Рішення

від 12.07.2021 по справі 922/1866/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа № 922/1866/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт", м. Київ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 124130,17 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 124130,17 грн, з яких:

111144,24 грн. основного боргу;

1696,79 грн. 1% річних;

11289,14 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 238-18/448 від 09.04.2019 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2021 відкрито провадження у справі; дану справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вищевказаної ухвали від 19.05.2021.

Копії зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 53-54).

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2019 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 238-18/448 (далі за текстом - договір; а. с. 9-14), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника партіями, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3 цього договору. Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр.-т Московський, 299.

Згідно з п. 3.1 договору його ціна складає 699819,90 грн (шістсот дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень 90 коп.), у т. ч. ПДВ 20%: 116636,65 грн (сто шістнадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень 65 коп.).

Відповідно до п. 4.1 договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Згідно з п. 10.5 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Згідно з п. 14.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.10.2019 (а. с. 16), цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2020.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору протягом 2019-2020 років поставлено відповідачу товар на загальну суму 563899,24 грн., проте відповідач за цей товар розрахувався лише частково.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № 1126 від 02.07.2019 (а. с. 17), № 1223 від 22.07.2019 (а. с. 18), № 1273 від 05.08.2019 (а. с. 19), № 1319 (а. с. 20), № 1434 від 05.09.2019 (а. с. 21), № 1579 від 16.10.2019 (а. с. 22) та № 1727 від 04.11.2019 (а. с. 23). Всього товару за наведеними накладними поставлено відповідачу на загальну суму 123805,95 грн.

Позивач стверджує що відповідач має борг за поставлений товар за цими накладними в сумі 111144,24 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань щодо сплати боргу за договором, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нараховано до стягнення з відповідача 1696,79 грн 1% річних та 11289,14 грн втрат від інфляції за період прострочення кожного з платежів за загальний період прострочення з 23.09.2019 по 13.05.2021.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар за вказаними вище накладними у сумі 111144,24 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з його оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору № 238-18/448 від 09.04.2019 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 111144,24 грн заборгованості за отриманий товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 10.5 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України та п. 10.5 договору надає право позивачу на нарахування інфляційних та 1% річних, оскільки, саме такий розмір річних встановлений зазначеним пунктом договору, що не суперечить Закону.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує його арифметичну вірність та відповідність вказаним положенням Закону та умовам договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 11289,14 грн інфляційних та 1696,79 грн 1% річних.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням викладеного, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2270,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий стандарт" (адреса: 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, буд. 5-А, офіс 11; код ЄДРПОУ 38775646):

111144,24 грн. основного боргу;

1696,79 грн. 1% річних;

11289,14 грн. інфляційних втрат;

2270 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак