Рішення

від 08.07.2021 по справі 568/201/17

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №568/201/17

Провадження №2/568/125/21

08 липня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Дмитришин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 05.11.2009 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було підписано Заяву № б/н, згідно якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно з умовами та Правилами надання банківських послуг сторони обумовили також можливість зміни банком розміру кредитного ліміту (зменшення або збільшення).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", Правилами користування платіжною карткою та "Тарифами Банку", що викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі умови банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 29.11.2016 року виникла заборгованість в розмірі 50772,70 гривень за кредитним договором, з яких 3010,15 гривень заборгованість за кредитом; 40918,61 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3950,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, та штрафи 500 гривень (фіксована частина) та 2392,94 гривень (процентна складова).

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та клопотання про те, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

20 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідачки заборгованість за договором № б/н від 05.11.2009 року у розмірі 15955,64 грн. (3010,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3010,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6064,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 6921,31 гривень - заборгованість з пені), а також понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому, відсутність відзиву, суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 05.11.2009 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (надалі Анкета-заява), отримавши, як вбачається із змісту позовної заяви, кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Тарифи банку в Анкеті-заяві не зазначено. В Анкеті вказано, що розмір кредитного ліміту встановлено 500,00, валюта кредиту гривня та базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 2,5% на місяць з розрахунку 360 днів у році. (а.с.8)

До кредитного договору позивачем додано Умови та правила надання банківських послуг. (а.с.22-27)

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карти клієнта ОСОБА_1 на картковий рахунок від 05.11.2009 року встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 500,00 гривень. В подальшому кредитний ліміт збільшено до 3200,00 гривень.

Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 29.11.2016 року становить 50772,70 гривень за кредитним договором, з яких 3010,15 гривень заборгованість за кредитом; 40918,61 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3950,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, та штрафи 500 гривень (фіксована частина) та 2392,94 гривень (процентна складова). (а.с.6-18)

Відповідно до поданої 20 квітня 2021 року до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач АТ КБ Приватбанк просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 05.11.2009 в сумі 15955,64 грн. (3010,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3010,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6064,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 6921,31 гривень - заборгованість з пені), а також понесені позивачем судові витрати.

Приписами пунктів 1,2 частини 2 статті 49 ЦПК України встановлено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд приймає дану заяву позивача про зменшення позовних вимог, яка відповідатиме інтересам більш слабкої сторони - фізичної особи (боржника) у відносинах із кредитною установою (банком).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ ПриватБанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 05.11.2009 року зазначена процентна ставка в розмірі 2,5% на місяць, тобто 30.00% на рік на суму залишку. Крім того, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.11.2009 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ ПриватБанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.11.2009 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (24.03.2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, надані банком та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №342/1801/17 від 03.07.2019 року зазначила, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Враховуючи позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду №342/1801/17 від 03.07.2019 року, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.11.2009 року шляхом підписання заяви-анкети про приєднання. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Така позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, ПАТ КБ ПриватБанк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05.11.2009 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 3010,15 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, що обумовлено сторонами, в розмірі 6064,18 грн.

Позивачем не надано матеріалів, які б свідчили, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ Приватбанк пені в розмірі 6921,31 грн.

Отже, загалом до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 9094,33 грн. (3010,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 3010,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6064,18 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 909,68 грн. (9094,33 грн. х 1600 грн. /15995,64 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 05.11.2009 року в розмірі 9094 (дев`ять тисяч дев`яносто чотири) гривень 33 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3010 (три тисячі десять) гривень 15 копійок, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 6064 (шість тисяч шістдесят чотири) гривні 18 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 909 (дев`ятсот дев`ять) гривень 68 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Троцюк