Постанова

від 15.06.2021 по справі 920/1136/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. Справа№ 920/1136/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж на рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 (повний текст рішення підписано 01.04.2021)

у справі №920/1136/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж

до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш

про стягнення 2 053 832,67 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

10.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж звернулося до суду з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути з відповідача 2053832 грн 67 коп, з яких 1244037, 55 грн. пені, 809795,12 грн. штрафні санкції, за неналежне виконання Договору № 095/2017 від 10.05.2017, а також просив стягнути судові витрати.

Позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки обладнання по Договору № 095/2017 від 10.05.2017 на підставі п. 7.3., позивачем нараховано пеню в розмірі 1244037,55 грн.

Також, вимоги позивача в частині стягнення 809795,12 грн. мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 095/2017 від 10.05.2017, у позивача виникло зобов`язання перед власним контрагентом щодо сплати штрафних санкцій в сумі 809 795,12 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача з посиланням на приписи ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. Зокрема, стосовно вимоги про стягнення пені відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності з посиланням на припис ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України. Також, відповідач посилався на факт недоведеності завдання відповідачем позивачу збитків в розмірі 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах.

Рух справи та зміст ухвалених рішень

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено факт порушення з боку відповідача зобов`язання щодо своєчасної поставки обладнання по Договору, а отже суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені. Проте, в даному випадку, позов в частині стягнення з відповідача пені подано поза межами річного строку на звернення до суду, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволена судом першої інстанції, а у позові в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені - відмовлено.

Відмовляючи в частині стягнення 809 795,12 грн. збитків суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено факту наявності складу правопорушення: неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для прийняття рішення про відшкодування позивачу за рахунок відповідача штрафних санкцій розмірі 809795 грн 12 коп., а позовні вимоги в цій частині є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

В частині незгоди з ухваленим рішенням суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 1244037, 55 грн. пені, скаржник посилався на те, що суд першої інстанції не врахував умови пункту 7.3 Договору, яким сторони погодили порядок нарахування та сплати штрафних санкцій (пені), проте, судом першої інстанції не досліджені у повному обсязі, а висновки суду у цій частині є передчасними.

В частині незгоди з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах, скаржник посилався на те, що саме бездіяльність відповідача, невиконання зобов`язань по договору, призвела до застосування до позивача штрафних санкцій, які підлягають сплаті.

15.06.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких скаржник вказував на те, що саме через невиконання зобов`язань відповідачем, а саме у зв`язку з непоставкою обладнання у встановлені договором строки, призвело до понесення збитків у розмірі 809 795,12 грн., які підлягають стягненню з огляду на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

26.05.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідач наголошував, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення пені внаслідок застосування наслідків спливу строків позовної давності. Крім того, відповідач посилався на недоведеність позивачем факту завдання збитків, вини відповідача у їх завданні, а також правомірності визначення їх розміру, що виключає можливість задоволення позовних вимог у цій частині.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №920/1136/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж на рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021, розгляд справи призначено на 03.06.2021.

У зв`язку з перебуванням суддів Козир Т.П. та Кравчука Г.А. 03.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.05.2021 у справі №920/1136/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 справу №920/1136/20 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Тарасенко К.В.

У зв`язку з перебуванням суддів Дикунської С.Я. та Тарасенко К.В. 03.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.06.2021 у справі №920/1136/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 справу №920/1136/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

03.06.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 08.06.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 08.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.06.2021 у справі №920/1136/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 справу №920/1136/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

08.06.2021 у розгляді справи оголошено перерву до 15.06.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. 15.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2021 у справі №920/1136/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 справу №920/1136/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 15.06.2021 позивач надав пояснення по суті справи, відповідно просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2021 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 10.05.2017 між Приватним акціонерним товариством Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш , як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж , як генпідрядником, укладено договір №095/2017 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується поставити та передати у власність генпідрядника майно (обладнання), перелік та кількість якого визначено у специфікаціях, та виконати пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити обладнання та роботи.

Згідно п. 1.2. Договору, характеристики обладнання визначаються технічною документацією на обладнання (креслення, паспорт, керівництво з експлуатації і т.д.).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна ціна Договору визначається сумарною вартістю всіх підписаних сторонами специфікацій. Вартість обладнання, погоджена сторонами в специфікації, включає вартість пакування, маркування та транспортування (в разі, якщо транспортування передбачене умовами поставки), згідно умов поставки, передбачених Договором. Загальна ціна Договору не може перевищувати 35000000 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у розмірі та строки, визначені у специфікаціях.

Згідно з п. 2.3. Договору, зобов`язання генпідрядника по оплаті обладнання вважаються виконаними в момент зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок підрядника. Генпідрядник під час здійснення оплати по даному договору (Специфікаціям, укладеним в межах даного договору), зобов`язаний зазначити у призначенні платежу номер та дату договору, номер і дату специфікації, по якій здійснюється оплата та номер і дату рахунку, на підставі якого здійснюється відповідна оплата.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка партії обладнання, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку, на умовах та в строки, визначені такою Специфікацією.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що зобов`язання підрядника по поставці обладнання вважаються виконаними з моменту передачі (надання) обладнання в розпорядження генпідрядника (перевізника) в пункті поставки відповідно до зазначених у специфікації умов поставки. Право власності на обладнання переходить від підрядника до генпідрядника в момент документального оформлення передачі обладнання в узгодженому пункті поставки.

Відповідно до п. 3.7. Договору, дострокова поставка або поставка частинами допускається.

У Специфікації №1 до Договору сторони узгодили поставку такого обладнання:

- Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017;

- Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017;

- Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017;

- Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017;

- Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017;

- КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017;

- Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017;

- Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017;

- Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017;

- КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017.

Також, матеріаламс прави підтверджується, що у Специфікації №1 до Договору сторони погодили строк оплати - на протязі 10 днів з дати поставки товару у погодженому місці поставки, а також умови поставки: DDP, згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010 р.; місце поставки: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня.

Позивач у позові посилавяс на те, що відповідачем допущено порушення зобов`язань по Договору та не здійснив поставку обладнання вчасно та в повному обсязі, оскільки відповідачем поставлено лише Станцію компресорну газову гвинтову СГВв 315-20/0,5-25 У1 - 22.05.2017 та Ємність дренажну - 23.06.2017. Інше обладнання згідно Специфікації №1 до Договору - відповідачем не поставлено.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що в разі прострочення поставки обладнання генпідрядник має право вимагати, а підрядник за вимогою генпідрядника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого обладнання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату прострочення, за кожний день прострочення поставки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної поставки обладнання по Договору, на підставі п. 7.3. Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 1244037,55 грн., і вимогу щодо сплати якої надіслана відповідачу 24.04.2020, і яка оплачена останнім не була.

Також, вимоги позивача в частині стягнення 809795,12 грн. мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 095/2017 від 10.05.2017, у позивача виникло зобов`язання перед власним контрагентом щодо сплати штрафних санкцій в сумі 809 795,12 грн., які позивачем заявлено до стягнення з відповідача з посиланням на приписи ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару з порушенням обумовленого у Специфікації №1 до Договору строку, а саме: видатковими накладними №510 від 22.05.2017, №633 від 23.06.2017, товарно-транспортною накладною №Р633 від 23.06.2017, довіреністю №93 від 18.05.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт порушення з боку відповідача зобов`язання щодо своєчасної поставки обладнання по Договору, що свідчить про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем заявлено у відзиві на позов клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

За умовами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Однак, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач вказував про те, що строк позовної давності для стягнення неустойки за прострочення поставки обладнання по Договору сплинув:

- Обладнання майданчика компресора - 10.06.18;

- Ємність дренажна - 05.06.2018;

- Комплект системи АСК ТП - 10.06.2018;

- Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС -10.06.2018;

- КВП та А -10.06.2018;

- Матеріали для зовнішнього електропостачання -05.06.2018;

- Міжмайданчикові мережі -10.06.2018;

- Дизель-генератор -10.06.2018;

- КТП -10.06.2018.

У свою чергу, позивач зазначав, що момент початку перебігу позовної давності він обраховує з березня 2020 року, коли відповідач звернувся з позовом до нього про стягнення коштів в сумі 1437203,80 грн. по Договору №095/2017 від 10.05.2017 в межах розгляду справи №911/687/20, яка перебувала у провадженні Господарського суду Київської області, і під час розгляду якої позивачу і стало відомо про те, що його право на отримання замовленого обладнання порушене, оскільки замовлене обладнання поставлятися не буде з невідомих причин. При цьому, як свідчать матеріали справи, вимога позивача про сплату пені була надіслана відповідачу 24.04.2020.

Так, згідно з наявною у матеріалах справи постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 у справі №911/687/20 скасовано рішення господарського суду Київської області від 25.11.2020 та ухвалено нове, яким задоволено повністю позов Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш до Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж про стягнення 1 437 203 (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч двісті три) грн. 80 коп. заборгованості за договором поставки №095/2017 від 10.05.2017.

У мотивувальній частині вказаної постанови судом встановлено, що у відповідача виник обов`язок з оплати обладнання, отриманого за вищевказаними видатковими накладними, у розмірі 23 937 730,80 грн.; відповідачем здійснено оплату за Договором всього у розмірі 22 500 525,00 грн.; за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі, заявленому позивачем - 1 437 203,80 грн.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта - ТОВ Нафтогазмонтаж , що його реалізує, а з моментом, коли позивач довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено.

У той же час, судом першої інстанції вірно встановлено, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що у Договорі (Специфікація №1 до Договору) сторони чітко обумовили строки виконання зобов`язань щодо поставки обладнання, а отже, право позивача було порушене з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання, тобто позивачу було відомо про те, що відповідач не виконав свого зобов`язання в частині поставки обладнання ще з 2017 року, проте жодних дій щодо поновлення своїх порушених прав ним вчинено не було до 2020 року, і лише 24.04.2020 позивач звернувся спочатку з вимогою до відповідача 24.04.2020, а в подальшому - до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення (10.11.2020).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до п. 7.2. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору, але в будь-якому випадку сторони обмежені строками позовної давності відповідно до законодавства України.

Згідно із ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Також, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував умови пункту 7.3 Договору, яким сторони погодили порядок нарахування та сплати штрафних санкцій (пені), проте, судом першої інстанції не досліджені у повному обсязі умови договору у цій частині, а висновки суду у цій частині є передчасними - судом апеляційної інстанції відхиляються в частині підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені, оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору належним чином здійснено дослідження вказаної умови договору та надано належну правову оцінку вказаній умові договору, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції в частині безпідставності вимог позивача щодо стягнення 1 244 037,55 грн. пені.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача пені подано поза межами визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку на звернення до суду, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню, у зв`язку з чим позов в частині стягнення з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені - задоволенню не підлягає на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненніі з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1244037 грн. 55 коп. пені за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах, суд апеляційної інстанції дйшов наступних висновків.

Так, скаржник посилався на те, що саме бездіяльність відповідача, невиконання зобов`язань по договору, призвела до застосування до позивача штрафних санкцій, які підлягають сплаті, у зв`язку з чим розмір збитків позивача складає 809 795,12 грн., які підлягають стягненню з огляду на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідач в обгрунтування заперечень на позов в частині стягнення 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах, посилався на факт недоведеності завдання відповідачем позивачу збитків, як і невизначеності правової природи вимог позивача у цій частині.

Щодо вказаних доводів учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 85, 86 постанови від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зробила висновок, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору . Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту .

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Так, ч. 1, ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц містяться наступні висновки.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia ( суд знає закони ), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права , що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог закону не врахували та дійшли передчасного й формального висновку про відмову в задоволенні позову, не застосувавши до спірних правовідносин правові норми, які підлягають застосуванню, на що мали повноваження згідно з вимогами ЦПК України. Суди в достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін, по суті спір не вирішили, тому дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням статті 6 Конвенції та статей 55, 124 Конституції України, оскільки позивач визначає предмет та підстави позову, а обов`язком суду є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог з визначенням правовідносин сторін, що випливають зі встановлених обставин та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Посилання позивачів у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню в цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки суд при вирішенні справи враховує підставу (обґрунтування) та предмет позовних вимог.

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії, заява № 48778/99).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Крім того, при вирішенні даного спору необхідним є також застосування категорій стандартів доказування, оскільки саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.

Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-1032цс17 вказано, що згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд апеляційної інстанції, врахувавши доводи і заперечення учасників справи, дійшов висновку, що правовою природою заявленої до стягнення позивачем суми у розмірі 809 795,12 грн. - є збитки, які складають суму нарахованих позивачу штрафних санкцій, у зв`язку з чим оцінка доводів і заперечень учасників справи стосовно наявності або відсутності підстав нарахування вказаної суми оцінюється судом з урахуванням правових норм, які регулюють правові підстави для відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача 809795 грн 12 коп. збитків, які позивач посилається на те, що Договір №095/2017 укладено між Сторонами з метою виконання ТОВ Нафтогазмонтаж умов Договору будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування .

Відповідно до умов Договору, ТОВ Нафтогазмонтаж повинно виконати вид робіт - проектно-вишукувальні та будівельні роботи з укомплектуванням необхідним устаткуванням та матеріалами, пусконалагоджувальні роботи на об`єкті: Львівська область, м. Судова Вишня, УКПГ Вишня.

Обладнання, яке повинно було бути поставленим по даному Договору та строки поставки визначені у відповідній Специфікації: Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25У1, Обладнання майданчика компресора, Ємність дренажна, Комплект системи АСК ТП, Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, КВП та А, матеріали для зовнішнього електропостачання, Міжмайданчикові мережі, Дизель-генератор, КТП.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що невиконання з боку відповідача зобов`язань зі своєчасної поставки обладнання по Договору №095/2017 призвело до прострочення виконання зобов`язання по Договору будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , в наслідок чого позивачу були нараховані штрафні санкції.

Відповідно до претензії від 13.07.2017р. № 2-01-1991-2, у зв`язку з непоставкою обладнання та невиконанням робіт, ПАТ Укргазвидобування нарахувало ТОВ Нафтогазмонтаж штрафні санкції на загальну суму 1 338 258,58 грн.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеної між ПАТ Укргазвидобування та ТОВ Нафтогазмонтаж , сторони визнали штрафні санкції за порушення строків поставки у розмірі 809 795,12 грн. та погодили строк оплати штрафу до 28.02.2018.

Гарантійним листом від 05.02.2019 ТОВ Нафтогазмонтаж зобов`язувалось сплатити штраф до 31.12.2020.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

В свою чергу, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження здійснення ТОВ Нафтогазмонтаж відповідних витрат в загальному розмірі 809 795 грн 12 коп. на користь ПАТ Укргазвидобування , а отже, позивачем не доведено факту наявності складу правопорушення: неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди, у зв`язку з чим у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення про відшкодування позивачу за рахунок відповідача штрафних санкцій розмірі 809795 грн 12 коп. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Проте, з вказаними висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції - не погоджується, вважає їх такими, що зроблені без урахування усіх обставин справи, з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що у Договорі (Специфікація №1 до Договору) сторони чітко обумовили строки виконання зобов`язань щодо поставки обладнання (Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017; Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017), а отже, право позивача було порушене з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання за кожною позицією, що зумовило звернення позивача з відповідною претензією, а потім - заявлення в позовному порядку вимог про відшкодування 809 795,12 грн. на заявлених у позові правових підставах, оцінивши які, суд апеляційної інстанції враховує, що фактично позивачем заявлено до відшкодування збитки, правове регулюванням яких здійснюється з огляду на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені вище докази (Договір будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , претензія, додаткова угода до вказаного договору, гарантійний лист) в сукупності підтверджують наявність відповідних збитків, які полягають у тому, що невиконання з боку відповідача зобов`язань зі своєчасної поставки обладнання по Договору №095/2017 призвело до прострочення виконання зобов`язання по Договору будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , в наслідок чого позивачу були нараховані штрафні санкції, зокрема у розмірі 809 795,12 грн. У зв`язку із чим, відповідно до положень ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки.

При цьому, в діях відповідача в контексті спірних правовідносин сторін наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України є підставами для відшкодування саме збитків внаслідок наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками; та вини відповідача у заподіянні збитків.

Щодо протиправної поведінки відповідача.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що протиправна поведінка виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору та погоджених його умовах стосовно строків виконання зобов`язань щодо поставки обладнання (Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017; Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017), право позивача було порушене з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання за кожною позицією, що зумовило звернення позивача з відповідною претензією, а потім - заявлення в позовному порядку вимог про відшкодування 809 795,12 грн. збитків, правове регулюванням яких здійснюється з огляду на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 611, 623 Цивільного кодексу України.

Щодо збитків.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Нормативно правовідносини учасників цивільного обороту в контексті спірних правовідносин щодо підстав відшкодування збитків врегульовано ст.ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що наявність відповідних збитків у розмірі 809 795,12 грн. підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні ст ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України (зокрема: Договір будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , претензія, додаткова угода до вказаного договору, гарантійний лист), оскільки в сукупності підтверджують наявність відповідних збитків та обов`язок їх сплати позивачем у вигляді штрафних санкцій, які полягають у тому, що невиконання з боку відповідача зобов`язань зі своєчасної поставки обладнання по Договору №095/2017 призвело до прострочення виконання зобов`язання по Договору будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , в наслідок чого позивачу були нараховані штрафні санкції, зокрема у розмірі 809 795,12 грн.

При цьому, доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів перерахування вказаних коштів - відхиляються судом апеляційної інстанції як необгрунтовані, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що збитками є, зокрема, витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Тобто норми чинного законодавства не пов`язують відшкодування збитків з реальною сплатою коштів, адже у даному випадку, встановлюється обставина чи мусить особа реально особа понесе відповідні витрати, а за наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції вище встановлено, що належними та допустимими доказами в розумінні ст ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України (зокрема: Договір будівельного підряду під ключ № ЛГВ-241/08-17 від 13.04.2017, укладеного між ТОВ Нафтогазмонтаж і ПАТ Укргазвидобування , претензія, додаткова угода до вказаного договору, гарантійний лист), оскільки в сукупності підтверджують наявність відповідних збитків та обов`язок їх сплати позивачем у вигляді штрафних санкцій в сумі 809 795,12 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документально підтверджений в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України розмір збитків складає загалом 809 795,12 грн., право на отримання яких наявне у позивача силу як умов договору, так і вищенаведених приписів закону.

Щодо причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки є об`єктивним наслідком поведінки заподіювача, і за наслідками апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується обставина стосовно наявності укладеного між сторонами договору та погоджених його умов стосовно строків виконання зобов`язань щодо поставки обладнання (Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017; Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017), порушення права позивача з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання за кожною позицією, що вплинуло на виконання ним своїх зобовязань, івідповідно, призвело до їх порушення, наслідком яких стало нарахування штрафних санкцій, обов`язок по сплаті яких підтверджено позивачем.

Щодо вини відповідача у заподіянні збитків.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина відповідача у завданні позивачу збитків у заявленому до стягнення розмрі підтверджується наявними матеріалами справи в сукупності та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи за наслідками апеляційного перегляду. При цьому, відповідачем не було спростовано належними засобами доказування у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України презумпцію своєї вини у порушенні обумовленого Договором зобов`язання щодо здійснення своєчасної поставки товару, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про існування непереборних обмежень у реалізації таких правомочностей.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях відповідача в контексті спірних правовідносин сторін наявний саме склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, є підставами для відшкодування саме збитків, які полягають у тому, що при наявності укладеного між сторонами договору та погоджених його умов стосовно строків виконання зобов`язань щодо поставки обладнання (Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017; Станція компресорна газова гвинтова СГВв 315-20/0,5-25 У1, вартістю без ПДВ 19 850 000,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Обладнання майданчика компресора, вартістю без ПДВ -373004,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Ємність дренажна, вартістю без ПДВ - 98109,00 грн., строк поставки - 05.06.2017; Комплект системи АСК ТП, вартістю без ПДВ - 190 634,00 грн., строк поставки - 10.06.2017; Автоматизована система раннього виявлення та оповіщення НС, вартістю без ПДВ -42 281,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КВП та А, вартістю без ПДВ - 1 632 830,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Матеріали для зовнішнього електропостачання, вартістю без ПДВ - 1374287,00 грн., строк поставки -05.06.2017; Міжмайданчикові мережі, вартістю без ПДВ - 10 208,00 грн., строк поставки -10.06.2017; Дизель-генератор, вартістю без ПДВ - 1 050 819,00 грн., строк поставки -10.06.2017; КТП, вартістю без ПДВ - 950097,08 грн., строк поставки -10.06.2017), порушення права позивача з наступного дня після закінчення строку поставки такого обладнання за кожною позицією, що вплинуло на виконання ним своїх зобовязань, і, відповідно, призвело до їх порушення, наслідком яких стало нарахування штрафних санкцій, обов`язок по сплаті яких підтверджено позивачем в сумі 809 795,12 грн., розмір яких документально обґрунтований і підтверджений позивачем належними засобами доказування згідно з приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в сумі 809 795,12 грн., право на отримання якої як збитків,наявне у позивача силу як умов договору, так і вищенаведених приписів закону.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача, заявлені у позові, про стягнення з відповідача збитків в сумі 809 795,12 грн. - є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі як такі, що були доведені позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України та не спростовані відповідачем, з урахуванням законодавчо встановленої презумпції вини відповідача у завданні збитків, яка не була спростована останнім належними засобами доказування, а також документально підтверджена наявними матеріалами справи в сукупності з встановленими обставинами спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненніі з відповідача 1244037 грн. 55 коп. пені ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1244037 грн. 55 коп. пені за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, а саме в частині обгрунтованості вимог про стягнення 809 795,12 грн. Збитків, рішення суду першої інстанції у наведеній частині ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення як підстави для відшкодування збитків), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи (зокрема, щодо обставин документального підтвердження наявності збитків у заявленому розмірі), а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ст. ст. 22, 611 Цивільного кодексу України, статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 14, 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні 809 795,12 грн. збитків з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині з присудженям до сягнення в апеляційному порядку з відповідача на користь позивача 809 795,12 грн. збитків. В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж на рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш про стягнення 809 795,12 грн.

3. Прийняти у справі №920/1136/20 нове рішення суду, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж до Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш про стягнення 2 053 832,67 грн задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (Україна, 40020, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ КУРСЬКИЙ, будинок 6, ЄДРПОУ 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж (Україна, 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ МОЛОДІЖНА, будинок 14, офіс 22, ЄДРПОУ 31462406) 809 795 (вісімсот дев`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 12 коп збитків.

5. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 25.03.2021 у справі №920/1136/20 щодо відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш 1 244 037,55 грн пені - залишити без змін.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш (Україна, 40020, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ КУРСЬКИЙ, будинок 6, ЄДРПОУ 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтогазмонтаж (Україна, 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ МОЛОДІЖНА, будинок 14, офіс 22, ЄДРПОУ 31462406) 12146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн 93 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 18220 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять) грн 70 коп судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Видачу наказів по справі №920/1136/20 доручити Господарському суду Сумської області.

8. Матеріали справи №920/1136/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту постанови: 09.07.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала