Ухвала

від 19.05.2021 по справі 512/424/13-ц

САВРАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.н.с.512/424/13-ц

"19" травня 2021 р. Провадження №6/512/8/21

УХВАЛА

19 травня 2021 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бростовської Н.О.,

секретаря - Сивак Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Савранського району, Одеської області, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Савранський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Савранського районного суду Одеської області із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене відносно нього, як керівника ВАТ (ПАТ) Савранський маслозавод , ухвалою цього суду від 25.06.2014р. по справі №512/424/13-ц. Проте, із 08.03.2018р. він не являється керівником цього товариства та підстави, на яких накладалось обмеження зазначеною ухвалою суду, відпали, а тому просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

В судове засідання заявник не з`явився, подав до суду заяву, в якій вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а справу розглянути за його відсутності (а.с.29).

Представник заінтересованої особи - Савранського РВ ДВС в судове засідання також не з`явився, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на сьогоднішній день на примусовому виконанні у відділі відсутні виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчих документів, зазначених в ухвалі суду від 25.06.2014р. по справі №512/424/13-ц про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (а.с.26-28).

Суд, розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом;

Пунктом 5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Згідно ухвали Савранського районного суду Одеської області від 25.06.2014р. по справі №512/424/13-ц ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як керівнику ВАТ (ПАТ) Савранський маслозавод .

Як вбачається з рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 22.06.2018р. по справі №385/415/18, визнано припиненими трудові відносини поміж ОСОБА_1 і ПАТ Савранський маслозавод (ЄДРПОУ 05464678 вул.Леніна, 112, смт.Саврань, Савранського району, Одеської області) з 08.03.2018р. в зв`язку із звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с.6-10).

Відповідно до ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Частиною 1 ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009р.) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому, застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , оскільки заявник на теперішній час не є керівником боржника - юридичної особи за виконавчими документами, на підставі яких йому було тимчасово заборонений виїзд за кордон, та станом на день розгляду даної заяви у Савранського РВ ДВС на примусовому виконанні відсутні виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчих документів, зазначених в ухвалі суду від 25.06.2014р. по справі №512/424/13-ц про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а тому вбачає за доцільне скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала (ч.7 ст.441 ЦПК України).

Керуючись ч.2 ст.258, ст.260, ч.ч.5-7 ст.441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України , яке було застосоване відносно нього ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 25.06.2014р. по цивільній справі №512/424/13-ц.

Копію ухвали направити до виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.355 ЦПК України.

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.