Рішення

від 29.06.2021 по справі 296/1564/21

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/1564/21

2/296/1554/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" червня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Драча Ю.І.,

за участі секретаря Алексеєнко В.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Свердзьолки Г.Л.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ліктрави» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ліктрави» в якому просить суд: - визнати незаконним та скасувати наказ приватного акціонерного товариства «Ліктрави» «Про ліквідацію структурного підрозділу «Відділ транспорту», внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства, шляхом скорочення чисельності та штату працівників ПрАТ «Ліктрави» від ЗО вересня 2020 року № 161 ОД; - Визнати незаконним та скасувати наказ приватного акціонерного товариства «Ліктрави» «Про попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України» від 26 жовтня 2020 року № 206 КВ; - Визнати незаконним та скасувати наказ приватного акціонерного товариства «Ліктрави» від 26 жовтня 2020 року № 176 ОД; - визнати незаконним та скасувати наказ приватного акціонерного товариства «Ліктрави» від 26 жовтня 2020 року № 177 - ОД; - Визнати незаконним та скасувати наказ приватного акціонерного товариства «Ліктрави» «Про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів відділу транспорту у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 25 січня 2021 року» від 25.01.2021 року № 5-К та поновити на зазначеній посаді; - стягнути з ПАТ «Ліктрави» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 25.01.2021 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позову вказав, що його наказом ЗАТ «Ліктрави» від 28.02.2006 року прийнято на роботу на посаду водія з 24.02.2006 року. 16.04.2018 року позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, однак він був поновлений на роботі за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29.12.2018 року.

20.01.2020 року позивачем було подано заяву про надання згоди на переведення його на посаду водія автотранспортних засобів на умовах строкового трудового договору до моменту закінчення працівником підприємства, водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 контрактної служби в ЗСУ або до фактичного виходу ОСОБА_2 на роботу.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем у незаконний спосіб 30.09.2020 року прийнято рішення та винесено наказ «Про ліквідацію структурного підрозділу «Відділу транспорту», «Про попередження про наступне вивільнення» та попереджено його про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та наказом від 25.01.2021 року звільнено з посади водія автотранспортних засобів.

Позивач вважає вказані накази відповідача незаконними та виданими в порушення вимог чинного законодавства, всупереч інтересам виробництва підприємства, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

12.03.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 76-80).

У відзиві на позовну заяву зазначено, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в зв`язку із скороченням кількості власного вантажного транспорту, внаслідок переходу на доставку товарів найманим транспортом, який є економічно вигіднішим при доставці і на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей підприємства назріла необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці підприємства, його структуру, у зв`язку з відсутністю подальшої потреби в деяких спеціалістах, з урахуванням службових записок начальників структурних підрозділів та на підставі вищевикладеного, було видано наказ №161-ОД від 30.09.2020 року про ліквідацію структурного підрозділу «Відділ транспорту», внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства, шляхом скорочення чисельності і штату працівників ПрАТ «Ліктрави» 1.10.2020 року до профспілкового комітету ПрАТ «Ліктрави», адміністрацією підприємства було направлено Подання з техніко економічним обґрунтуванням про майбутнє скорочення чисельності та штату працівників.

Наказами 176-ОД та 177-ОД від 26.10.2020 року було затверджено штатний розпис підприємства та, відповідно організаційну структуру ПрАТ «Ліктрави». На підставі Наказу №161-ОД від 30.09.2020 року було видано наказ №206-КВ від 26.10.2020 року про попередження про наступне вивільнення, однак позивач відмовився від його ознайомлення про що складено відповідний акт. Також, позивачу було запропоновано наявні вакантні посади на підприємстві. Позивач відмовився від ознайомлення з повідомленням про наявність вакантних посад, про що складено відповідний акт. 25.01.2021 року ОСОБА_1 було звільнено за ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 24.02.2006 року працював на Приватному акціонерному товаристві «ЛІКТРАВИ» на посаді «водій автотранспортних засобів» транспортної дільниці, 16.02.2018 року його було повідомлено про звільнення і з 16.04.2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07.092018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ЛІКТРАВИ» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ від 16.04.ю2018 року № 73-К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади водія автотранспортних засобів відділу транспорту приватного акціонерного товариства «Ліктрави». Поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді водія автотранспортних засобів відділу транспорту приватного акціонерного товариства «Ліктрави» та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16.04.2018 року по день поновлення його на роботі (а.с. 34-35).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24.09.2019 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07.092018 року змінено виклавши четвертий абзац в іншій редакції (а.с. 36-38).

Наказом закритого акціонерного товариства «Ліктрави» від 27 жовтня 2008 року № 199-К ОСОБА_2 прийнято на роботу у товариство на посаду водія з 27 жовтня 2008 року (а.с. 40).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 31.10.2019 № 242, рядового запасу ОСОБА_2 , який уклав контракт про проходження громадянами України служби у Збройних Силах України строком на З (три) роки, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2019 року № 60-РС на посаду водія-слюсаря ремонтного взводу електроспецобладнання ремонтно-технічної роти 1 ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з Святошинського районного комісаріату у м. Києві, з 31 жовтня 2019 року зарахували до списків особового складу (а.с. 22).

Листом за підписом генерального директора ПрАТ «Ліктрави» було письмово запропоновано ОСОБА_1 на умовах строкового трудового договору на визначений строк обійняти посаду водія автотранспортних засобів відділу транспорту основного працівника підприємства ОСОБА_2 , до моменту закінчення працівником підприємства ОСОБА_2 контрактної служби у Збройних Силах України або до фактичного виходу останнім на роботу (а.с. 44).

20 січня 2020 року ОСОБА_1 на ім`я генерального директора ПрАТ «Ліктрави» було подано письмову заяву про надання згоди на переведення його на посаду водія автотранспортних засобів на умовах строкового трудового договору до моменту закінчення працівником підприємства, водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 , контрактної служби у ЗСУ або до фактичного виходу ОСОБА_2 на роботу (а.с. 45).

Наказом ПрАТ «Ліктрави» від 22.01.2020 № 06-К ОСОБА_1 переведено на нові умови праці з 22 січня 2020 року (а.с. 46).

Пунктом другим Наказу ПрАТ «Ліктрави» №161-ОД від 30.09.2020 року «Про ліквідацію структурного підрозділу «Відділ транспорту», внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства, шляхом скорочення чисельності і штату працівників ПрАТ «Ліктрави» наказано, зокрема, провести реструктуризацію структурного підрозділу «Відділ транспорту», шляхом його повної ліквідації, а саме: вивести зі штатного розпису підприємства наступні штатні одиниці: начальник відділу транспорту 14 штатна одиниця, менеджер з логістики 1 штатна одиниця, тракторист 1 штатна одиниця. Провести скорочення чисельності штату працівників «Відділ транспорту», а саме: - начальник гаража 1 штатна одиниця, - водій автотранспортних засобів 3 штатних одиниці; - водій автотранспортних засобів (легкове авто) 1 штатна одиниця. Працівник, що займає посаду «Водій автотранспортних засобів» на умовах строкового трудового договору підлягає скороченню за чисельністю штату підприємства. (а.с. 86-87).

01.10.2020 року до профспілкового комітету ПрАТ «Ліктрави», адміністрацією підприємства було направлено Подання з техніко економічним обґрунтуванням про майбутнє скорочення чисельності та штату працівників (а.с. 88,89).

Наказами 176-ОД та 177-ОД від 26.10.2020 року було затверджено штатний розпис підприємства та, відповідно організаційну структуру ПрАТ «Ліктрави» (а.с.90).

ПрАТ «Ліктрави», видано наказ №206-КВ від 26.10.2020 року про попередження про наступне вивільнення (а.с.93).

На підставі наказу №206-КВ від 26.10.2020 року, ОСОБА_1 було надано Повідомлення про наступне вивільнення (а.с. 94), з яким він відмовився ознайомлюватись, про що складено акт в складі комісії: начальника відділу транспорту ОСОБА_3 , провідного юрисконсульта ОСОБА_4 , інспектора з кадрів ОСОБА_5 (а.с. 95).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було направлено засобами поштового зв`язку Повідомлення про наступне вивільнення. Лист повернувся на підприємство у зв`язку із закінченням терміну зберігання на пошті (а.с.96,97,98).

ОСОБА_1 , було запропоновано наявні вакантні посади на підприємстві (а.с. 99). Відповідач відмовився від ознайомлення з повідомленням про наявність вакантних посад, про що складено акт у складі комісії: начальника відділу транспорту ОСОБА_3 , менеджера з логістики ОСОБА_6 , менеджера з персоналу ОСОБА_7 (а.с. 100).

На підставі наказу №5-К від 25.01.2021 року, ОСОБА_1 було звільнено за ч.1.ст.40КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників підприємства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно зі ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 був переведений за його згодою на посаду водія автотранспортних засобів на умовах строкового трудового договору до моменту закінчення працівником підприємства, водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 , контрактної служби у ЗСУ або до фактичного виходу ОСОБА_2 на роботу.

Згідно із ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, судом встановлено, що між ПрАТ «Ліктрави» та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір, термін дії якого визначався настанням юридичного факту моментом закінчення працівником підприємства, водієм автотранспортних засобів ОСОБА_2 , контрактної служби у ЗСУ або до фактичного виходу ОСОБА_2 на роботу.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 ст.42 КЗпП України визначено перелік категорій осіб, яким надаються переваги при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі, а саме: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Як визначено ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з вищеназваних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачений порядок звільнення працівника. Так вказаною статтею передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. З ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.92, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням зап.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний Працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до Постанови ВСУ від 25.03.2020 р. у справі №754/11930/17 при виникненні спору між працівником і роботодавцем, суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відділ в якому працював позивач повністю ліквідований, позивачу було запропоновано наявні вакантні посади на підприємстві, однак він відмовився від ознайомлення з повідомленням про наявність вакантних посад, про що складено акт, ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення більш ніж за два місяці до запланованого звільнення.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача на порушення відповідачем положень ст.42 КЗпП України щодо його переважного права на залишення на роботі, оскільки гарантії, передбачені ст.42 КЗпП України, застосовуються тільки при скороченні однорідних професій та посад. Оскільки посада, яку займав ОСОБА_1 була у складі відділу, який повністю ліквідували, то порівняння працівників у даному випадку є неможливим.

Щодо порушення норм ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ПрАТ «Ліктрави» дотримано норматив робочих місць, призначених для інвалідів (а.с. 101). ОСОБА_1 , отримав 3-тю групу інвалідності з 01.12.2002 року, тобто до працевлаштування на ПрАТ «Ліктрави», що вбачається зі звіту (а.с. 102-103).

За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не було порушено вимог ч.2 ст.40 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 .

Що стосується вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу приватного акціонерного товариства «Ліктрави» «Про ліквідацію структурного підрозділу «Відділ транспорту», внесення змін до організаційної структури та штатного розпису підприємства, шляхом скорочення чисельності та штату працівників ПрАТ «Ліктрави» від ЗО вересня 2020 року № 161 ОД; наказу приватного акціонерного товариства «Ліктрави» «Про попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України» від 26 жовтня 2020 року № 206 КВ; наказу приватного акціонерного товариства «Ліктрави» від 26 жовтня 2020 року № 176 ОД та наказу приватного акціонерного товариства «Ліктрави» від 26 жовтня 2020 року № 177 ОД слід зазначити наступне.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62, 66, 79, 92 Господарського кодексу України. Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 4 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19).

У зв`язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення вказаних вимог.

Як похідні не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст.ст. 10,11,15,81,89,258-260 ЦПК України, ст.ст. 40,184 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Ліктрави» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Ліктрави», код ЄДРПОУ 00481181. Юридична адреса: м. Житомир, Шосе Київське,21

Головуючий суддя Ю. І. Драч

Повний текст рішення складено 08.07.2021