Постанова

від 25.09.2007 по справі 20-5/048

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/048

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 вересня 2007 р.                                                                                   № 20-5/048  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Палій В.М.,

                                                                                  Рибака В.В.,

розглянувши            касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль" в особі Севастопольської філії на постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2007р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 18.05.2007р.

у  справі                    №20-5/048 господарського суду  м. Севастополя

за позовом                 Закритого акціонерного товариства "Паллада"

до відповідача          Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Севастопольської філії

третя особа               Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес"

про                             визнання договору поруки недійсним

за участю представників:

ЗАТ "Паллада" – Гончаров Ю.О.;

ВАТ “Райффайзен Банк Аваль" –Немцова Н.В.;

ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" – не з'явилися

в с т а н о в и л а :

Закрите акціонерне товариство "Паллада" звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом та просило суд визнати недійсним договір поруки №4/001-03, укладений 07.04.2004р. між ним та  АППБ "Аваль", правонаступником якого є відповідач у справі –Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невідповідність зазначеного договору вимогам закону, а саме ст.533 ЦК України, оскільки на момент укладення спірного договору у третьої особи - –Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" не було фінансових зобов'язань перед першим відповідачем (а.с.2).

Відповідач у справі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на відповідність договору чинному законодавству (а.с.16-18).

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.05.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду визнано недійсним договір поруки №4/001-03 від 07.04.2004р., укладений між позивачем та відповідачем (а.с.98-99).

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір є недійсним, оскільки не відповідає ст.553 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції врахував, що ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" за умовами генеральної кредитної угоди не мало визначених фінансових зобов'язань перед кредитором.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду   від 27.06.2007р. рішення господарського суду м. Севастополя від 18.05.2007р. залишено без змін (а.с.127-131).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Рацффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.

Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.ст.203,215 ЦК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.10.2003р. між сторонами у справі –АППБ "Аваль", правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі керуючого Севастопольською філією, ЗАТ "Паллада" та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес" укладено генеральну кредитну угоду №4/001-03, за умовами якої відповідач зобов'язався надати позивачу та третій особі кредит в порядку та на умовах, визначених у договорах, які укладаються у рамках цієї угоди у межах 9 000 000грн.  

07.04.2004р. між АППБ  "Аваль" та позивачем укладено договір поруки №4/001-03, відповідно до якого позивач бере на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати за зобов'язанням боржника –ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Кодес", які виникли за умовами генеральної кредитної угоди №4/001-03 від 07.10.2003р. у повному обсязі.

Предметом спору у даній справі є дійсність зазначеного договору поруки №4/001-03 від 07.04.2004р., укладеного з метою забезпечення зобов'язань за генеральною кредитною угодою №4/001-03 від 07.10.2003р.

Визнаючи заявлені позовні вимоги обгрунтованими, суди виходили з того, що спірний договір не відповідає чинному законодавству, а саме ст.553 ЦК України. Разом з тим, такого висновку суди дійшли  без врахування положень наступних норм матеріального права.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст.203 ЦК України (чинному на момент укладення спірного договору). При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п.1 зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. При цьому, до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Порука, за змістом ст.546 ЦК України, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

В силу ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Вищевказана норма вказує на похідність поруки від основного зобов'язання.

За спірним договором забезпечувалось виконання зобов'язань третьою особою, які виникли за умовами генеральної кредитної угоди №4/001-03 від 07.10.2003р.

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Висновку щодо невідповідності спірного договору вимогам зазначеної норми, а саме щодо наявності зобов'язань у третьої особи перед відповідачем, суди дійшли без врахування наступних умов договору, що становлять його зміст.

Так, згідно п. 1.1 генеральної кредитної угоди №4/001-03 від 07.10.2003р., зобов'язання за якою забезпечені порукою, кредитні кошти надаються у порядку та на умовах визначених у договорах, які укладені в рамках угоди. При цьому, вищевказаним пунктом договору встановлено, що такі договори є невід'ємною частиною генеральної кредитної угоди №4/001-03 від 07.10.2003р., якою визначено ліміт заборгованості за кредитними договорами, укладеними за цією генеральною кредитною угодою у розмірі –9000 000грн.

Також, п.2.5 генеральної кредитної угоди визначено, що до складу угоди включені всі діючі на момент підписання кредитні договори, укладені позичальниками та кредитором, зокрема, укладені між відповідачем та третьою особою  - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Кодес": №4/092-03 від 07.10.2003р.; №4/049-03 від 29.05.2003р. Отже, сторонами розповсюджено дію зазначеною генеральної кредитної угоди також на договори, що були укладені раніше.

В силу ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, висновку щодо відсутності зобов'язань у третьої особи перед відповідачем за умовами генеральної кредитної угоди №4/001-03 від 07.10.2003р. суди дійшли з порушенням вимог ст.628 ЦК України, яка визначає, що зміст договору становлять, зокрема, умови, визначені його сторонами.

Враховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку щодо обгрунтованості заявлених вимог, у зв'язку з чим прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

В силу ст.49 ГПК України, відповідачу підлягають відшкодуванню за рахунок позивача понесені судові витрати у зв'язку з оплатою апеляційної та касаційної скарг державним митом у загальній сумі 85грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Севастопольської філії задовольнити.

2.Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.06.2007р. та рішення господарського суду м. Севастополя від 18.05.2007р. скасувати.

  У позові відмовити.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Паллада" на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Севастопольської філії в рахунок відшкодування судових витрат 85грн.

4.Доручити видати наказ на виконання п.3 резолютивної частини постанови господарському суду м. Севастополя.

         Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                   Палій В.М.

                                                                                             Рибак В.В.