Ухвала

від 30.06.2021 по справі 757/29629/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29629/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В :

В провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час обшуку 29 листопада 2019року в рамках кримінального провадження №42017040000000423.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 29 листопада 2019 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого незаконно було вилучено вищезазначене майно, яке є непричетним до даного кримінального провадження та не було зазначено в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року, а належить ОСОБА_3 , а відтак вилучене майно має статус тимчасово вилученого та відповідно підлягає поверненню його законному володільцю.

З огляду на викладене, вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді №757/57788/19-к, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий,бездіяльністьякогоє предметомоскарження, у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вивчивши скаргу, та дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України. розслідується кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 42017040000000423.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30жовтня 2020 року, надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017040000000423 від 13.04.2017 на проведення обшуку житла (квартири) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , з метою виявлення, фіксації і вилучення:

- копій статутних, фінансово-господарських, бухгалтерських документів ТОВ «ВПТ-УКРАЇНА» (код 32833513), ТОВ «САН БІЛД» (код 40007059), ТОВ «ТК «ВІН-ТОРГ» (код 40815677), ТОВ «ІН-ТЕКС» (код 41158897), ПП «АСГАРД-ОХОРОНА» (код 32291805), ТОВ «КИЇВТЕХЦЕНТР» (код 34351886), ТОВ «АКЦЕНТ-ТРЕЙД» (код 40108452), ТОВ «МОНОМО» (код 38748743), ТОВ «ОПТІМА 3 000» (код 40703324), ТОВ «СЕЛІНКС УКРАЇНА» (код 40086172), ПАТ «Укрзалізниця» (код 40075815), регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (код 40081237), структурний підрозділ «Служба матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Придніпровська залізниця», структурний підрозділ «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Придніпровська залізниця»; документів суб`єктів підприємницької діяльності, які можуть використовуватись фігурантом кримінального правопорушення для легалізації походження значних сум грошових коштів;

- знаряддя вчинення кримінального правопорушення: комп`ютерної техніки (системні блоки персональних комп`ютерів, моноблоки, сервери, планшети, ноутбуки); мобільних телефонів та інших мобільних терміналів зв`язку зі встановленими sim-картками, шляхом зняття копії інформації;

- переносних носіїв інформації (магнітні носії інформації, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, флеш-карти, СD-диски), на яких відображено відомості про обставини вчинення злочину, шляхом зняття копії інформації;

- різців чашкових та тангенційних пластин, які використовуються для обточення колісних пар..

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах«Іммобіліаре Саффі проти Італії»(Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (<...>) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимогастатті 1Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-якевтручаннядержавногооргану управонамирне володіннямайномповиннобути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінніКонвенціївимагає дотриманнявідповіднихположеньнаціонального законодавстватавідповідностіпринципові верховенстваправа,щовключаєсвободу відсвавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited»протиУкраїни»(Заява№19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурістатті 1Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існуватиобґрунтованепропорційнеспіввідношення міжзасобами,якізастосовуються,таметою,якупрагнутьдосягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі«Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»(James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згіднозі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно дост. 236 КПК України,вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК Українипередбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст.171, ч. 6 ст.173цьогоКодексу; у разі скасування арешту.

У судовому засіданні встановлено, що вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 29 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року на підставі якої працівниками органу досудового розслідування проведено слідчу дію обшук.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право ОСОБА_3 законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 , відповідно існує пропорційне співвідношенняміжзасобами,якізастосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1