Постанова

від 06.07.2021 по справі 120/6910/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6910/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

06 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" (далі - відповідач) про стягнення податкового борг та накладення арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 168367,74 грн., що складається:

- з податку на додану вартість в сумі 168367,74 грн., з яких за основним платежем 0,00 грн., штрафними санкціями - 167343,72 грн та пенею - 1024,02 грн.

Податковий борг виник у результаті несплати донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, що підтверджується карткою особового рахунку платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2019 №0008015604, від 31.12.2019 №0048155604 та від 21.03.2019 №0012135605.

У зв`язку з тим, що підприємство самостійно не сплачує узгоджену суму зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Посилаючись на відсутність у Товариства достатнього майна, яке б могло стати джерелом погашення податкового боргу, позивач також просив накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, згідно довідки ГУ ДПС у Вінницькій області, станом на 10.11.2020 за відповідачем наявний податковий борг, а саме:

- з податку на додану вартість в сумі 168367,74 грн., з яких за основним платежем 0,00 грн., штрафними санкціями - 167343,72 грн та пенею - 1024,02 грн (а.с.9).

Податковий борг виник у результаті несплати донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, та підтверджується інтегрованою карткою особового рахунку платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2019 № 0008015604, від 31.12.2019 № 0048155604, від 21.03.2019 № 0012135605 (а.с.15-20)

Заборгованість відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Обов`язок сплати податків платником передбачений п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки

Положеннями п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Положеннями п.54.5 ст.54 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.1 ст.56 ПК України визначено, що разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, з матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення на підставі яких у відповідача виник податковий борг (від 10.03.2019 №0008015604, від 31.12.2019 №0048155604, від 21.03.2019 №0012135605) надсилалися за податковою адресою юридичної особи (вул. Черняхівського, 12, оф. 8, смт. Томашпіль, Томашпільський район, Вінницька область), та отримані відповідно 13.03.2020, 31.01.2020 та 25.03.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення, а тому згідно ст.42 ПК України, вважаються врученими. Доказів оскарження/скасування податкових повідомлень-рішень у судовому порядку відповідачем не надано.

Як встановлено судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення № 0012135605 від 21.03.2019 відповідачем оскаржувалося в судовому порядку, однак рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 120/1359/19-а відмовлено у задоволенні позову про його скасування (рішення суду набрало законної сили).

Отже, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є чинними, а податкове зобов`язання вважається узгодженим однак не сплачене у встановлений строк, тому вважається податковим боргом.

Відповідно до положень п.59.1 ст.59 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI).

На виконання вказаної норми Кодексу, податковим органом надіслано ТОВ "Проектспецмонтаж" податкову вимогу від 24.03.2020 №1501-56 на суму 187419,15 грн., яка відповідачем отримана 08.01.2020 (а.с.25).

Водночас, відповідно до матеріалів справи, зокрема, оновленої інтегрованої картки особового рахунку платника податків ТОВ "Проектспецмонтаж" встановлено, що заявлена до стягнення сума податкового боргу у розмірі 168367,74 грн. не сплачена платником податків.

Згідно з положеннями ст. 61 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Відповідно до положень пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, враховуючи, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, а наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI передбачено право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Норма п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, окрім того, що надає повноваження органу ДПС на звернення до суду, визначає й підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 804/4273/13-а, від 14.05.2020 у справі № 820/5660/16.

Відповідно до положень абз.2 п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

З огляду на зазначене слідує, що підставою для звернення податкового органу до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, в тому числі недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу, або ж майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Так, статтею 95 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI визначені підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності.

Водночас в матеріалах справи наявна службова записка від 11.03.2021 №1027/02-32-13-09-12, лист-відповідь від 11.03.2021 №341/02-32-24-03-16, лист-відповідь від 06.12.2019 № 9625/9/02-32, службову записку від 11.03.2021 №1028/02-32-13-09-12, інформаційна довідка від 15.03.2021 №248132230, картку особового рахунку платника податків ТОВ «Проектспецмонтаж» .

В той же час, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.03.2021 №248132230 підтверджується відсутність у відповідача нерухомого майно, на яке можливо звернути стягнення.

Із листа про надання інформації начальника управління податкового адміністрування фізичних осіб від 11.03.2021 №341/02-32-24-03-16 наданого у відповідь на службову записку заступника Крижопільського сектору по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Вінницькій області від 11.03.2021 №1027/02-32-13-09-12 встановлено, що за відповідачем відсутня інформація про зареєстровані транспортні засоби.

Листом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 06.12.2019 №9625/9/02-32 наданим на запит позивача від 15.11.2019 №6345/9/02-32-56-07 повідомлено, що за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані.

Водночас, відповідно до доданої до позовної заяви фінансової звітності малого підприємства Додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" станом на 01.07.2020 встановлено, що активи відповідача для погашення податкового боргу є недостатніми (а.с.13).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив факт відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений спірний податковий, відповідачем не заперечено достовірність даної інформації та не надано будь-яких доказів на спростування аргументів позивача.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках в межах суми податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектспецмонтаж" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.