Рішення

від 12.07.2021 по справі 236/2548/21

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/2548/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лиман, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман Донецької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман Донецької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 1).

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не прибула, надала до суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач - представник Об`єднаної територіальної громади м. Лиман Донецької області , належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, рішення прийняти на розсуд суду.

Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, підтверджується наявними в справі доказами, що позивач ОСОБА_1 з 27.02.1979 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до якої входять земельні ділянки кадастрові номери 1413300000:07:001:0305, 1413300000:07:001:0593, 1413300000:07:002:0346, 1413300000:07:002:0634, які перебувають на території Об`єднаної територіальної громади м. Лиман та які належали померлому на праві власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, а також недоотримана пенсія.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК України.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ч.ч.1,2 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається зокрема із земельних ділянок та недоотриманої пенсії .

10.06.2021 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Лиманського міського нотаріального округу Донецької області Семенової І.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_2 , але їй було відмовлено у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством.

Положеннями ст. 1261, 1268 ч.3 ЦК України визначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка, інші спадкоємці відсутні, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Семенової І.М. від 25.06.2021 № 969/01-16 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 25.06.2021 № 65340878 (а.с. 22,23).

На теперішній час, позивачу приватним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки, згідно вимог ст. 1269, 1270 ЦК України, вона не прийняла спадщину у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач не мала змоги належним чином своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із введенням карантинних обмежень на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19) (Закон №540) позивач не змогла не тільки своєчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини від померлого чоловіка, а навіть зареєструвати його смерть, оскільки ОСОБА_2 помер в м. Хрестівка Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території та у зв`язку з введенням карантинних обмежень та закриттям контрольно - пропускних пунктів на лінії розмежування, не змогла своєчасно звернутися до державних органів з метою реєстрації смерті чоловіка. Вона змогла встановити факт смерті чоловіка в суді 11.05.2021 року та отримати рішення суду та свідоцтво про його смерть тільки 21.05.2021 року. Ці причини позбавили позивача можливості вчасно звернутись у встановлені законом строки до нотаріуса з відповідною заявою, а тому просить суд визнати вказані обставини поважними, та визначити додатковий строк для прийняття спадщини, протягом одного тижня.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини від 11.10.2001).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.10.2018 м. Київ, справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18.

Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі ; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства ). Законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі Копецький проти Словаччини ).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Суд враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавця. І спочатку смерть спадкодавця, а потім і втрата спадкового майна будуть для неї занадто надмірним тягарем, і при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.

Суд враховує також роз`яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій; зібрані у справі докази, їх належна оцінка заслуговують на увагу, є доведеними, та вказують на наявність підстав для задоволення позову та вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк 3 місяці, який буде достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади м. Лиман Донецької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці, з дня набрання рішенням законної сили, який буде достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хрестівка Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 12.07.2021 .

Суддя -