Рішення
від 09.07.2021 по справі 932/14346/19
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 932/14346/19

Провадження № 2/183/900/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання - Власко Н. В.,

представника позивача - Чабаненко О. М.,

представника відповідача - Санталової В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Новомосковськ Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту, який в подальшому уточнив і в остаточній редакції просив: припинити обтяження, а саме арешт, що зареєстрований на підставі постанови Прокуратури Дніпропетровської області про арешт нерухомого майна б/н від 29 серпня 2011 року, на наступне майно:

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2315868; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572058);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2316467; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11571919);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_3 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2310291; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11571877);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_4 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2314974; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572072);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_5 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2316290; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11573257);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_6 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2313989; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11573203);

-земельну ділянку належну ОСОБА_1 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_7 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2337293; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11573262);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,24 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_8 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2337656; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11571370);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , площею 0,1786 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0376 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2337876; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572954);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_9 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2330682; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11574048);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_10 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2331743; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572106);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_11 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2333118; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572848);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_12 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2334663; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11574352);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_13 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2336704; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11572918);

-земельну ділянку, належну ОСОБА_2 , площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_14 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2335948; зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 вересня 2011 року за реєстраційним номером обтяження: 11574113) (далі - спірні земельні ділянки).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є іпотекодержателем вищезазначених земельних ділянок, що передані в іпотеку за договорами від 14 березня 2011 року. Постановою Прокуратури Дніпропетровської області (на теперішній час після перейменування - Дніпропетровська обласна прокуратура, надалі - Відповідач 2) від 29 серпня 2011 року про арешт нерухомого майна в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016040640003514, що знаходилося в провадженні Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, було накладено арешт на спірні земельні ділянки. Постановою старшого слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 лютого 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12016040640003514 від 25 серпня 2016 року, закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, питання про скасування арешту, накладеного на спірні земельні ділянки, не вирішено. Потреба у арешті спірних земельних ділянок в межах кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12016040640003514 від 25 серпня 2016 року, відпала, клопотання позивача про зняття арешту майна, подані ним до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури та слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, залишились без задоволення. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2015 року у справі № 0427/8424/2012 задоволено позовні вимоги ТОВ "КУА "СІП" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірні земельні ділянки). За цим рішення суду було видано виконавчі листи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження ВП № 51907974 (боржник - ОСОБА_2 ) та ВП № 51558288 (боржник - ОСОБА_1 ), за якими Позивач є стягувачем. Оскільки позивач не може безперешкодно реалізувати своє право розпорядження майном, а саме право іпотекодержателя на задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки без зняття арешту із заставлених земельних ділянок в судовому порядку, позивач змушений звернутися до суду із цим позовом.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надало суду відзив на позов, у якому заперечувало проти задоволення позовних вимог позивача, вважаючи їх необґрунтованими, посилаючись на те, що згідно з листом-відповіддю Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області установлено, що у матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12016040640003514, відсутні, зокрема постанова прокурора Дніпропетровської області про арешт нерухомого майна від 29 серпня 2011 року, постанова слідчого або прокурора про зняття арешту з нерухомого майна, а саме спірних земельних ділянок. Крім того, оскільки постанова старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Долі О. В. від 15 лютого 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12016040640003514, не була оскаржена до слідчого судді в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України, ГУНП в Дніпропетровській області вважає, що слідчий діяла в межах повноважень, в спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством, а відтак ГУНП в Дніпропетровській області не порушувало законних прав позивача. Просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідач Дніпропетровська обласна прокуратура подала відзив на позов, у якому зазначила, що відповідно до обставин справи, що розглядається, слідчим відділом Шевченківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040640003514 за ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами грошовими коштами в особливо великих розмірах. Нагляд за додержанням законів під час розслідування у формі процесуального керівництва забезпечувався Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 2. За результатам досудового розслідування 15 лютого 2018 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. З огляду на викладене, на теперішній час підстав для подальшого арешту вказаних у позовній заяві ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" земельних ділянок не встановлено. Орган досудового розслідування не заперечує проти скасування накладеного арешту.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження і відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року прийнято заяву про зміну предмету позову. Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, просила їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі - Відповідач 1) у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розглянути справу у відсутність представника.

Представник Відповідача 2 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним письмово у відзиві на позов. Зазначила, що на теперішній час підстав для подальшого арешту спірних земельних ділянок не встановлено, орган досудового розслідування не заперечує проти скасування накладеного арешту.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи, пояснення щодо позову суду не подавали, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення представника позивача та представника Відповідача 2, дослідивши письмові докази у справі, дійшов до такого.

14 березня 2011 року між ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" (надалі - Банк) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОМЕТПОСТАЧ" був укладений договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 120К-13Ю (далі - Кредитний договір).

Виконання зобов`язань ТОВ "ДНІПРОМЕТПОСТАЧ" за Кредитним договором забезпечувались договорами іпотеки наступних земельних ділянок, що належать ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 1) та ОСОБА_2 (надалі - Третя особа 2):

1)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0224 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/3 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1543;

2)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0382 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/4 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1545;

3)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0381 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/5 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1547;

4)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0240 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/6 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1549;

5)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0344 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/7 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1551;

6)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0249 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/8 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1553;

7)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0358 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/9 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1555;

8)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,24 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-014-0061 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/10 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1557;

9)Іпотекою належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1786 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-016-0376 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/11 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1559;

10)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0245 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/12 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1531;

11)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0241 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/13 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1533;

12)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0242 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/14 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1535;

13)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0248 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/15 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1537;

14)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0246 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/16 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1539;

15)Іпотекою належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,25 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1223285500-03-008-0243 (Іпотечний договір № 120З_13Ю/17 від 14 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за реєстровим № 1541 (т. 3 а.с. 29-73) (надалі - Іпотечні договори).

30 серпня 2013 року ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" переуступило своє право вимоги до ТОВ "ДНІПРОМЕТПОСТАЧ" за Кредитним договором на користь ТОВ "ТРАНСМЕТ-ТРЕЙД" згідно з Договором про відступлення права вимоги від 30 серпня 2013 року. Також, ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК" частково 30 серпня 2013 року та частково 02 вересня 2013 року було відступлено ТОВ "ТРАНСМЕТ-ТРЕЙД" право вимоги за вищезазначеними іпотечними договорами згідно з договорами відступлення права вимоги за іпотечними договорами (т. 3 а.с. 80-129).

ТОВ "ТРАНСМЕТ-ТРЕЙД", у свою чергу, 20 березня 2015 року згідно з Договором відступлення права вимоги (т. 3 а.с. 130) переуступило в повному обсязі своє право вимоги до ТОВ "ДНІПРОМЕТПОСТАЧ" за Кредитним договором на користь ТОВ "КУА "СІП". 20 березня 2015 року ТОВ "ТРАНСМЕТ-ТРЕЙД" також було відступлено Позивачу в повному обсязі право вимоги за всіма вищезазначеними Іпотечними договорами, що підтверджується відповідними Договорами відступлення права вимоги за Іпотечними договорами (т. 3 а.с. 134-178).

Таким чином, у зв`язку з переуступкою прав вимоги за Кредитним договором та Іпотечними договорами на користь Позивача, останній набув усіх прав кредитора за Кредитним договором та усіх прав іпотекодержателя за Іпотечними договорами.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2015 року у справі № 0427/8424/2012 задоволено позовні вимоги ТОВ "КУА "СІП" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки (спірні земельні ділянки) (т. 3 а.с.179-182).

На підставі вищезазначеного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було видано виконавчі листи, на підставі яких були відкриті виконавчі провадження ВП № 51907974 (боржник - ОСОБА_2 ) та ВП № 51558288 (боржник - ОСОБА_1 ), за якими Позивач є стягувачем (т. 3 а.с. 183-184, 185-186).

Як стало відомо позивачеві в ході виконавчих проваджень, постановою Прокуратури Дніпропетровської області (на теперішній час після перейменування - Дніпропетровська обласна прокуратура) від 29 серпня 2011 року про арешт нерухомого майна в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016040640003514 від 25 серпня 2016 року (кримінальна справа № 33119005 від 20 листопада 2012 року), що знаходилося в провадженні Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, було накладено арешт на спірні земельні ділянки (т. 3 а.с. 187-193, 194-205).

Постановою старшого слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 15 лютого 2018 року кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12016040640003514 від 25 серпня 2016 року, закрито, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, питання про скасування арешту, накладеного на спірні земельні ділянки, не вирішено (т. 4 а.с. 46).

Таким чином, у зв`язку із закриттям кримінального провадження потреба у арешті спірних земельних ділянок в межах кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 12016040640003514 від 25 серпня 2016 року (кримінальна справа № 33119005 від 20 листопада 2012 року), відпала.

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О. М. від 20 січня 2021 року виконавчий лист № 0427/8424/2012, виданий 11 січня 2016 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, повернутий стягувачу, оскільки установлено, що Прокуратурою Дніпропетровської області на підставі постанови б/н від 29 серпня 2011 року на земельні ділянки, які необхідно звернути стягнення (спірні земельні ділянки), накладено арешт.

Матеріали справи містять докази неодноразових звернень позивача з клопотаннями про зняття арешту майна, подані ним до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури та слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, які залишились без задоволення, зокрема у зв`язку з тим, що кримінальне провадження закрито.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що арешт на спірні земельні ділянки накладений постановою Прокуратури Дніпропетровської області б/н від 29 серпня 2011 року в межах іншої кримінальної справи (кримінального провадження), відповідачами суду не надано.

Одночасно з цим, суд не може прийняти як допустимий доказ і критично ставиться до листа-відповіді Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 12 жовтня 2020 року за вих. № 45.7/3-5053 (т. 4 а.с. 45), на який Відповідач 1 посилається у своєму відзиві на позов, відповідно до якого в ході вивчення кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12016040640003514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, працівниками Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що у матеріалах зазначеного кримінального провадження відсутні, зокрема постанова прокурора Дніпропетровської області про арешт нерухомого майна від 29 серпня 2011 року, постанова слідчого або прокурора про зняття арешту з нерухомого майна, а саме земельних ділянок в с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, що належать " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_2 ", оскільки, як убачається з наданої суду копії цього листа, засвідченої представником Відповідача 1, цей лист містить явні виправлення в частині дати постанови прокурора Дніпропетровської області про арешт нерухомого майна, які не засвідчені в установленому законом порядку, крім того, прізвища, імена та по батькові власників земельних ділянок, зазначені в листі, не є тотожними прізвищам, іменам та по батькові власників спірних земельних ділянок у цій справі.

При цьому, Відповідач 2 Дніпропетровська обласна прокуратура у своєму відзиві на позов та у поясненнях, наданих представником у судовому засіданні, не заперечувала, що на теперішній час підстав для подальшого арешту вказаних у позовній заяві ТОВ "Компанія з управління активами "Спільні інвестиційні проекти" земельних ділянок, не встановлено. Орган досудового розслідування не заперечує проти скасування накладеного арешту.

Таким чином, виходячи з наявності накладеного постановою Прокуратури Дніпропетровської області б/н від 29 серпня 2011 року арешту і не скасування його постановою слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час закриття кримінального провадження, суд приходить до висновку, що відповідачами у рівній мірі були порушені права Позивача як іпотекодержателя на розпорядження іпотечним майном.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення арешту на спірні земельні ділянки, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна або іншого втручання прокурором у право власності, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Судом установлено, що арешт на спірні земельні ділянки було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

З огляду на зазначене, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.

Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлював.

Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право Позивача розпорядження майном шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Проте кримінальну справу (кримінальне провадження), в межах якої на спірні земельні ділянки накладено арешт, закрито на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Згідно зі статтею 174 нині чинного КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства. Для відновлення справи необхідним є скасування процесуальних рішень, якими держава в особі уповноважених органів відмовилася від подальшого розслідування. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність. Означений спосіб розв`язання порушеного Позивачем питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту його прав та законних інтересів.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).

Позивач пред`являє позов не у зв`язку з завданням йому матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження його права розпорядження майном як іпотекодержателя постановою Прокуратури Дніпропетровської області.

Кримінальна справа з обвинувальним висновком на розгляд суду кримінальної юрисдикції не надходила. Відтак суд кримінальної юрисдикції не має правових підстав розпочинати судове провадження для вирішення лише цивільного позову, до того ж заявленого не до обвинуваченого чи осіб, які несуть відповідальність за його дії, а до ГУНП в Дніпропетровській області та Дніпропетровської обласної прокуратури.

Кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві Позивача розпоряджатися ним як іпотекодерджателем, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13, підстав для відступу від якої не знайдено Великою Палатою Верховного Суду. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Водночас, вже після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оцінивши подані докази у своїй сукупності, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення. Суду не надано достатніх доказів про наявність кримінальної справи чи кримінального провадження, у яких спірні земельні ділянки, іпотекодержателем яких є Позивач, стали об`єктом злочинних посягань, предметом злочину, а так само речовим доказом, а тому обтяження, а саме арешт, що зареєстрований на підставі постанови Прокуратури Дніпропетровської області про арешт нерухомого майна б/н від 29 серпня 2011 року, порушує права іпотекодержателя і має бути припинено на наступне майно: