Постанова

від 08.07.2021 по справі 808/3817/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року

м. Київ

справа №808/3817/16

адміністративне провадження №К/9901/36905/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача Шарлай В.В.,

представника відповідача Гаврилястої Л.С. ,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів Мельника В.В., Чепурнова Д.В. від 31 жовтня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство Запорізький абразивний комбінат (правонаступник - Приватне акціонерне товариство Запорізький абразивний комбінат ; далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 грудня 2016 року №0001344102, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1167180,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 291795,00 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Крона трейд (код ЄДРПОУ 39679435; далі - ТОВ Крона трейд , контрагент) у квітні-липні 2016 року.

Товариство не погодилося із рішенням відповідача про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 16 листопада 2016 року №110/28-04-41-02/00222226, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ Крона трейд , а також здійснення за їх участю господарських операцій по поставці вугільної продукції та послуг з організації залізничних перевезень, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів був належним учасником цивільних та господарських правовідносин і платником ПДВ, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що укладена угода, на підставі якої виникли взаємовідносини між сторонами, не відповідала дійсним намірам останньої щодо набуття цивільних прав та обов`язків.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд, з`ясувавши обставини у справі, які підтверджені дослідженими ним (судом) доказами, надавши їм правову оцінку, визнав обґрунтованими доводи контролюючого органу, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Крона трейд у квітні-липні 2016 року щодо поставки останнім вугілля та послуг з організації залізничних перевезень не мали реального характеру й не можуть слугувати підставою для формування Товариством податкового кредиту з ПДВ за наслідками таких відносин у відповідності до статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Наведене суд обґрунтував тим, що ТОВ Крона трейд не є виробником реалізованої позивачу продукції й така не придбавалася ним у своїх постачальників по всьому ланцюгу постачання, що у сукупності з відсутністю необхідних умов для відповідної економічної діяльності (з огляду на місцезнаходження товару, шлях та спосіб його транспортування) свідчить про оформлення спірних операцій лише окремими первинними документами та податковими накладними без фактичного виконання контрагентом обумовлених зобов`язань з метою зменшення об`єкту оподаткування та ухилення від сплати податку.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже належно не оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та ТОВ Крона трейд фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. На думку позивача, добросовісний покупець не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення підприємством-постачальником правил оподаткування при здійсненні господарської діяльності.

Додатково наголошує, що у залізничних накладних №53685954 від 23 квітня 2016 року і №48394423 від 23 травня 2016 року у графах 15 зазначено: у власності ТОВ Крона трейд , ЄДРПОУ 39676435 , відтак вважає, що надані Товариством накладні із відомостями вагонів відповідають встановленим правилам та є належними первинними документами, які підтверджують факт транспортування вугілля; вказує, що апеляційний суд, посилаючись на вимоги Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, у відповідності до якого, зокрема, ДФС України оприлюднює перелік суб`єктів господарювання, яким надано право на ввезення (вивезення) вугільної продукції виключно залізничним транспортом через лінію розмежування в районі проведення АТО, однак не перевірив інформації щодо відсутності ТОВ Крона-трейд у чинних на момент поставок переліках, які знаходяться, у тому числі у розпорядженні податкового органу.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним. Вважає, що встановлені у акті перевірки обставини свідчать про нездійснення господарських операцій, на підставі яких формувався податковий облік позивача, а також про непідтвердження платником податку товарності таких відповідними доказами.

Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити; представник відповідача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, надавши відповідні пояснення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Крона трейд за квітень-липень 2016 року складено акт від 16 листопада 2016 року №110/28-04-41-02/00222226, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, абзацу а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу б пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 5 розділу ІІІ, підпунктів 1, 3 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28 січня 2016 року №21, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1167180 грн.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Крона трейд без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування останнього контролюючий орган послався на результати здійснених заходів з податкового контролю по вказаному контрагенту та платників податків й аналіз їхньої податкової звітності, відповідно до яких ТОВ Крона трейд не придбавалося вугілля у необхідній кількості у своїх постачальників по всьому ланцюгу постачання; відсутність у контрагента необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також статусу виробника поставленої продукції; відсутність розумних економічних причин (ділової мети) при придбанні та продажу вугілля тощо.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 02 липня 2015 року між ТОВ Крона трейд (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №1205/002, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію по маркувальному складу, цінам та у кількості, зазначених у специфікаціях до договору. Пунктом 2.1. договору визначено, що датою поставки (передачі) вугілля від постачальника до покупця вважається дата календарного штемпелю залізничної станції прибуття на залізничній накладній. Сторонами визначено, що право власності на вугілля переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) поставки вугілля

За пунктом 6 специфікацій до договору постачальник зобов`язувався організувати перевезення вугілля, сплатити вартість його перевезення від залізничної станції вантажовідправника до залізничної станції покупця, а останній відшкодувати усі витрати постачальника за перевезення.

З посиланням на вказаний договір ТОВ Крона трейд на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких сума ПДВ у розмірі 1167180,00 грн. включена Товариством до складу податкового кредиту у квітні-липні 2016 року.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодився й суд першої інстанції, у ході перевірки позивачем подана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладена угода мала на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені нею.

Суд касаційної інстанції зазначає, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Судом же апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договором зобов`язань по поставці вугільної продукції та послуг з організації залізничних перевезень саме ТОВ Крона трейд , а отже не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, зокрема, з огляду на те, що ТОВ Крона трейд не є виробником реалізованої позивачу продукції й така не придбавалася ним у своїх постачальників по всьому ланцюгу постачання.

Як зазначив суд, за умовами договору ТОВ Крона трейд зобов`язувалося транспортувати вугільну продукцію з місця її відправлення залізницею - Новогродівка, Донецька залізниця, Красний Лиман, Донецька залізниця, і до залізничної станції призначення - Передаточна, Придніпровська залізниця, як власник цього товару, що, зважаючи на особливості такого транспортування, повинно було бути відображено в залізничних накладних.

Апеляційним судом встановлено, що у залізничних накладних №53423646 з зазначеною датою відправки - 12 квітня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Новогродівка ДОН та №53428942 з зазначеною датою відправки - 13 квітня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Новогродівка ДОН відправником зазначено ТОВ Ново ТЕХ , а платником - ТОВ Глория Трейд ; у накладних №53685954 зазначеною датою відправки - 23 квітня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Красний Лиман ДОН та №48394423 з зазначеною датою відправки - 23 травня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Красний Лиман ДОН відправником зазначено ТОВ Промислова Компанія Еверест , платником - ТОВ ТЄК`УКР-ТРАНС , а в заяві відправника власником зазначено ДП ТРАНСГАРАНТ-УКРАЇНА ; у накладних №49027469 з зазначеною датою відправки - 24 червня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Красний Лиман ДОН та №49027626 з зазначеною датою відправки - 24 червня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Красний Лиман ДОН, і №49012024 з зазначеною датою відправки - 25 червня 2016 року зі станції та залізниці відправлення - Красний Лиман ДОН відправником зазначено ТОВ Промислова Компанія Еверест , платником - ТОВ Глория Трейд , а в заяві відправника власником вугілля зазначено ТОВ Промислова Компанія Еверест .

Тобто, як встановлено у ході апеляційного провадження, в жодній із зазначених залізничних накладних ТОВ Крона трейд взагалі не згадується ні як власник, ні як відправник, платник тощо, хоча згідно долучених до матеріалів справи рахунків-фактур, видаткових накладних, і платіжних доручень саме ТОВ Крона трейд зазначається як особа, що надає послуги з організації залізничних перевезень, оплата яких здійснювалась позивачем одночасно з оплатою за вугілля.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у долучених до матеріалів справи залізничних накладних відсутні календарні штемпеля залізниці станцій відправлення - Новогродівка, Донецька залізниця, і Красний Лиман, Донецька залізниця, що за висновком суду, додатково свідчить про неприйняття участі ТОВ Крона трейд у поставці вугільної продукції (її відправлення із відповідних станцій залізниць) не лише з огляду на Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, а й з урахуванням обставин віднесення населених пунктів Новогродівка і Красний Лиман згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, й необхідності перевезення вантажів залізничним транспортом по цій території з дотриманням Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, що затверджений наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12 червня 2015 року за №415ог, яким передбачено необхідність включення особи (власника або уповноваженої ним особи), яка має намір ввезти або вивезти вантаж (товар) до/з тимчасово неконтрольованих територій до відповідного Переліку суб`єктів господарювання, яким надано таке право; однак докази включення ТОВ Крона трейд до відповідного переліку, а також здійснення уповноваженими органами перевірки вантажних поїздів у визначених контрольних пунктах в`їзду/виїзду, що розміщені на станціях Донецької залізниці, у матеріалах справи відсутні.

Виходив апеляційний суд й з того, що підписані за вказаними операціями акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) не містять докладного опису послуг, не розкривають їх змісту та обґрунтувань формування ціни таких, і викладені лише у загальних формулюваннях, що загалом не узгоджується із вимогами Закону №996-XIV; за висновком суду такі документи не підтверджують участь ТОВ Крона трейд у організації залізничних перевезень вугільної продукції позивачу з місця її відправлення залізницею - Новогродівка, Донецька залізниця, Красний Лиман, Донецька залізниця до залізничної станції призначення - Передаточна, Придніпровська залізниця.

Також з`ясовано, що кількість вугільної продукції не співпадає по оформленим за поставкою вугілля видатковою накладною від 27 червня 2016 року і рахунком-фактурою від цієї ж дати, в яких зазначено про поставку 610,300 т вугілля, із вказаною в залізничних накладних від 27 червня 2016 року №49027469, №49012024 та №49027626 загальною кількістю вугілля 620,050 т (209.850т + 68,950т + 341.250т) й обґрунтованих мотивів щодо цього позивачем не наведено.

Судом апеляційної інстанції акцентовано увагу й на відсутності завірених виробником сертифікатів якості, оформлення яких передбачалося умовами укладеного із контрагентом договору, та які є обов`язковими згідно Закону України Про стандартизацію і наказу Міністерства вугільної промисловості №12 від 02 січня 1999 року Про маркування та сертифікацію вугілля і продуктів його переробки для підтвердження відповідності якості і марочної належності вугілля, що видобувається, та товарної продукції, яка відвантажується споживачам. Надані ж позивачем до перевірки та до матеріалів справи копії сертифікатів випробувань антрациту та посвідчень, виданих лабораторіями, визнані судом такими, що не підтверджують походження вугільної продукції від її виробника(ів) до контрагента й, як наслідок, в подальшому до Товариства.

У ході розгляду справи не встановлено наявності у ТОВ Крона трейд та його контрагентів-постачальників власного або орендованого майна, складських приміщень для зберігання вугілля, в тому числі і у місцях відправлення вугілля на залізничних станціях Красний лиман та Новогродівка; крім того з`ясовано, що постачальники ТОВ Крона трейд по ланцюгу постачання зареєстровані за адресами масової реєстрації юридичних осіб.

При цьому, здійснивши порівняння ціни придбання вугілля у ланцюгах постачання з ціною подальшої реалізації цього ж вугілля позивачу, судом не встановлено розумних економічних або інших причин (ділової мети) постачання вугілля з мінімальною націнкою або ж взагалі без такої.

Наведене у сукупності не дало суду апеляційної інстанції підстав дійти висновку про рух активів на шляху до позивача у справі, участь контрагента у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій; далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.

За правилами частини першої та четвертої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши умови укладеної із контрагентом угоди, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши наявну у контролюючого органу податкову інформацію щодо діяльності контрагента, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи не підтверджують поставку товарів (послуг) на користь позивача саме ТОВ Крона трейд , адже останні не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх змісту та оформлення, що унеможливлює, з огляду на приписи Закону №996-XIV, розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовлених господарським договором товарів (послуг). Такі обставини були цілком об`єктивно розцінені апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи Товариства не спростовують вказаних висновків апеляційного суду, які, у свою чергу, не викликають розумних сумнівів, а також не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. При цьому слід зазначити, що суд касаційної інстанції згідно положень статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості на здійснення переоцінки встановлених обставин справи.

Посилання ж позивача на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №815/225/17 за позовом Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Облпаливо до Головного управління ДФС в Одеській області, у якій, як вважає позивач, суд касаційної інстанції визнав спроможність ТОВ Крона трейд на здійснення господарської діяльності, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції у цій справі, адже Товариство не виступало учасником відносин, оцінку яким надавали суди при вирішенні справи №815/225/17, тому відповідні рішення останніх не є преюдиційними для даного спору.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький абразивний комбінат залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко