою.

Рішенням про результати розгляду скарги від 18.03.2020 № 9961/6/99-00-08-05-06-06 Державна податкова служба України адміністративну скаргу позивача від І8.01.2020 залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу перелік перевірок закріплений у ст. 75 Податкового Кодексу України.

01 січня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено другим абзацом, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз зазначеної норми Податкового кодексу України свідчить про, що на момент проведення перевірки предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути і інші питання, такі як своєчасність реєстрації податкових накладних.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі №803/1315/17, від 11 вересня 2018 року у справі №821/187/17.

Відповідно до абзаців першого-шостого пункту 120-1.1 пункту статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/ розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд відзначає, що факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем не оспорюється, тому не підлягає доказуванню. Позивач не навів жодних доводів на спростування факту несвоєчасності реєстрації податкових накладних, вказаних в акті, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлена відповідальність згідно з положеннями п.120-1 Податкового кодексу України, то застосування такої відповідальності контролюючим органом до позивача не суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Позивач зазначає, що штрафні санкції, передбачені ст. 120-1 Податкового Кодексу України не застосовуються у трьох випадках, а саме: податкова накладна не надається покупцю; податкову накладну складено на постачання товарів/послуг для операцій, які звільненні від оподаткування та податкову накладну складено на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Суд не погоджується із такими висновками позивача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120 Податкового Кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового Кодексу України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідному розмірі.

Таким чином, законодавець визначив два випадки, які звільняють платника податків від відповідальності за порушення граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового Кодексу України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкова накладна не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів /послуг для операцій: які звільнені від оподаткування;

- податкова накладна не надається отримувачу (покупцю) складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох вказаних обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувач (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів /послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного суду по справах № 520/8489/19, №816/1488/17, №807/68/18, № 808/3250/17.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з аналізу наданих позивачем податкових накладних, у верхній лівій частині податкових накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" не стоїть жодної помітки, що спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві стосовно не надання накладних отримувачу (покупцю).

В свою чергу, у графі 8 зазначено код ставки 20, що зазначається у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, натомість, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування в графі коду ставки повинен бути зазначений код ставки - 903. Водночас, до графи 9 не внесено код пільги.

Разом з цим, в розділі А заповнено рядки І - III, V, які не заповнюються у разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість

Вищезазначене свідчить про те, що податкові накладні, порушення граничних термінів реєстрації яких було встановлено контролюючим органом, складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.

В зв`язку із цим, при складанні зазначених податкових накладних не підтверджено наявність всіх складових для звільнення платника податку від відповідальності за порушення граничного строку для реєстрації податкових накладних, а тому в силу положень ст. 120-1.1 ст. 120 Податкового Кодексу України, тому позивач не може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної.

Разом з тим, суд вважає за потрібне зауважити, що з 08.08.2020 року набрав чинності Закон України від 14.07.2020 №768 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємств , яким, зокрема, внесено зміни до п. 73 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу в частині зменшення розміру штрафів за порушення платниками ПДВ граничного строку для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування.

Період, за яким у платника податків є право на перегляд застосування штрафних санкцій, розпочинається з 01.01.2017 і закінчується 23.05.2020 (датою набрання чинності Законом України №466 від 16.01.2020 Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженосте у податковому законодавстві ).

Вказана норма поширюється на випадки, коли грошові зобов`язання неузгоджені станом на 23.05.2020. Станом на 23.05.2020 податкове повідомлення-рішення знаходилось на оскарженні в Окружному адміністративному суді м. Києва.

Тобто, позивач має право на перерахунок штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2020 № 0007190409.

Разом з тим, перерахунок штрафних санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не є функцією суду, а є обов`язком податкового органу.

За таких обставин, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, оскільки вони не відповідають двом вимогам, які б звільняли платника податків від реєстрації в ЄРПН податкової накладної, та зазначає, що за порушення реєстрації перелічених в акті податкових накладних позивач має нести встановлену законом відповідальність.

Разом з тим, враховуючи зміни внесені до Податкового кодексу України в частині зменшення розміру штрафів за порушення платниками ПДВ граничного строку для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, обрахована відповідачем сума штрафних санкцій підлягає перерахунку, а тому не може бути застосовано до позивача у тому розмірі, який визначено оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСГАЗ" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, офіс З код ЄДРПОУ: 40641200) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0007190409;

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНСГАЗ" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 17, офіс З код ЄДРПОУ: 40641200) понесені судові витрати у розмірі 3188,91 (три тисячі сто вісімдесят вісім грн дев`яносто одна коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116 код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Вєкуа Н.Г.