Постанова

від 01.07.2021 по справі 904/5943/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5943/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 (суддя Васильєв О.Ю.)

по справі №904/5943/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни, м. Дніпро

до: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 214» , м. Дніпро

про: стягнення 96 000, 00 грн.

та за зустрічним позовом: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 214» , м. Дніпро

до: Фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни, м. Дніпро

про: визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

ФОП Хлебас М.В. звернулася з позовом до ОК «ЖБК № 214» про стягнення штрафу у розмірі 96 000,00 грн. нарахованого за дострокове розірвання договору № 38 від 30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у справі №904/5943/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з ОК «ЖБК № 214» на користь ФОП Хлебас М.В. штраф у розмірі 96 000,00 грн., 1921,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 2 881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2020 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у справі №904/5943/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 в задоволенні первісних позовних вимог ФОП Хлебас М.В. відмовлено у повному обсязі, судові витрати по справі покладено на позивача за первісним позовом. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОК «ЖБК №214» відмовлено у повному обсязі, судові витрати по справі покладено на позивача за зустрічним позовом.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог господарський суд послався на неузгодженість сторонами пункту договору щодо сплати суми штрафу у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника, оскільки примірники договору позивача та відповідача різняться, зокрема, примірник договору відповідача не містить пункту про нарахування штрафу..

Не погодившись з вказаним рішенням ФОП Хлебас М.В. подано апеляційну скаргу, згідно якої остання просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 у справі №904/5943/19 в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вважає висновки суду, викладені у рішенні такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки ОК ЖБК №214 підписавши договір №38 від 30.06.2017 та скріпивши його печаткою повністю погодились з усіма його положеннями та пунктами. Відповідач жодним чином не доводить, що підписавши підрядний договір в редакції, яку надає позивач, ним не було погоджено п.6.4 Договору. Наявність редакції договору відповідача не скасовує чинність екземпляра позивача та не звільняє відповідала від його виконання.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, розгляд справи №904/5943/19 передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Вечірко І.О., Білецької Л.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., для вирішення питання щодо самовідводу у справі №904/5943/19, визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Вечірко І.О., Паруснікова Ю.Б.

Суддями Верхогляд Т.А., Вечірко І.О. подано заяву про самовідвід, яка мотивована наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаних суддів у розгляді даної справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021 заяву суддів Верхогляд Т.А., Вечірко І.О. про самовідвід задоволено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №904/5943/19 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 у справі №904/5943/19, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 10.06.2021р.

25.05.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки до примірника договору, який наявний у замовника також повинна застосовуватися презумпція правомірності правочину. Наявність в примірнику договору позивача пункту щодо застосування штрафних санкцій не надає переваги такого примірника над іншим, який позивачем був підписаний та скріплений його печаткою. Тому господарський суд дійшов правильного висновку про неузгодженість пункту договору щодо застосування штрафних санкцій.

По справі оголошувалася перерва до 01.07.2021.

В судове засідання 01.07.2021 з`явився представник апелянта.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання. Повідомлявся про дату слухання справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 214" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Хлебас Мариною Вікторівною (підрядник) було укладено договір на повне технічне обслуговування ліфтів № 38 від 30.06.2017 (надалі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах замовника згідно чинного законодавства України відповідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором складає 144 000 грн., що складається з щомісячних платежів за виконані роботи в розмірі 4 000 грн. протягом строку дії договору (тридцяти шести місяців).

В пункті 7.1 Договору сторони погодили, що договір діє з 01.07.2017 по 29.06.2020.

У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи однієї зі сторін, вона зобов`язана письмово, за 14 календарних днів до терміну розірвання договору, повідомити про це іншу сторону (п. 7.5 Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору, примірника наданого позивачем, передбачено, що у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника, останній сплачує підряднику штраф в розмірі вартості робіт за тридцять шість місяців, зазначеної в п. 2.1 договору, за вирахуванням фактично оплачених по договору робіт.

16.07.2018 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив № 214" звернувся до позивача з листом вих №67, згідно якого повідомив, про дострокове розірвання договору №38 від 30.06.2017 з 01.08.2018 та просив повернути техпаспорти на чотири ліфти в будинку АДРЕСА_1 .

На вказане звернення фізична особа - підприємець Хлебас М.В. надала відповідь вих №6 від 31.07.2018, згідно якого повідомила, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку з 01.08.2018 за умови сплати штрафу у розмірі 96 000,00 грн. Окрім того позивач, зазначив, що даний лист є вимогою про сплату штрафу у вказаному розмірі, а тому з дати отримання листа розпочинається семиденний строк на виконання зобов`язання щодо сплати такого штрафу.

Відповідачем не надано відповідь на вказану вимогу, суму штрафу у розмірі 96 000,00 грн. не сплачено.

Несплата відповідачем штрафу у розмірі 96 000,00 грн. і стала причиною виникнення спору.

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та надає в матеріали справи свій примірник Договору на повне технічне обслуговування ліфтів № 38 від 30.06.2017, який містить підписи та печатки сторін, згідно якого пункт 6.4 не містить умови застосування відповідальності у вигляді штрафу у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника.

Господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дослідивши екземпляри договору позивача та відповідача, зазначив, що вони різняться змістом п. 6.4 Договору. Зокрема в примірнику договору, наданого ФОП Хлебас М.П., в даному пункті викладено умови щодо сплати замовником на користь підрядника штрафу в розмірі вартості робіт за тридцять шість місяців, зазначеної в п. 2.1 договору, за вирахуванням фактично оплачених по договору робіт; у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника. При цьому в примірнику договору, наданого ОК «ЖБК №214» такі умови відсутні.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів суд дійшов до висновку про те, що під час укладання підрядного договору №38 на повне технічне обслуговування ліфтів від 30.06.17р. сторонами в належній формі не було досягнуто згоди щодо умов про застосування штрафних санкцій за дострокове одностороннє розірвання цього договору (оскільки ця умова наявна в редакції договору, наданого ФОП Хлебас М.В., і відсутня в редакції договору ,наданого ОК «ЖБК №214» ).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 3 ст.653 ЦК України, встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи в пункті 7.5 Договору сторони передбачили дострокове розірвання договору з ініціативи однієї із сторін, за умови, що така сторона письмово, за 14 календарних днів до терміну розірвання договору повідомить про це іншу сторону.

Відповідачем, в порядку визначеному договором, було надіслано на адресу позивача повідомлення про припинення дії договору.

Позивачем надано відповідь на вказане повідомлення, згідно якої повідомив відповідача про можливість дострокового розірвання за умови сплати останнім суми 96 000,00 грн. штрафу в розмірі вартості робіт за тридцять шість місяців за вирахуванням фактично оплачених.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Таким чином відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання, чи будь-яке інше порушення зобов`язання повинно бути погоджено сторонами та передбачено умовами договору у письмовій формі.

Позивач звертаючись з позовними вимогами розраховує суму у розмірі 96 000,00 грн. в порядку п. 6.4 підрядного Договору №38 від 30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів, яким передбачено, що у разі дострокового припинення договору з вини замовника або розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою замовника, останній сплачує підряднику штраф в розмірі вартості робіт за тридцять шість місяців, зазначеної в п.2.1 Договору, за вираховуванням фактично оплачених по договору робіт.

Разом з тим відповідачем в матеріали справи надано свій екземпляр Договору №38 від 30.06.2017 на повне технічне обслуговування ліфтів, зміст якого не містить відповідальності у вигляді штрафу за дострокове припинення чи розірвання договору.

Екземпляри договорів позивача та відповідача підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання повинен вчиняється у письмовій формі, а примірники оригіналів договорів у сторін різняться, апеляційний суд доходить до висновку, що сторонами не було погоджено умови договору щодо встановлення відповідальності за дострокове припинення договору, та не досягнуто згоди щодо даної умови договору.

З огляду на викладене висновок господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованими та таким що відповідає обставинам справи.

Щодо доводів апеляційної скарги, що наявність редакції договору відповідача не скасовує чинність екземпляра договору позивача та не звільняє відповідача від його виконання, оскільки підписавши такий договір та скріпивши його печаткою сторони повністю погодилися з його положеннями та пунктами колегія зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже було зазначено, сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафу за дострокове розірвання договору, проте такі умови обов`язково повинні бути погоджені сторонами та викладені у письмовій формі як того вимагають норми закону.

В пункті 7.8 Договору, зміст якого викладеного в примірниках як позивача так і відповідача, погоджено, що такий договір укладено у двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Примірники договору мають однакову юридичну силу, містять підписи та печатки сторін, а тому не може надаватися перевага одному примірнику договору над іншим.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів звертає увагу, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Хлебас Марини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 по справі №904/5943/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 по справі №904/5943/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков