Окрема думка

від 18.05.2021 по справі 914/1570/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Прокопенка О. Б.

справа № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)

18 травня 2021 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош до Товариства з обмеженою відповідальністю Ленлайс про захист прав інтелектуальної власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 рокуі постановою від 18 травня 2021 року касаційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року - без змін.

Водночас із рішенням Великої Палати Верхового Суду не погоджуємося з огляду на таке.

1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15 грудня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України),вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 стосовно неможливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

2. Розглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, оскільки такі обмеження є невиправданими, зазначивши, що в касаційному порядку можуть, окрім інших, переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.

3. На думку Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені в процесуальному законі критерії щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, не є чіткими та зрозумілими, при тому, що процесуальний інститут забезпечення позову має істотне значення для забезпечення можливості судового захисту та виконання судового рішення , то положення пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України слід тлумачити так, що постанова суду апеляційної інстанції , яка за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви містить висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції .

4. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду погоджується, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін . Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав .

5. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02 липня 2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош (далі - ТОВ Роберт Бош ) про забезпечення позову.

8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 липня 2020 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Роберт Бош про забезпечення позову.

9. Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Водночас згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

11. Відповідно до пункту 14 стаття 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.

12. Частиною другою статті 282 ГПК України встановлено, що постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом .

13. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно Законом, зокрема ГПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.

14. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню в господарському процесі.

15. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції , зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку .

16. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції , прийняті за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції , а також в інших випадках, прямо передбачених ГПК України.

17. Слід звернути увагу на те, що пунктами 2, 3 статті 232 ГПК України встановлено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал . Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду .

18. Пунктом 3 частини першої статті 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову .

19. Отже, беручи до уваги приписи пунктів 1, 2 частини першої статті 287 та пунктів 2, 3 статті 232 ГПК України та враховуючи те, що ТОВ Роберт Бош у своїй касаційній скарзі оскаржує не ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а саме постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами перегляду такої ухвали, а також те, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову в цій справі скасована апеляційним судом і у забезпеченні позову суд відмовив, слід констатувати, що ГПК України не передбачає можливості оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, якою остання ухвала скасована .

20. Волевиявлення законодавця у питанні оскарження забезпечення позову в касаційному порядку є більш ніж очевидними - якщо забезпечення позову зберігається, особа, щодо якої вжиті такі заходи забезпечення, з огляду на можливу наявність для неї негативних наслідків, не може бути позбавлена можливості їх оскарження в касаційному порядку, якщо ж заходити забезпечення відсутні, покладення на суд касаційної інстанції вирішення питання про необхідність вжиття таких заходів є надмірним та не відповідає меті касаційного перегляду.

21. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

22. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, постановляючи ухвалу від 30 листопада 2020 року про відкриття касаційного провадження, виходив з того, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми і змісту та на стадії прийняття не є очевидно неприйнятною, але не врахував при цьому частину другу статті 282 та пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України, зокрема те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

23. На наше переконання, вказана помилка пов`язана з хибним тлумаченням зазначених положень чинного ГПК України з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції (далі - ГПК України 1991).

24. Так, частина п`ята статті 105 ГПК України 1991 передбачала, що постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

25. Пункт другий частини першої статті 107 ГПК України 1991 зазначав, що сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу (ухвали місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду), після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

26. Таким чином більші ніж очевидно, що застосовні норми процесуального закону не містять жодних суперечностей щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовані заходи забезпечення позову, а висновки Великої Палати Верховного Суду є суперечливими, оскільки учасник справи не позбавлений можливості заявити повторне клопотання про забезпечення позову як у випадку відмови у забезпеченні позову судом першої інстанції так і у випадку скасування забезпечення судом апеляційної інстанції.

Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження в цій справі як помилково відкритого, а не розгляд справи по суті.

На наше переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.

СуддіВ. В. Пророк Т. О. АнцуповаВ. В. Британчук Ж. М. ЄленінаО. Б. Прокопенко Окрема думка складена 09 липня 2021 року.