Рішення

від 08.07.2021 по справі 380/7291/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року справа №380/7291/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Ізьо М.І.

за участю:

представника позивача - Романишин Я.О.

представника відповідача - Болотін М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073245-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 83023,20 грн; №1073244-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 18114,47 грн.; №1073248-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 25156,15 грн; №1073243-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 6011,40 грн.; №1073242-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 34572,60 грн.; №1073247-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 11119,80 грн.; №1073249-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 311,68 грн.; №1073246-1312-1307 відносно ОСОБА_2 на суму 228,84 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 чоловік позивачки по справі. Після його смерті, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луцевич М.Д. 11 липня 2018 року було відкрито спадкову справу №7/2018. Спадкоємцями за законом до майна померлого є дружина померлого ОСОБА_1 та сини померлого: малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проте, під час оформлення спадщини позивач дізналась від нотаріуса про неможливість оформлення спадкових прав після смерті чоловіка та оформлення свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з тим, що все майно померлого ОСОБА_2 знаходиться під публічним обтяженням - податковою заставою, зареєстрованою 01.03.2019 року реєстратором - Головним управлінням ДФС у Львівській області в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційний номер 17328198. В подальшому для вияснення даної ситуації та причин накладення податкової застави на майно померлого спадкодавця ОСОБА_2 позивач звернулась до ГУ ДФС у Львівській області, де їй було надано копію Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 58557535 від 01.03.2019 року, виданого ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до якого на майно ОСОБА_2 , а саме на його майно згідно акту опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року на підставі ст. 88 та ст. 89 Податкового кодексу України обтяжувачем - Головним управлінням ДФС у Львівській області було накладено публічне обтяження - податкову заставу, яка була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 17328198. Як встановлено позивачкою, накладенню фіскальним органом вказаної податкової застави щодо майна її покійного чоловіка передувало винесення ГУ ДФС України у Львівській області ряду податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з наведеним вище, позивач після з`ясування вказаних обставин, письмово звернулась до ГУ ДФС у Львівській області з проханням зняти податкову заставу з майна покійного ОСОБА_2 , оскільки таке обтяження було застосовано до майна особи, яка на цей момент вже була померлою, а також вказане обтяження перешкоджало позивачу в оформленні спадщини за померлим, тобто об`єктивно порушувало її цивільні права. Однак, листом ГУ ДФС у Львівській області від 18.04.2019 року вих. № 21930/10/52.17- 16 позивачу було відмовлено у знятті податкової застави з майна спадкодавця ОСОБА_2 , додатково роз`яснивши що згідно ст. 93 ПКУ, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; при цьому підставою для звільнення майна платника податків з- під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з вище зазначених подій. Також фіскальний орган зазначив про те, що згідно ІС Податковий блок за ОСОБА_2 станом на 18.04.2019 року згідно довідки (про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні № 54310-52) рахується заборгованість в сумі 178538,14 тис. грн., а тому враховуючи наведене відсутні підстави для зняття обтяження майна. Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач сплатила суму заборгованості в добровільною порядку з метою усунення перешкод щодо прийняття спадщини. Після погашення позивачкою вказаної податкової заборгованості покійного ОСОБА_2 ГУ ДФС України у Львівській області була знята вказана податкова застава з майна покійного, після чого позивач змогла оформити спадщину. Таким чином, дії фіскального органу щодо нарахування податкових зобов`язань, пені та штрафних санкцій покійному ОСОБА_2 вже після його смерті, а також подальше накладення обтяження у вигляді податкової застави на його майно, в результаті чого було створено штучні перешкоди у оформленні спадщини за покійним його дружиною позивачкою, що фактично спонукало її внести свої власні кошти до бюджету для зняття обтяження з майна покійного і подальшого оформлення спадщини, є повністю протиправними та такими, що грубо порушили законні права та інтереси позивачки у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що з 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким викладено у новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 01 січня 2016 року, набрав чинності Закон України № 909-VIII від 24 грудня 2015 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році , яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, було введено зміни до податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та/або та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Згідно з п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площ) кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з п.п. а п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідно; до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попередає податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Враховуючи наявність податкового боргу, який позивачем не було сплачено в добровільному порядку, відповідачем було виставлено податкові повідомлення - рішення, а отже відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для скасування таких в судовому порядку немає.

Ухвалою суду від 07.06.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22.06.2021.

В судовому засіданні 08.07.2021 за клопотанням учасників справи судом закрито підготовче судове засідання та продовжено судовий розгляд справи в цьому ж засіданні по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та проси суд задовольнити даний позов повністю, при цьому проси суд не розглядати питання щодо розподілу судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, заслухавши думку представників сторін з приводу спірних правовідносин , суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 чоловік позивачки по справі.

Після його смерті, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Луцевич М.Д. 11 липня 2018 року було відкрито спадкову справу №7/2018. Спадкоємцями за законом до майна померлого є дружина померлого ОСОБА_1 та сини померлого: малолітній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з: 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в с. Рясне-Руське Яворівського району Львівської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 4625887500:04:002:0897; 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,0445 га, яка розташована на території с. Рясне-Руська Рясне-Руської сільської ради, цільове призначення - для ведення садівництва та городництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4625887500:02:000:1694; 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,0498 га, яка розташована на території с. Рясне-Руська Рясне-Руської сільської ради, цільове призначення - для ведення садівництва та городництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4625887500:02:000:1695; 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,0491 га, яка розташована на території с. Рясне-Руська Рясне-Руської сільської ради, цільове призначення - для ведення садівництва та городництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4625887500:02:000:1696; земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована в с. Страдч Яворівського району Львівської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 4625885500:06:001:0154; 1/2 (однієї другої) частки об`єкта незавершеного будівництва - готельного комплексу, готовністю 8% (вісім відсотків), позначеного літ. A-З , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,7000 га, яка розташована Рясне-Руська сільська рада (за межами населених пунктів) Яворівського району Львівської області, на якій розташований вищеописаний об`єкт незавершеного будівництва, цільове призначення - для будівництва об`єктів сервісного обслуговування, кадастровий номер земельної ділянки: 4625887500:02:000:0142; 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки площею 0,0601 га, яка розташована на території Демнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки: 4623082400:21:000:0025; 1/2 (однієї другої) частки садового будинку під літ. А-2 площею 208,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; житлового будинку загальною площею 76,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ); 1/2 (однієї другої) частки складського приміщення (в літ: В-1) площею 1920,7 кв.м., приміщення 2; з 31 по 43; з 59 по 71, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 (однієї другої) частки складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м. приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; 1/2 (однієї другої) частки нежитлових приміщень 39, 40 корпусу ЦС в літ. 3-3 , загальною площею 209,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 (однієї другої) частки нежитлових приміщень під літ. 3-3 , загальною площею 631,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/2 (однієї другої) частки будівлі прохідної позн. літ. Б-2 площею 33,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; 29/100 (двадцяти дев`яти сотих) частин приміщення, а саме: приміщення №42-47;73,74, загальною площею 879 кв.м., що становить 29/50 (двадцять дев`ять п`ятдесятих) ідеальних часток нежитлових приміщень IV, V, VII, VIII, ЇХ, X, XI; від 29 по 47; від 67 по 77; від 78 по 94, загальною площею 1513 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; 1/2 (однієї другої) частки нежитлових приміщень (в будівлі літ. У-4 ) загальною площею 1163,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ; 1/2 (однієї другої) частки відстійника І ступеня очисних стоків літ. Р-1 , загальною площею 457,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .

Проте, під час оформлення спадщини позивач дізналась від нотаріуса про неможливість оформлення спадкових прав після смерті чоловіка та оформлення свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з тим, що все майно померлого ОСОБА_2 знаходиться під публічним обтяженням - податковою заставою, зареєстрованою 01.03.2019 року реєстратором - Головним управлінням ДФС у Львівській області в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційний номер 17328198. В подальшому для вияснення даної ситуації та причин накладення податкової застави на майно померлого спадкодавця ОСОБА_2 позивач звернулась до ГУ ДФС у Львівській області. Позивачу було надано копію Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 58557535 від 01.03.2019 року, виданого ГУ ДФС у Львівській області. Відповідно до вказаного Витягу ОСОБА_2 , а саме на його майно згідно акту опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року обтяжувачем - Головним управлінням ДФС у Львівській області було накладено публічне обтяження - податкову заставу. Податкова застава була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 17328198. Як встановлено позивачкою, накладенню фіскальним органом вказаної податкової застави щодо майна її покійного чоловіка передувало винесення ГУ ДФС України у Львівській області ряду податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з наведеним вище, позивач після з`ясування вказаних обставин, письмово звернулась до ГУ ДФС у Львівській області з проханням зняти податкову заставу з майна покійного ОСОБА_2 , оскільки таке обтяження було застосовано до майна особи, яка на цей момент вже була померлою, а також вказане обтяження перешкоджало позивачу в оформленні спадщини за померлим, тобто об`єктивно порушувало її цивільні права. Однак, листом ГУ ДФС у Львівській області від 18.04.2019 року вих. № 21930/10/52.17- 16 позивачу було відмовлено у знятті податкової застави з майна спадкодавця ОСОБА_2 , додатково роз`яснивши що згідно ст. 93 ПКУ, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; при цьому підставою для звільнення майна платника податків з- під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з вище зазначених подій. Також фіскальний орган зазначив про те, що згідно ІС Податковий блок за ОСОБА_2 станом на 18.04.2019 року згідно довідки (про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні № 54310-52) рахується заборгованість в сумі 178538,14 тис. грн., а тому враховуючи наведене відсутні підстави для зняття обтяження майна. Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач сплатила суму заборгованості в добровільною порядку з метою усунення перешкод щодо прийняття спадщини. Після погашення позивачкою вказаної податкової заборгованості покійного ОСОБА_2 ГУ ДФС України у Львівській області була знята вказана податкова застава з майна покійного, після чого позивач змогла оформити спадщину. Таким чином, дії фіскального органу щодо нарахування податкових зобов`язань, пені та штрафних санкцій покійному ОСОБА_2 вже після його смерті, а також подальше накладення обтяження у вигляді податкової застави на його майно, в результаті чого було створено штучні перешкоди у оформленні спадщини за покійним його дружиною позивачкою, що фактично спонукало її внести свої власні кошти до бюджету для зняття обтяження з майна покійного і подальшого оформлення спадщини, є повністю протиправними та такими, що грубо порушили законні права та інтереси позивачки у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя знаходився на податковому обліку в органах державної податкової служби, був платником податків, у тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.266.7.5 п.266.7, пп.266.10.1п.266.10 ст.266 ПКУ платники цього податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 ПКУ у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом ЗО календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до п. 266.7 ст. 266 ПКУ обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення- рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПКУ податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до ппп. а пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, з викладеного вбачається, що обчислення суми податку з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом. При цьому податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Одночасно вбачається, що податкове зобов`язання з податку виникає з моменту належного вручення платнику фізичній особі податкового повідомлення-рішення та сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому слід ще раз зазначити, що відповідно до ст. 25 ЦКУ здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. При цьому слід зазначити, що податкове зобов`язання є різновидом цивільного обов`язку особи і його носієм може бути лише виключно жива фізична особа, і як усі обов`язки фізичної особи податкове зобов`язання припиняється разом з її смертю.

А відповідно до пп. 37.3.1 п. 37.3 ст. 37 ПКУ однією з підстав для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою.

Одночасно відповідно до пп. 65.10.2 п. 65.10 ст. 65 ПКУ смерть фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням, є підставою внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Отже, зазначене свідчить про те, що в разі смерті особи всі існуючі на момент її смерті її зобов`язання, включаючи і податкові, повністю припиняються, а нові не можуть вже виникнути, оскільки померла особа не є носієм жодних прав та обов`язків. Також в момент смерті особи припиняються всі її права, в тому числі права власності на будь-яке майно чи то рухоме, чи то нерухоме. А отже, померла особа вже не є власником нерухомого майна, яким вона володіла при житті, а тому не може бути після смерті платником податку на вказане нерухоме майно, а тому, контролюючий орган не вправі нараховувати такій померлій особі податок на нерухоме майно, яким вона володіла при житті, і яке після смерті такої особи вже не є її власністю.

Крім того, відповідно до ст. 58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення- рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до ст. 42 ПКУ податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику). При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Отже, вбачається, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 було неможливо йому вручити вказані податкові повідомлення-рішення. Крім того, вбачається, що само по собі складення контролюючим органом вказаних податкових повідомлень-рішень на померлу особу було однозначно протиправним а отже, вказані податкові повідомлення -рішення є такими, що не вручені ОСОБА_2 , а отже, у зв`язку з цим також у нього не могло з`явитись жодне податкове зобов`язання. Також слід зазначити, що само по собі надіслання на ім`я померлої особи на її останню відому адресу місця проживання чи реєстрації податкового повідомлення-рішення з вимогою сплатити суму податку у зазначений в такому повідомленні строк є абсолютно нікчемним, оскільки померла особа не може бути зобов`язана до будь-чого.

Отже, є доведеним, що жодні податкові зобов`язання у ОСОБА_2 після його смерті не могли виникнути, і у зв`язку з цим не міг виникнути і податковий борг у зв`язку із не сплатою ним у встановлений строк податкового зобов`язання, оскільки, зокрема, померлий не міг у зв`язку із своєю смертю що-небудь сплачувати.

Відповідно до гін. 4.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Слід також зазначити, що відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, в даному випадку суд зазначає, що у випадку відсутності податкового зобов`язання, є відсутній обов`язок щодо його сплати, а тому є відсутні будь-які підстави для нарахування пені.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 109 ПКУ податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з ст. 111 ПКУ за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

З викладеного вбачається, що умовою притягнення платника податків до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені є вчинення таким платником податків податкового правопорушення, тобто протиправних діянь (дій чи бездіяльності), що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що жодного правопорушення податкового законодавства померлий ОСОБА_2 після своєї смерті не міг вчинити взагалі, оскільки не міг бути зобов`язаний виконати податковий обов`язок, та й не міг його виконати, а тому і не міг його порушити. Крім того, померлому не могли вручити податкові повідомлення-рішення, а тому і не було підстав застосовувати до нього будь-які штрафні (фінансові) санкції.

З викладеного є доведеним повна протиправність дій ГУ ДФС у Львівській області щодо нарахування померлому ОСОБА_2 після його смерті вказаних сум податків, винесення на його ім`я вказаних податкових повідомлень-рішень, а також нарахування сум пені та штрафних санкцій у зв`язку з несплатою померлим вказаних сум податків. У зв`язку з цим також є протиправними дії ГУ ДФС України у Львівській області спрямовані на стягнення податкового боргу з померлого ОСОБА_2 .

Щодо протиправності та відсутності підстав для застосування ГУ ДФС України у Львівській області податкової застави щодо покійного ОСОБА_2 , суд звертає увагу сторін на наступне.

Відповідно до ст. 88 ПКУ з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПКУ право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. п. 89.3 ст. 89 ПКУ майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2017 року за N859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави контролюючими органами (далі - Порядок).

Відповідно до Розділу II Порядку опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна . Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу. Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому разі опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Понятими не можуть бути працівники контролюючих органів або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України Про виконавче провадження .

При цьому у Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 58557535 від 01.03.2019 року, виданого ГУ ДФС у Львівській області, вказано про те, що податкову заставу накладено на майно ОСОБА_2 згідно акту опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року, тобто після смерті.

Однак в акті опису майна податковим органом заначено, що такий акт опису складений в присутності, а також невідомо ким та коли саме вказаний акт було підписано.

Крім того, як встановлено судом, під час звернення позивачки до ГУ ДФС України у Львівській області щодо вияснення даної ситуації на її прохання представити їй та ознайомити її з вказаним актом опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року позивачці працівниками ГУ ДФС України у Львівській області було категорично відмовлено в цьому, що само по собі та в сукупності з вищевикладеними обставинами та фактами викликають обґрунтовані сумніви в існуванні в природі даного акту опису. При цьому виникають сумніви чи дійсно складався даний акт опису, а якщо складався, то яким чином. При цьому в обох випадках вбачається протиправність дій працівників ДФС України у Львівській області, що у свою чергу полягало в першому варіанті у складенні завідомо неправдивого акту опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року із зазначенням у ньому про присутність під час опису і про ознайомлення з актом опису ОСОБА_2 , а також зазначенням інформації щодо підписання чи відмови від підпису ним вказаного акта опису, а в другому варіанті у внесенні 01.03.2019 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна завідомо неправдивого запису за реєстраційним номером 17328198 про реєстрацію податкової застави щодо майна ОСОБА_2 згідно акту опису майна № 8201/10/52.17-15 від 28.02.2019 року.

У зв`язку з цим вбачається, що ГУ ДФС України у Львівській області в даному випадку був грубо порушений порядок застосування та реєстрації податкової застави. Крім того, як вже було зазначено вище, підстав для застосування податкової застави щодо майна померлого ОСОБА_2 не було взагалі, оскільки у зв`язку з його смертю у нього не могли виникати жодні податкові обов`язки, у зв`язку з чим і не міг виникнути податковий борг, а отже, і не було підстав для застосування заходів щодо стягнення з нього податкової заборгованості.

Відповідно до ст.21 ПК України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати поршень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та відповідно прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу вимог ч.1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи подане представником клопотання про відмову від розподілу судових витрат та витрат на правову допомогу, суд зазначає, що судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (80322, Львівська область, Мостиський район, с.Волиця, РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003,Львівська область, м.Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ - 43143039) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073245-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073244-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073248-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073243-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073242-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073247-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073249-1312-1307.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2018 №1073246-1312-1307.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний судом 12.07.2021.

Суддя Р.М. Брильовський