Постанова

від 05.07.2021 по справі 918/971/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Справа № 918/971/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

відповідача: Кхатер Фаді Еліас

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20, винесене суддею Церковною Н.Ф., повний текст складено 20.05.2021 р.

за позовом ОСОБА_2

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Дім"

про визнання недійсним рішення правління ОСББ, оформленого протоколом № 1 від 01.07.2019 року

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" в якому просить визнати недійсним рішення правління ОСББ оформленого протоколом № 1 від 01.07.2019 року.

Відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 закрито провадження за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Дім" про визнання недійсним рішення правління ОСББ, оформленого протоколом №1 від 01.07.2019 року на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , прийняти постанову, якою скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. про закриття провадження у справі №918/971/20 та направити справу №918/971/20 для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 та призначено справу до розгляду на 01.07.2021 р. о 10:30 год.

29.06.2021 р на адресу апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення щодо практики застосування правової позиції Верховного Суду стосовно юрисдикції аналогічної категорії спорів.

29.06.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

30.06.2021 р. від ОСОБА_2 на адресу апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А", в якій позивач просить розглянути відповідь на відзив та врахувати викладені в ній доводи при ухваленні постанови за результатами її розгляду.

01.07.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" надійшла заява про залишення без розгляду подане скаржником додаткове пояснення щодо практики застосування правової позиції Верховного Суду стосовно юрисдикції аналогічної категорії справ. Оскільки, відповідно до частин 1-3 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частин 1,2 ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Оскільки отриманий документ викладений як додаткові пояснення, а не у формі заяви чи клопотання та не є заявою по суті справи, відтак він не відповідає вимогам ГПК України та не може бути прийнятим до справи.

Колегія суддів в судовому засіданні дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про залишення без розгляду додаткове пояснення апелянта, оскільки скаржник вправі надавати будь-які доповнення до апеляційної скарги та додаткові пояснення щодо суті спору.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 01.07.2021 р. колегією суддів було оголошено перерву до 05.07.2021 р. на 14:30 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. прийнята з порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати ухвалу та направити справу №918/971/20 для продовження розгляду до Господарського суду Рівненської області.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення, вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити ухвалу без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія "Дім" у судове засідання не прибув та не реалізував процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер правовідносин, який виник між сторонами у справі №918/971/20, а також у зв`язку з тим, що позивач звернувся до суду з метою реалізації прав як співвласника багатоквартирного будинку, які пов`язані із утриманням будинку, а саме право на участь при вирішенні питань про затвердження внесків на утримання будинку на загальних зборах, господарський суд дійшов висновку, що даний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України, ст. ст. 3, 55, 167 ГК України, ч. ч. 1, 2 ст. 83, ч. 1 ст. 85 ЦК України, ч. 2 ст. 4, ст. 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", п. п. 1.6, 2.1 Статуту.

Зокрема, скаржник акцентує увагу на тому, що законодавство визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а об`єднання співвласників багатоквартирного будинку незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно до п. п. 1.6, 2.1 Статуту Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання. Метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав його членів відповідно до пункту 11.1 цього Статуту та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Таким чином, ОСББ "Клима Савури, 14 - А" є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність. За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

З урахуванням наведеного, члени об`єднання незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між членами та об`єднанням, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

З огляду на оскарження позивачем як співвласником ОСББ "Клима Савури 14 - А" рішення Правління Об`єднання, оформленого Протоколом №1 від 01.07.2019 року, про затвердження розміру внесків із моменту його прийняття, як таке, що було прийняте із порушенням приписів абз. 4. б ч. 9 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", п. п. 5 п. 4.5, п. п. 5.5 Статуту, такий спір є наближеним до корпоративних спорів та має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відтак, скаржник стверджує, що затвердження розміру внесків на утримання майна співвласників багатоквартирного будинку належить до виключної компетенції Загальних зборів, які відповідно до абзацу 2 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є вищим органом управління об`єднання. Відтак, прийняття Правлінням ОСББ "Клима Савури 14 А" рішення, оформленого Протоколом № 1, про затвердження розміру внесків на утримання майна багатоквартирного будинку, всупереч вимог абз. 4, 6 ч. 9 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку'", п.п.5) п. 4.5, п. п. 5.5 Статуту свідчить про здійснення відповідачем діяльності із порушенням встановленого законом та Статутом порядку, що, як наслідок, зумовило порушення права позивача та слугувало підставою для звернення до суду за його захистом. Таким чином, спір між позивачем та відповідачем виник саме із неправомірної діяльності юридичної особи - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а відтак підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Доводи суду першої інстанції про звернення позивача до суду із метою захисту свого порушеного права, а відтак необхідність розгляду справи за правилами цивільного судочинства, не є релевантними, оскільки наявність факту порушеного права є відповідно до ст. 4, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України обов`язковою та необхідною умовою звернення особи до суду за його захистом.

Обґрунтовуючи заперечення щодо вимог апеляційної скарги, представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" акцентує увагу на те, що спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг. З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19, відповідач вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з вище викладеним є недоречним посилання апелянта, що даний спір підлягає розгляду в рамках господарського судочинства. Щодо викладених доводів в п. 4.2. розділу 4 "підстави скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції'', відповідач відзначає, що посилання апелянта на численні правові висновки Верховного суду не мають відношення до правовідносин у даній справі.

Також, відповідач зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 02,02.2021 року по справі №906/1308/19 було наголошено, що посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції, викладені, зокрема, у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц. №826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, є помилковим, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій (пункт 7.42. 7,43. 7,44 відповідної постанови), що спростовує посилання апелянта на нібито протилежну позиції Верховного суду.

В свою чергу, позивач подав апеляційному суду відповідь на відзив відповідача, у вказаному документі скаржник акцентує увагу на тому, що предметом спору у цій справі є перевірка законності прийняття саме ОСББ "Клима Савури 14 А", а не ТОВ "Управлінська компанія "Дім", Протоколу № 1, а саме чи відповідала процедура затвердження останнього вимогам абз. 4, 6 ч. 9 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч. 20 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", п. п. 5) п. 4.5, п. п. 5,5 статуту ОСББ "Клима Савури 14 А", затвердженого протоколом установчих зборів засновників № 1 від 10.11.2014 року (далі також - "Статут"). Оскільки, всі прийняті останнім рішення є обов`язковими для виконання ОСОБА_2 (у випадку, якщо такі відповідають вимогам закону), а також між ним та відповідачем існують договірні відносини, про що ОСББ "Клима Савури 14 А" достеменно відомо. Більше того, вирішення питання про те, хто фактично є надавачем послуг із обслуговування будинку, власником квартири в якому є позивач, порядок надходження коштів, їх розмір, з огляду на приписи ст. 76 ГПК України не входить до предмета доказування у цій справі, а є предметом розгляду справи №569/11398/20 за позовом ГОВ "Управлінська компанія "Дім" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка наразі перебуває у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області. Окрім цього, в межах апеляційного перегляду Оскаржуваної ухвали у справі № 918/971/20 суд апеляційної інстанції встановлюватиме виключно те, чи є спір між позивачем та відповідачем, з огляду на характер спірних правовідносин, предмет спору, практику Верховного Суду, таким, що підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, та не встановлюватиме фактичні обставини справи щодо законності або незаконності прийняття відповідачем протоколу № 1.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" в якому просить визнати недійсним рішення правління ОСББ оформленого протоколом № 1 від 01.07.2019 року.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Водночас, вказаною ухвалою залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінську компанію "Дім" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ "Клима Савури 14 - А" здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого протоколом установчих зборів засновників ОСББ "Клима Савури 14 - А" № 1 від 10.11.2014 року (далі "Статут").

Відповідно до п.1.1. Статуту ОСББ "Клима Савури 14 - А" створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Основна діяльність ОСББ "Клима Савури 14 - А" полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, отримання житлово - комунальних та інших послуг належної якості, своєчасно, в повному обсязі та за обгрунтованими цінами, здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб, тощо.

Згідно п.2.3 Статуту об`єднання має право, відповідно до законодавства та Статуту шляхом скликання загальних зборів встановлювати розміри платежів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. (розділ 4 Статуту).

Відповідно до п.11.3 Статуту члени об`єднання зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.

01.07.2019 року на засіданні Правління ОСББ "Клима Савури 14 - А" було прийнято рішення, яке оформлено Протокол № 1, яким з 01.08.2019 року затверджено новий кошторис витрат на управління будинком, а саме тариф у розмірі 3 грн. 70 коп. за кв. м..

На думку позивача ОСББ "Клима Савури 14 - А" порушило процедуру встановлення розміру платежу, який підлягає сплаті його учасниками, а саме - прийняття такого рішення всупереч встановленого законом та Статутом порядку, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звертався до господарського суду із вимогою про визнання недійсним Протоколу № 1.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

4 .Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України ), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України . Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори власників приміщень багатоквартирного будинку.

Згідно ч.2 ст. 12 вказаного Закону за рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю.

Статтею 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 1 статті 9 цього Закону визначено, що Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4-5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування або зміни ухвали Господарського суду Рівненської області, при цьому врахувавши наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Разом з тим, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У ст.20 ГПК в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VІІІ визначена предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень щодо розгляду справ, віднесених до їхньої компетенції.

Так, за змістом п.1 ч.1 цієї статті, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку з провадженням господарської діяльності (крім справ, передбачених у ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Одночасно з цим, ст. 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У постанові від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції судів залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

У справі, яка розглядається, позивач ОСОБА_2 , який є учасником ОСББ "Клима Савури 14 - А" і співвласником багатоквартирного будинку, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення правління ОСББ, оформленого протоколом №1 від 01.07.2019 року про затвердження нового кошторису витрат на управління будинком. Зміст оскаржуваного рішення зводиться до встановлення нового розміру внеску учасника ОССБ на витрати щодо утримання будинку у розмірі 3,70 грн. за кв. м площі з 01.09.2019р.

Виходячи з предмету та суті спірних правовідносин, апеляційний суд вбачає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку. Спірним рішенням позивачу встановлено обов`язок сплачувати новий розмір внеску на утримання будинку, а тому спір, на думку апеляційного суду, безпосередньо стосується позивача як споживача комунальних послуг.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд приймає до уваги правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування цивільної та господарської юрисдикції спорів, які виникають між учасником ОСББ та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, враховуючи наступне.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №906/1308/19, у якій розглянуто спір за позовом учасника ОСББ про визнання недійсним договору , укладеного між ОСББ та фізичною особою-підприємцем, Суд дійшов висновку, що з огляду на предмет, характер спору та суб`єктний склад сторін, спір у вказаній справі є таким, що виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласником багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у цьому спорі відсутні правовідносини, подібні до відносин , що виникають у корпоративному спорі.

Також, суд апеляційної інстанції приймає до уваги пункт 8.4. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року по справі №906/1308/19, в якому Суд зазначає про справу №466/8748/16-ц, яка розглядалася Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 14 липня 2020 року у порядку цивільного судочинства. Вбачається, що у порядку цивільного судочинства розглянуто спір між співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ про часткове скасування рішення загальних зборів ОСББ, яким до кошторису ОСББ з утримання будинку неправомірно включені додаткові послуги, чим порушено права позивача як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника ОСББ.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розгляд справи №466/8748/16-ц, який відбувся за правилами цивільного судочинства, не потребує відступу від раніше висловлених правових позицій.

Апеляційний суд вважає, що предмет спору та правовідносини у цивільній справі №466/8748/16-ц є подібними до предмету спору та правовідносин у справі №918/971/20.

Згідно з ч. 6 ст. 13, ч.1 ст. 36 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Клима Савури 14-А" про визнання недійсним рішення правління ОСББ, оформленого протоколом № 1 від 01.07.2019 року, про затвердження нового кошторису витрат на управління будинком у суму 3,70 грн за кв.м з 01.08.2019 р. поданий ним на захист свого права як споживача житлово-комунальних послуг та співвласника ОСББ. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість ухвали суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши в ухвалі суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування ухвали, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування ухвали суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни ухвали, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2021 р. у справі №918/971/20 - залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/971/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "09" липня 2021 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.