КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 363/1030/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7478/2021
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2021 року про відмову у забезпеченні позову у складі судді Баличевої М.Б.,
у справі за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Пірнівської сільської ради, Лебедівської сільської ради до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області та третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2021 року Києво-Святошинська місцева прокуратура в інтересах держави в особі: Пірнівської сільської ради, Лебедівської сільської ради звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Київській області та третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння.
Разом із позовною заявою Києво-Святошинською місцевою прокуратурою подано заяву про забезпечення позовних вимог, в якій остання просила вжити заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада та заборонити ОСОБА_1 та будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
Заява обґрунтована тим, що земельна ділянка вибула з комунальної власності територіальної громади м. Лебедівка без будь-якого рішення уповноваженого органу на розпорядження спірними земельними ділянками.
Зазначено, що спірна земельна неодноразово відчужувалася на підставі договорів купівлі-продажу та була поділена на дві ділянки у зв`язку з чим існує обґрунтований ризик їх відчуження на користь третіх осіб та ризик їх подальшого поділу та об`єднання з іншими земельними ділянками, що може призвести до їх втрати, як окремо визначених об`єктів нерухомого майна та зашкодить їх поверненню законному власнику.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2021 року в задоволенні заяви виконувача Києво-Святошинської місцевої прокуратури про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Вишгородської окружної прокуратури посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, просить скасувати та ухвали нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Вказано, що районний суд не звернув уваги на те, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 втрачає право власності на цю земельну ділянку. У разі ж відчуження земельної ділянки, передачі її в оренду, поділ земельної ділянки тощо, такі дії призведуть до неможливості виконання рішення суду. Більше того, вчинення будь - яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності вирішення спорів з іншими особа, яким ця земельна ділянка буде передана.
Зазначено, що без встановлення обмежень на час розгляду справи власник земельної ділянки може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Намір щодо відчуження земельної ділянки інша сторона не може довести доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки намір це ще не обставина, яка встановлюється певними засобами доказування, а лише передбачення того, що може в подальшому стати такою обставиною. Відсутність чи наявність наміру щодо розпорядження земельною ділянкою є суб`єктивними критеріями, а тому висновки суду про те, що позивач не надав доказів наявності наміру відповідачки відчужити чи провести поділ земельної ділянки є помилковими.
Також вказано, що суд, прийнявши заяву до розгляду, визнавши її прийнятною, під час судового розгляду встановив, що існує необхідність з`ясування питання, пов`язаного із обґрунтування обраного виду забезпечення і доказів можливості відчуження майна. Між тим, висновки суду першої інстанції є передчасними, оскільки, встановивши такі обставини, всупереч положенням закону, суд першої інстанції не викликав заявника та не дослідив цих обставин, чим порушив норми процесуального права. Натомість зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для застосування апеляційним судом положень ст. 376 ЦПК України.
У відзиві адвокат Бондар Б.Є. в інтересах ОСОБА_1 , вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях, у зв`язку з чим просила відмовити в її задоволені.
Києво-Святошинська місцева прокуратура в інтересах держави в особі: Пірнівської сільської ради, Лебедівської сільської ради, Головне управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Вислухавши пояснення адвоката Бондар Б.Є. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
Відмовляючи в задоволенні заяви, районний суд виходив з того, що відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення такого позову.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18 , 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Звертаючись у суд з позовом, Києво-Святошинська місцева прокуратурапросила про скасування рішень приватного нотаріуса КМНО Мельниченко І.М. від 28.04.2020 року за індексними номерами 52083527 та 52083697 з одночасним скасуванням проведеної на його виконання державної реєстрації прав на земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 за ОСОБА_1 , а також витребувати вказані земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Лебедівка в особі Пірнівської сільської ради.
Також, одночасно із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада та заборонити ОСОБА_1 та будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 (а.с. 44-45).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечень я позову.
Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може бути відчужене.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
Натомість необхідність застосування заходів забезпечення позову обумовлено вірогідністю настання обставин, що можуть перешкодити виконанню в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може розпорядитися власністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки районного суду про відсутність правових підстав до відмови в задоволення заяви в частині накладення арешту на земельні ділянки, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про накладення арешту.
Враховуючи зазначене та з метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, необхідно вжити негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Вимоги позивача щодо заборони ОСОБА_1 та будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірних земельних ділянках для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має дотримуватися балансу прав та інтересів сторін спору, вживати заходи забезпечення позову лише у разі співмірності вимог заяви вимогам позову та лише за умови дотримання принципу правомірного обмеження прав та інтересів протилежної сторони спору.
Убачається, що заявником не конкретизовано які саме будівельні роботи слід заборонити вчиняти, в той час як заборона суду проводити ймовірні ремонтно-будівельні роботи та вчиняти інші дії щодо ремонту та будівництва на земельній ділянці відповідача обмежує його право власності щодо володіння та користування придбаним майном, передбачене ст.ст. 317 , 319 , 321 ЦК України .
Таким чином, з урахуванням обставин справи, завдань цивільного судочинства та забезпечення рівності прав і охоронюваних законом інтересів сторін, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного судового рішення в цій частині, оскільки заходи забезпечення позову, про які просить заявник, є не конкретизованими та не співмірними з вимогами позову.
Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи та висновками суду першої інстанції і не вказують на порушення судом норм процесуального права при вирішенні даної справи.
Керуючись ст. ст. 367 , 374 , 376, 382 ЦПК України , суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури задовольнити частково.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2021 року в частині вимог заяви про накладення арешту на земельну ділянку скасувати, ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення, яким накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:32:002:6004, 3221884000:32:002:6005 для індивідуального садівництва, які розташовані за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 09 липня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.07.2021 |
Оприлюднено | 13.07.2021 |
Номер документу | 98252562 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Слюсар Тетяна Андріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні