Постанова

від 08.07.2021 по справі 657/1781/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Херсон

Справа № 657/1781/20 Провадження № 22-ц/819/1259/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П. суддів:Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М. секретарЛитвиненко В. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області у складі судді Скригун В. В. від 23 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вище зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що наказом КНП Каховська центральна міська лікарня від 24 липня 2019 року № 414-к її звільнено 30 липня 2019 року з посади лікаря - інтерна зі спеціальності Стоматологія на 1,0 ставки з Консультативно - діагностичного відділення (з відділення хірургії Одного дня ).

В день звільнення, роботодавець не здійснив виплату належної їй при звільненні заробітної плати.

Виплату належної їй при звільненні заробітної плати, а саме компенсації за невикористані дні відпустки в розмірі 5 403,02 грн роботодавець здійснив 30 листопада 2020 року із затримкою виплати протягом 335 робочих днів з дати звільнення.

Позивач вважала, що оскільки в період останніх чотирьох місяців перед звільненням 30 липня 2019 року вона не мала заробітку, що враховується для обчислення середньої заробітної плати за останні два місяці, не з вини працівника (з 03 червня 2019 року по 05 липня 2019 року - щорічна відпустка, з 26 березня 2019 року по червень 2019 року - вимушений прогул через невиконання судового рішення про поновлення на роботі, до 26 березня 2019 року - вимушений прогул через незаконне звільнення), тому відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Посадовий оклад лікаря - інтерна зі спеціальності Стоматологія у 2019 році, обчислений за розрядами Єдиної тарифної сітки з врахуванням розміру мінімальної заробітної плати, складав 4 173 грн.

Оскільки повний розрахунок при звільненні повинен бути проведений в день звільнення 30 липня 2019 року, тому для розрахунку беруться розміри посадового окладу в травні та червні 2019 року. У травні посадовий оклад складав 4 173 за 22 робочі дні; у червні - 4 173 грн за 18 робочих днів, що становить 8 346 грн за 40 робочих днів. Тобто середньоденна заробітна плата становить 208,65 грн.

Позивач зазначала, що середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за весь період становить 69 897,75 грн (208,65 грн х 335 робочих днів), який остання просила суд стягнути з відповідача.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Каховська центральна міська лікарня про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Каховська центральна міська лікарня на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 69 897,75 грн та судовий збір на користь держави в сумі 908 грн.

В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство Каховська центральна міська лікарня , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просило рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що 02 серпня 2019 року в день фактичного повного розрахунку позивач набула право на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; з позовною заявою до суду позивач звернулася у грудні 2020 року, тобто зі спливом строку звернення до суду із позовною заявою.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважав її доводи безпідставними та необґрунтованими, просила її залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача покладається обов`язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні, натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних їй сум мала місце не з вини відповідача; відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата; розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 69 897,75 грн є законним та обґрунтованим; строк позовної давності звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки перебіг трьохмісячного строку починається від дня, коли працівник дізнався, що власник, або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Рішення суду переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині доводів апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності звернення з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, наказом Комунального некомерційного підприємства Каховська районна лікарня Каховської районної ради від 17 травня 2019 року № 312-к скасовано наказ № 226-к від 31.07.2017 року про звільнення лікаря - інтерна зі спеціальністю Стоматологія поліклініки Каховської ЦРЛ; поновлено на посаді лікаря - інтерна зі спеціальністю Стоматологія ОСОБА_1 з 31 липня 2017 року; підстава: рішення Каланчацького районного суду від 26 березня 2019 року /а. с. 14/.

Відповідно до наказу КНП Каховська центральна районна лікарня від 24 липня 2019 року № 414-к звільнено 30.07.2019 року ОСОБА_1 з посади лікаря - інтерна зі спеціальності Стоматологія /а. с. 2/.

02 серпня 2019 року відповідач виплатив ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 797,13 грн. як компенсацію за невикористані 7 календарних днів відпустки, що підтверджується реєстром перерахувань на особисті вклади /а. с. 34/.

Заочним рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з КНП Каховська ЦРЛ на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикорстані дні відпустки в розмірі 5 403,02 грн /а. с. 37-41/.

Повний розрахунок з позивачем проведено лише 30 листопада 2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем /а. с. 3/.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку із статтями 117, 237-1 КЗпП України за статтею 47 КЗпП України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 446/509/16-ц, від 09 квітня 2020 року у справі №295/4116/18, від 20 травня 2020 року у справі № 295/4116/18.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

З матеріалів справи вбачається та сторонами спору не заперечується, що повний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведено 30 листопада 2020 року.

Перебіг строку звернення до суду за вирішенням спору про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в даному випадку почався з 01 грудня 2020 року (з наступного дня після виплати заборгованості із заробітної плати). З позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 07 грудня 2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

За наведених обставин та враховуючи те, що відповідачем не було проведено остаточного розрахунку з позивачем у законодавчо визначені строки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо звернення позивача до суду за захистом своїх прав в межах строку позовної давності та наявності підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Доводи апеляційної скарги КНП Каховська ЦМЛ зводяться до повторення доводів відзиву на позовну заяву, які не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і наданих на їх підтвердження доказах та нормах матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги КНП Каховська ЦМЛ не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Каховська центральна міська лікарня Каховської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 23 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення 09 липня 2021 року.

Головуючий Л. П. Воронцова

Судді: П. Я. Ігнатенко

О. М. Полікарпова