Постанова

від 08.07.2021 по справі 640/18150/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 640/18150/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Грєхової О. А.

від 14 вересня 2020 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Попікової О. В., Євсікова О. О., Корсака В. А.

від 10 березня 2021 року

за позовом: ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство Шарм Плюс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ,

про визнання протиправним та скасування наказу

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: Юрченко О. В.

третьої особи на стороні позивача: не з`явилися

третьої особи на стороні відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Шарм Плюс № 10751050007002220 від 21 березня 2016 року та № 15561050008057680 від 29 березня 2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 10 жовтня 2019 року за цією позовною заявою відкрив провадження в адміністративній справі № 640/18150/19.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року справа № 640/18150/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Приватного підприємства Шарм Плюс , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу була передана за встановленою юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

У позовній заяві (з урахуванням поданої до Господарського суду міста Києва заяви про зміну предмету позову від 21 травня 2020 року, яка була прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду) ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії з поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій щодо Приватного підприємства Шарм Плюс : № 10751050007002220 від 21 березня 2016 року Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведеної державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернегою О. В. та № 15561050008057680 від 29 березня 2016 року Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведеної державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І. І., скасовані наказом Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ був виданий Міністерством юстиції України незаконно, за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 , який був проведений з порушенням порядку її розгляду, з порушенням вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, зокрема пунктів 9, 10, 11 Порядку, оскільки Міністерство юстиції України належним чином не повідомило ні суб`єкта оскарження, ні інших зацікавлених осіб, зокрема і позивача, про розгляд цієї скарги, не направило позивачу копію скарги та додані до неї документи, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений можливості взяти участь у розгляді скарги та подати пояснення чи заперечення по суті скарги, які обов`язково приймаються Комісією з розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Також позивач зазначив про те, що зазначена комісія необ`єктивно розглянула скаргу ОСОБА_2 , без всебічного і повного з`ясування усіх обставин, без отримання письмових та усних пояснень заінтересованих осіб, зокрема позивача.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є засновниками Приватного підприємства Шарм Плюс , яке було зареєстровано 03 березня 2009 року відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Гагарінської районної у м. Севастополі державної адміністрації, номер запису 10781020000002714.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Шарм Плюс були внесені наступні реєстраційні записи:

- № 10751050007002220 від 21 березня 2016 року Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Чернегою О. В., за яким була збільшена частка учасника Приватного підприємства Шарм Плюс ОСОБА_1 та змінено місцезнаходження підприємства на нове: 73000, м. Херсон, вул. Паровозна, 31;

- № 15561050008057680 від 29 березня 2016 року Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи , проведена державним реєстратором КП Центр Розвитку та інвестиції Васильківського району Гутник І. І., за яким ОСОБА_2 була виключена зі складу учасників Приватного підприємства Шарм Плюс .

06 серпня 2018 року до Міністерства юстиції України від представника ОСОБА_2 у порядку статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань надійшла скарга, зареєстрована за № 25079-33-18, на рішення та дії державного реєстратора, пов`язані з проведенням зазначених реєстраційних дій (записів № 10751050007002220 від 21 березня 2016 року та № 15561050008057680 від 29 березня 2016 року) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства Шарм Плюс .

Міністерство юстиції України наказом № 2712/5 від 20 серпня 2018 року Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань задовольнило скаргу представника ОСОБА_2 від 06.08.2018, скасувало реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі (записи № 10751050007002220 від 21 березня 2016 року та № 15561050008057680 від 29 березня 2016 року) щодо Приватного підприємства Шарм Плюс .

Підставою для видачі зазначеного наказу Міністерство юстиції України став висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 13 серпня 2018 року за результатами розгляду скарги представника ОСОБА_2 від 06 серпня 2018 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 25079-33-18, про що зазначено у наказі Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним наказом, оскаржив його до суду.

Визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а також зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційних дій, скасованих цим наказом є предметом спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 березня 2021 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України № 2712/5 від 20 серпня 2018 року Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Стягнув з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. В іншій частині позову відмовив.

Місцевий господарський суд виходив з того, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки:

- був виданий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі по тексту - Комісія) від 13 серпня 2018 року, який є помилковим та зроблений з неналежним дослідженням Комісією усіх обставин, передбачених пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року;

- був виданий за наслідком розгляду скарги, проведеного з порушенням визначеної цим Порядком процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: без належного повідомлення суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржувалися) та інших заінтересованих осіб (Приватного підприємства Шарм Плюс та позивача як засновника цього підприємства) про час та місце засідання Комісії з розгляду скарги ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність цієї вимоги, оскільки матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (поновлення попередніх (скасованих) реєстраційних записів), відповідно до пункту 17 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, а також зазначили про те, що такі дії вчиняються відповідачем автоматично за наявності судового рішення та не потребують окремих дій позивача.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що скарга ОСОБА_2 на рішення, дії державного реєстратора, яка була задоволена спірним наказом, була подана до Міністерства юстиції України з пропуском встановленого законом строку на подання такої скарги, а Комісія не виконала свого обов`язку з перевірки дотримання цього строку.

Крім того суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що розгляд скарги ОСОБА_2 був проведений Комісією без належного повідомлення суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про час та місце засідання Комісії.

При цьому суди дійшли висновку про те, що повідомлення, розміщене на сайті відповідача 10 серпня 2018 року, не можна вважати таким, що містить всю достатню інформацію, оскільки у повідомленні відсутня жодна інформація щодо суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються) та щодо суті скарги.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Міністерство юстиції України просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та від 14 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, та дійшов помилкового висновку про те, що зацікавлені особи були неналежним чином повідомлені про дату, час та місце засідання Комісії, та наявні підстави для відступлення від такого висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року у справі № 826/20057/16 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/1632/17

В обґрунтування відступлення від зазначеного висновку скаржник послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 червня 2018 у справі № 804/2296/17, про те, що розміщення оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України про дату, час та місце засідання Комісії є належним способом повідомлення зацікавлених осіб.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи, викладені відповідачем у касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Спірні правовідносини у цій справі з огляду на їх суть та суб`єктний склад є правовідносинами, що виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб, та є корпоративними, оскільки звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній станом на дату видачі відповідачем спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема про задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про скасування реєстраційної дії.

Процедура розгляду відповідно до Законів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами визначена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року (пункт 1 Порядку у редакції, чинній станом на час розгляду відповідачем скарги ОСОБА_2 та на дату видачі відповідачем спірного наказу).

Отже спірні правовідносини регулюються, зокрема, нормами зазначеного Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - Закон) та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Порядок створення, організаційні та процедурні засади діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначений Положенням про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 37/5 від 12 січня 2016 року (далі по тексту - Положення).

Згідно з пунктом 2 Положення комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є постійно діючим колегіальним консультативно - дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі по тексту - Законів), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку (у редакції чинній станом на час здійснення Комісією розгляду скарги ОСОБА_2 ) під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Згідно з пунктом 11 Порядку копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Проаналізувавши наведені норми Порядку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що чинне законодавство передбачає обов`язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб`єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, що зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.

Як встановили суди попередніх інстанцій, повідомлення про розгляд скарги ОСОБА_2 , про час і місце розгляду цієї скарги було розміщене 10 серпня 2018 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

При цьому, суди правильно зазначили, що Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення, та разом з цим, врахувавши мету такого повідомлення, дійшли правильного та обґрунтованого висновку про те, що таке повідомлення повинно містити інформацію про скаржника, суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, зазначене вище розміщене 10 серпня 2018 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України повідомлення не містило усю достатню та необхідну інформацію, яка б дозволяла визнати таке повідомлення належним. У повідомленні відсутня жодна інформація щодо суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються) та щодо суті скарги.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що розгляд скарги ОСОБА_2 був здійснений Комісією з порушенням порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації: без належного повідомлення суб`єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржувалися) та інших заінтересованих осіб (Приватного підприємства Шарм Плюс та позивача як засновника цього підприємства) про час та місце засідання Комісії з розгляду скарги ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 826/3442/17 з подібними правовідносинами, який був правильно врахований судами попередніх інстанцій, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов`язковість здійснення такого повідомлення передбачена нормами чинного законодавства, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, надати пояснення.

Врахувавши зазначений висновок, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що при розгляді скарги ОСОБА_2 . Комісія допустила істотне порушення процедури розгляду скарги, оскільки неприбуття на засідання особи, яку належним чином не повідомили про час та місце засідання Комісії, перешкоджає розгляду скарги.

Верховного Суду не вбачає підстав для відходу від зазначеного висновку Верховного Суду. Доводів щодо необхідності відступлення від цього висновку Верховного Суду касаційна скарга не містить.

У касаційній скарзі відповідач просить відступити від висновків, викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року у справі № 826/20057/16 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/1632/17.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та /або порушення норм процесуального права, касаційна скарга (у разі посилання як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 2 абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України) має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Однак скаржник цих вимог не дотримався. Скаржник, зазначивши норму права (пункт 10 Порядку), від застосування якої він просить відступити, не зазначив, у чому полягає її неправильне застосування судами попередніх інстанцій, не навів змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

Скаржник послався лише на те, що зі змісту розміщеного на офіційному вебсайті Мін`юсту оголошення про дату, час та місце засідання Комісії можна було встановити склад заінтересованих осіб та оскаржені реєстраційній дії.

Однак Верховний Суд не бере до уваги ці посилання скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку розміщеному на офіційному вебсайті Мін`юсту оголошенню та встановили обставини того, що це оголошення не відповідає вимогам щодо належного повідомлення суб`єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги на рішення, дії державного реєстратора. Зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними та не бере до уваги посилання скаржника на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2017 року у справі № 826/20057/16 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 826/1632/17.

Крім того умовою подання касаційної скарги з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є врахування та застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від якого скаржник вважає за необхідне відійти.

Однак оскаржувані відповідачем рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі взагалі не містять посилання на зазначені відповідачем у касаційній скарзі постанови Вищого адміністративного суду України та Касаційного адміністративного суду у справах № 826/20057/16 та № 826/1632/17, що свідчить про недотримання скаржником вимог пункту 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того визначена у пункті 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава касаційного оскарження судових рішень передбачає також таку умову, як відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.

Частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України також передбачає врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених саме у постановах Верховного Суду.

Отже згідно з нормами чинного Господарського процесуального кодексу України висновки Вищого адміністративного суду України, на які послався скаржник, не є джерелом правозастосовчої практики, не є обов`язковими для врахування судами при застосуванні судами норм права, що також свідчить про недотримання скаржником вимог пункту 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у касаційній скарзі також послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17.

Однак суд касаційної інстанції зазначає про те що неврахування висновку Верховного Суду, передбачене пунктом 1 абзаца 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не визначене відповідачем у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень. Касаційне провадження у цій справі відкрите саме на підставі пункту 2 абзаца 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Як уже зазначалося, суди попередніх інстанцій, крім наведеного вище висновку про неналежне повідомлення суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про розгляд скарги, дійшли також висновків про те, що висновок Комісії, на підставі якого був виданий спірний наказ, є помилковим, Комісія не дослідила усіх обставин, передбачених пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року, скарга ОСОБА_2 на рішення, дії державного реєстратора була подана до Міністерства юстиції України з пропуском встановленого законом строку на подання такої скарги, а Комісія не виконала свого обов`язку з перевірки дотримання цього строку.

Однак Верховний Суд враховує, що касаційна скарга не містить доводів щодо цих висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на визначені у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави касаційного оскарження, що з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції унеможливлює перегляд оскаржуваних судових рішень в частині цих висновків.

Рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України вчинити дії відповідачем до суду касаційної інстанції не оскаржуються, з огляду на що Верховний Суд оскаржувані судові рішення в цій частині не переглядає.

З огляду на викладене, дослідивши доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій у повному обсязі з`ясували обставини, на які сторони послалися як на підставу своїх вимог та заперечень, правильно з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи відповідача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10 березня 2021 року у справі № 640/18150/19.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 березня 2021 року у справі № 640/18150/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко