Постанова

від 07.07.2021 по справі 540/383/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/383/21 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Зуєвої Л.Є. судді - Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоаверс" на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року по справі № 540/383/21, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Войтовича І.І. за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергоаверс" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

04 лютого 2021 року ПП "Енергоаверс" звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.01.2021 року №171892 на суму 34000 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що відповідачем не доведено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства та є справним.

Апелянт також зазначає, що не зрозуміло, яким чином за відсутності замірів відстаней між осями співробітники Укртансбезпеки дійшли висновку про те, що осі транспортного засобу марки МАЗ 555102-223 з напівпричепом марки ГКБ модель 819 є одиночними та як наслідок встановили факт перевантаження на одиночну вісь при встановленому нормативному навантаженні 11 тон.

Крім того, апелянт вказує, що наявна в матеріалах справи довідка №024495 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.12.2021 року не містить даних про час проведення зважування.

Апелянт зауважує, що подальший рух транспортного засобу не заборонявся і транспортний засіб тимчасово не затримувався, пропозиція привести вагові параметри у відповідність встановленим нормативам шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб водієві не надходила, а після перевірки транспортний засіб продовжив рух.

Також апелянт вказує на те, що вугілля є сипучим (подільним) вантажем. Зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу. І кожне зважування буде відрізнятись від попереднього. Результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП Енергоаверс є власником напівпричепа марки ГБК модель 819 реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 25.09.2012. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса напівпричепа становить 3 000 кг. Крім того, ОСОБА_1 , який є засновником та директором ПП Енергоаверс , є власником транспортного засобу МАЗ 555102-223 реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 07.10.2005. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса автомобіля становить 8 058 кг.

Вантажна техніка використовується ПП Енергоаверс в процесі ведення господарської діяльності одним із видів якої є купівля-продаж вугілля.

22.12.2020 року в м. Олешки Херсонської області вантажний автомобіль та напівпричіп було завантажено насипом вугіллям марки АО загальною вагою 14,350 тон., що відображено в товарно-транспортній накладній № 318 від 22.12.2020 року (а/с 16).

Під час руху транспортного засобу 22.12.2020 напрямком до с. Станіслав Білозерського району Херсонської області на 39 км. + 600 м. автомобільної дороги № 0-220225 с. Станіслав - смт. Білозерка автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 був зупинений головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зоріним А.В., яким проведено перевірку транспортного засобу марки МАЗ 555102-223 реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами проведеної перевірки ОСОБА_3 було складено довідку № 024495 від 22.12.2020 року та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040495 від 22.12.2020 року (а/с 17-18).

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі акту № 258317 виконуючий обов`язки заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Опря В.І. 19.01.2021 року прийняв постанову № 171892 про застосування до ПП Енергоаверс адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн., за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт (копія додається) (а/с 11зб).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі Закон №2344-III) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе:

застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека";

використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою;

здійснення габаритно-вагового контролю;

використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки;

використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (зареєстрований в Мін`юсті 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Відповідно до абз.27 глави І Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 1 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону №2344-IIІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.33 Закону №2344-IIІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті ст.33 Закону України Про автомобільні дороги від 08.09.2005 р. №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх складів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до абз.1,4 п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частинами 1, 4 статті 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі Порядок №879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп.4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).

Згідно з п.п.4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до п.п.8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Згідно п.12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства. В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879 пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. При цьому змін до пп.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №671 Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні виключено пункт 19 Порядку №879.

Згідно з пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт , застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд зазначає, що 22.12.2020 посадовою особою відповідача-2, на підставі направлення на перевірку, на автодорозі О-220225 39 км + 600 м проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ 555102-223 реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь (вісь 2) становило 13930 кг, при нормативно допустимому 11000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 3930 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 35,73 % більше допустимого показника.

У зв`язку з чим складено акт №040495 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.12.2020 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №024495 від 22.12.2020 року, акт №258317 від 22.12.2020 року (а/с 35зб, 36, 36зб).

В матеріалах справи наявний акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.12.2020 року, розрахунок плати за проїзд та квитанція про проходження вагового контролю із зазначенням номеру та дати вагового контролю, з яких можливо встановити порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", що полягало у перевезенні вантажу згідно ТТН №318 від 22.12.2020 року з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь (13930 кг), без дозволу, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів понад 20%, за яке передбачено відповідальність ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Крім того, ОСОБА_2 , який був водієм транспортного засобу марки МАЗ 555102-223 реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_1 під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, з актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040495 від 22.12.2020 ознайомлений, про що свідчить особистий підпис останнього в акті (графа підпис водія транспортного засобу ) (а/с 17, 36).

Апеляційний суд не приймає доводи позивача/апелянта, що технічні характеристики транспортного засобу, відображені у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів № НОМЕР_2 на причіп та № НОМЕР_4 на вантажний автомобіль, виключають можливість навантаження на транспортний засіб 31330 кг, оскільки максимально допустима вага транспортного засобу становить 26058 кг, оскільки накладна №318 від 22.12.2020 року містить дані про вагу товару 14,35 т. вугілля марки АО, але не містить даних про загальну вагу транспортного засобу, зокрема вага брутто разом з вантажем. Також апеляційний суд враховує, що накладна не є товарно-транспортної накладною, а є первинним документом на товар для цілей оподаткування ПДВ.

Тобто, на момент проходження вагового контролю у позивача були відсутні дані про фактичну масу транспортного засобу та про фактичне навантаження на вазі . Доказів, які б спростовували встановлений факт позивачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що у якості основних підстав для скасування спірної постанови апелянт зазначає відсутність факту складання акту перевірки №258317 від 22.12.2020 року, невідповідність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №024495 від 22.12.2020 року в частині заповнення вимогам законодавства, транспортний засіб продовжив рух та не був затриманий, водію перед початком перевірки не пред`явлено направлення на перевірку.

Апеляційний суд зауважує, що Порядком №1567 не передбачено вручення копії акту водієві чи уповноваженій особі, як не передбачено й пред`явлення направлення на перевірку.

Більш того, апелянт взагалі не довів що під час розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідачем не дотримано вимог Порядку №1567.

При цьому, зазначення в постанові акту перевірки №258317 від 22.12.2020 року (а/с 35зб), який відсутній у позивача не є доказом того, що такий акт відсутній взагалі, оскільки Порядком №1567 не передбачено вручення копії акту перевірки водію. Відсутність у позивача акту перевірки не є доказом того, що такий акт перевірки не складався. При цьому, у даному акті наявний підпис водія ОСОБА_2 .

Натомість підприємство помилково ототожнює акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 040495 від 22.12.2020 з актом перевірки №258317 від 22.12.2020 року, що є безпідставним.

Апеляційний суд також зазначає, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Матеріалами справи підтверджено факт недотримання відповідачем габаритно-вагових норм на одиночну вісь, яке становить 26,63%.

Разом з тим, обставина, на яку вказує апелянт, що рух відповідного транспортного засобу не заборонявся до внесення плати за його проїзд, не спростовує факту допущення перевізником габаритно-вагових норм на одиничну вісь.

Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу марки МАЗ 555102-223 реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь (вісь №2) становило 13930 кг, при нормативно допустимому 11000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 2930 кг більше нормативно допустимого.

Законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що в даному випадку еквівалентно 220 кг на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.07.2019 року №803/1540/16.

При цьому, в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Окрім того, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта, що вантаж, який перевозився (вугілля) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), оскільки з огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

При цьому, апеляційний суд враховує, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП Укрметстандарт на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю.

Таким чином, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність постанови відповідача про застосування до ПП Енергоаверс адміністративно-господарського штрафу , яка прийнята в порядку, межах повноважень та у спосіб , встановлений Конституцією ьа законами України та відсутність правових підстав для визнання її протиправною та скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Енергоаверс" - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання, та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 07 липня 2021 року.

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.