Постанова

від 16.06.2021 по справі 280/2155/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2155/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Новошицька О.О.

за участю представника відповідача Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року (головуючий суддя Конишева О.В.)

в адміністративній справі №280/2155/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовоптторг" до відповідачів Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Азовоптторг", звернувся 30.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.12.2019 №0005110507, №0005100507, №0005120507.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача, що зроблені в акті перевірки є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано копії всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.12.2019 №0005110507, №0005100507, №0005120507.

Стягнуто на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором поставки, договором зберігання, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, товарно транспортними накладними, тому висновки відповідача про нереальність господарських операцій спростована в судовому засіданні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що відповідачем здійснено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ САН ВЕЙ ГРУП , TOB ЛАУС ТРЕЙД за грудень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств та з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинам з ПАТ СП ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА , ТОВ ЛАУС ТРЕЙД , TOB ПЕРЛИНА БУРНАСУ за січень 2019 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 1 квартал 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку па прибуток підприємств. Перевіркою встановлено, що позивачем допущені порушення податкового законодавства, які спростовують право позивача на формування податкового кредиту, оскільки придбання товару у контрагентів не підтверджена в ході перевірки. Вважає, що контролюючий орган діяв у відповідності до вимог податкового законодавства та правомірно збільшив податкові зобов`язання позивача з урахуванням відсутності підтвердження реальності господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ САН ВЕЙ ГРУП , TOB ЛАУС ТРЕЙД за грудень 2018 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств та з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинам з ПАТ СП ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА , ТОВ ЛАУС ТРЕЙД , TOB ПЕРЛИНА БУРНАСУ за січень 2019 року, показників декларацій з податку на додану вартість та за 1 квартал 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку па прибуток підприємств, встановлені порушення:

п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 975 000 грн., у т.ч. за 2018 рік - 569 373 грн., 1 квартал 2019 року - 405 627 грн.;

п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого, завищено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 083 333 грн., у т.ч. за грудень 2018 року - 632 637 грн., за січень 2019 року - 450 696 грн.;

п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого, встановлено занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 1 083 333 грн., у т.ч. за грудень 2018 року - 632 637 грн., за січень 2019 року - 450 696 грн.

За результатами податкової перевірки складено Акт № 121/08-01-05-07/25222351 від 29.11.2019, на підставі якого Головним управлінням ДПС у Запорізькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005110507, №0005100507, №0005120507.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного спору є правомірність/протиправність податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2019 року №0005110507, №0005100507, №0005120507 (а.с. 28-33 т. 1).

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшені податкові зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Слід зазначити, що податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість - знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва).

Додана вартість складається з: 1) ренти, оренди; 2) амортизації; 3) заробітної плати; 4) прибутку.

Облік ПДВ та визначення сум цього податку нерозривно пов`язані з такими основними поняттями як податкове зобов`язання (загальна сума податку на додану вартість, одержана платником ПДВ в звітному періоді (в складі вартості проданих покупцеві товарів, робіт, послуг)); податковий кредит (сума ПДВ, на яку платник цього податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена за правилами, встановленими Податковим кодексом України); бюджетне відшкодування (відшкодування від`ємного значення ПДВ платнику цього податку (за умови підтвердження правомірності бюджетного відшкодування)).

Залежно від того, чи набуває різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту звітного періоду позитивного або від`ємного значення, у платника ПДВ виникає: обов`язок сплати ПДВ до бюджету (позитивне значення) чи право на бюджетне відшкодування (від`ємне значення).

При цьому право на податковий кредит нерозривно пов`язане з господарською діяльністю суб`єкта господарювання.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.5. ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1ст.134 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктам135.1та 135.2 ст.135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується, що в Акті перевірки зазначено про неможливість (нереальність) постачання товарів TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ на адресу TOB САН ВЕЙ ГРУП та TOB ЛАУС ТРЕЙД , а також по ланцюгу постачання.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач за період, що перевірявся мав фінансово - господарські операції з ТОВ САН ВЕЙ ГРУП (код ЄДРПОУ 42156335) та ТОВ ЛАУС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 42128004).

Між TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ (Продавець) та ТОВ САН ВЕЙ ГРУП (Покупець) укладено договір поставки №17.09/18 від 17.09.2018, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у накладних, шо складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 п. 2 зазначеного договору товар постачається на умовах ЕХW - склад Продавця (згідно ІНКОТЕРМС -- 2000) за адресою: Одеська обл. Татарбунарськпй р-н, с. Базар`янка, вул. Новоселів. 1-А. Транспортування товару здійснюється транспортом і за рахунок Покупця.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором поставки №17.09/18 від 17.09.2018, видатковими накладними, податковими накладними, актами надання послуг, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Також, між TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ (Продавець) та ТОВ ЛАУС ТРЕЙД (Покупець) укладено договір поставки №05.12/18 від 05.12.2018, відповідно до якого Продавець зобов`язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) товар, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у накладних, шо складають невід`ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 п. 2 зазначеного договору товар постачається на умовах ЕХW - склад Продавця (згідно ІНКОТЕРМС -- 2000) за адресою м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5. Транспортування товару здійснюється транспортом і за рахунок Покупця.

При цьому, реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: договором поставки №05.12/18 від 05.12.2018, видатковими накладними, податковими накладними, актами надання послуг, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

Натомість відповідач зазначає про нереальність господарських операцій виключно з підстав відсутності в контрагентів платника податків ресурсів до виконання господарських операцій.

З цього приводу необхідно зазначити те, що матеріали справи не містять підтверджень, що податковий орган прийняв до уваги та перевірив обставини, згідно яких учасники господарських правовідносин могли залучити певні ресурси на договірній основі для одержанні відповідного результату.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливості залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Платник податків (позивач) не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентом.

Також не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, не може завдавати негативних наслідків для позивача внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції доводи відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга - не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Щодо доводів відповідача з приводу не зазначення в платіжних дорученнях призначення платежу за товар (послуги), що не дає можливості достовірно їх ідентифікувати.

Матеріалами справи підтверджується, що в платіжних дорученнях в графі призначення платежу значиться, що оплата здійснена за товар відповідно до зазначених договорів поставок, є назва товару, дати, це надає можливість встановити за яким договором та за який товар була здійснена оплата, отже це дає можливість ідентифікувати товар та проведену оплату за відповідну операцію.

Також матеріали справи містять докази придбання позивачем товару, який в подальшому був реалізований контрагентам позивача по яким і проводилася перевірка.

При цьому, товар який був реалізований Товариству САН ВЕЙ ГРУП за грудень 2018 року був придбаний позивачем у Товариства КАМІОН-68 (код ЄДРПОУ 36613078) згідно договору поставки № 07/8 від 07.08.2017.

Відповідно до договору поставки № 07/8 від 07.08.2017, постачальник (ТОВ КАМІОН-68 ) зобов`язується передати у власність покупця TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити в порядку визначеним зазначеним договором глюкозно-фруктозний сироп (ГФС-42) наливом.

Цей товар був реалізований Товариству САН ВЕЙ ГРУП і знаходився на зберіганні за адресою: Одеська обл., Татарбунарський район, село Базар`янка, вул. Новоселів, буд.1А., відповідно до Договору зберігання № 18/08/2017 від 18.08.2017 укладеного з ПАТ СП ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА .

Відповідно до договору зберігання № 18/08/2017 від 18.08.2017 зберігач ( ПАТ СП ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА ) зобов`язується прийняти від поклажодавця (TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ ) і за плату зберігати майно останнього, а також повернути поклажедавцю відповідне майно в схоронності в обумовлений Договором строк.

Отже, реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме: договором поставки №07/8 від 07.08.2017, договором зберігання № 18/08/2017 від 18.08.2017, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, товарно транспортними накладними.

Також, товар який був реалізований Товариству ЛАУС ТРЕЙД за грудень 2018року- січень 2019 року був придбаний у Товариства ФЕС УКР (код ЄДРПОУ 36774242) згідно договору поставки № 8МК від 01.02.2018.

Відповідно до договору поставки № 8МК від 01.02.2018 ТОВ ФЕС УКР (Продавець) зобов`язується поставляти (передавати у власність), а TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ (Покупець) зобов`язується отримувати (приймати та оплачувати) продукцію в строки, кількості та асортименті та за цінами вказаними в накладних.

Матеріалами справи підтверджується, що товар який був реалізовано Товариству ЛАУС ТРЕЙД знаходився на складі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5.

Так, відповідно до Договору суборенди нежитлового приміщення укладено між позивачем та ПАТ ЗАПОРІЖХІМБУДОПТТОРГ № 09а від 02.01.2018, в порядку та на умовах визначених цим договором, орендар (ПАТ ЗАПОРІЖХІМБУДОПТТОРГ ) передає, а суборендатор (TOB ВКФ АЗОВОПТТОРГ ) приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2001,0 м. кв.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором поставки № 8МК від 01.02.2018, Договором суборенди нежитлового приміщення № 09а від 02.01.2018, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, товарно транспортними накладними.

Це дає підстави для спростування доводів відповідача про нереальність господарських операцій.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 16.06.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16.06.2021.

В повному обсязі постанова виготовлена 23.06.2021.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова