Рішення

від 02.07.2021 по справі 152/59/21

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2021 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дешевої В.В.,

представників:

позивача - Костриці В.С.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання протиправними рішень Деребчинської сільської ради, зобов`язання вчинити дії і стягнення витрат,

у с т а н о в и в:

14 січня 2021 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що тривалий час вона проживає в будинку номер АДРЕСА_1 , який в порядку спадкування належить її доньці - ОСОБА_4 .

Власного житлового будинку в неї немає, як і немає земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується довідкою Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 14.02.2018 року № 479.

Неподалік місця її проживання, в межах с. Семенівка тривалий час пустувала та пустує земельна ділянка, орієнтовною площею біля 0,25 га, яку вона певний час обробляла та платила податки за її використання та у 2018 році була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 51-1 КУпАП за самовільне зайняття вільної земельної ділянки, площею 0,25 га, сплатила заподіяну державі шкоду самовільним зайняттям земельної ділянки - ріллі із земель комунальної власності Деребчинської сільської ради. Таким чином, нині спірна земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить до комунальної власності сільської ради і нікому в установленому законом порядку не надана, тобто, була і є вільна.

З метою задоволення в майбутньому власних потреб в житлі (з метою будівництва житлового будинку) та з метою використання свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, вона 22 лютого 2018 року звернулася до Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з відповідною заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , поряд (з північної сторони в межу) із приватизованою земельною ділянкою кадастровий номер №525381200:18:001:0056 площею 0,25 га громадянином ОСОБА_5 (тобто, ту земельну ділянку, яку вона самовільно займала і за яку була притягнута до адміністративної відповідальності) відповідно до графічних матеріалів, які додала до заяви ,що відповідає вимогам ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Рішенням 21 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 березня 2018 року № 181 їй відмовлено в заяві від 22.02.2018 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, яка знаходиться через дорогу від будинку, де вона проживає і який в порядку спадкування належить її доньці.

Підставою відмови в наданні дозволу зазначено , що дана земельна ділянка була виділена рішенням 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року громадянину ОСОБА_3 .

Вказані обставини стали підставою звернення до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому вона просила суд визнати протиправним з скасувати вказане рішення та зобов`язати Деребчинську сільську раду повторно розглянути її звернення від 22.02.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 0240/3004/18-а провадження у даній справі закрито у зв`язку з тим, що позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена ухвала суду залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року.

В подальшому їй стало відомо, що в ході розгляду справи в суді Деребчинська сільська рада, рішенням 24 сесії скликання від 03 грудня 2018 року №225, надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_1 , з послідуючою передачею в оренду, згідно статті 124 Земельного кодексу України, оскільки правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд він скористався, приватизувавши земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , згідно з рішенням 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93. При цьому, в даному рішенні відсутнє посилання на рішення 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року Про виділення земельних ділянок для індивідуальних забудовників ; рішення 9 сесії сільської ради 23 скликання від 27.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам ; рішення 19 сесії 5 скликання від 28.09.2009 року № 146 Про внесення змін та доповнень до рішення 9 сесії сільської ради 23 скликання від 27.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам .

Таким чином, Деребчинська сільська рада, відмовивши їй в наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки, що вона робить вперше, в той же час надала такий дозвіл вдруге - в порядку оренди ОСОБА_3 оскільки є: рішення 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року Про виділення земельних ділянок для ндивідуальних забудовників (1) ; рішення 9 сесії 23 скликання від 24.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам (2); рішення 19 сесії 5 скликання від 28.09.2009 року № 146 Про внесення змін та доповнень у рішення 9 сесії сільської ради 23 скликання від 27.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам (3) ; рішення 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку (4); рішення 24 сесії 7 скликання від 03 грудня 2018 року № 225 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (5).

Вважаючи дії Деребчинської сільської ради протиправними, а рішення незаконними, позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 березня 2018 року № 181 Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо відмови їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до її заяви від 22.02.2018 року.Визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 03 грудня 2018 року № 225 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_2 з послідуючою передачею в оренду, згідно статті 124 Земельного кодексу України, оскільки правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд він скористався, приватизувавши земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (рішення 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93) . Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 лютого 2018 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача-2 судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Костриця В.С. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові та просив позов задовольнити.

Відповідач-1 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, вдруге в день судових засідань в телефонному режимі повідомив, що не може з`явитись до суду в зв`язку зі станом здоров`я, однак жодних доказів на підтвердження цього суду не надав. Заслухавши думку сторін, суд на місці, без виходу до нарадчої кімнати, постановив усну ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача-1, оскільки останній вдруге не з`явився в судове засідання, на підтвердження неможливості прибути в судове засідання жодних доказів не подав. На переконання суду, його права не порушені жодним чином, оскільки останній на підготовчому провадженні подав до суду заяву з запереченнями щодо позову, долучивши до неї докази, які прийняті судом, на 31 аркуші.

Представник відповідача - 2 - Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області Попсуй Г.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо визнання рішень Деребчинської сільської ради незаконними та стягнення з Джуринської сільської ради судових витрат.

Розглянувши позовну заяву з доданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши письмові докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

У 2018 році за заявою відповідача-1, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 51-1 КУпАП за самовільне зайняття вільної земельної ділянки, площею 0,25 га в АДРЕСА_2 , за що остання сплатила заподіяну державі шкоду самовільним зайняттям земельної ділянки - ріллі із земель комунальної власності Деребчинської сільської ради. Перевіркою було встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить до комунальної власності сільської ради і нікому в установленому законом порядку не надана, тобто, була і є вільна (а.с. 15-21).

Рішенням 21 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 березня 2018 року № 181 позивачеві ОСОБА_2 відмовлено в заяві від 22.02.2018 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, яка знаходиться через дорогу від будинку, де вона проживає і який в порядку спадкування належить її доньці (а.с. 23).

Підставою відмови в наданні дозволу зазначено , що дана земельна ділянка була виділена рішенням 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року громадянину ОСОБА_3 (а.с. 24-29).

Вказані обставини стали підставою звернення до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому вона просила суд визнати протиправним з скасувати вказане рішення та зобов`язати Деребчинську сільську раду повторно розглянути її звернення від 22.02.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 0240/3004/18-а провадження у даній справі закрито у зв`язку з тим, що позов спрямований на захист прав у сфері цивільно-правових, а не публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства а.с. (40-41).

Зазначена ухвала суду залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року а.с. (42-44).

Деребчинська сільська рада на користь ОСОБА_3 , рішенням 24 сесії скликання від 03 грудня 2018 року №225 надала йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_2 , з послідуючою передачею в оренду, згідно статті 124 Земельного кодексу України, оскільки правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд він скористався, приватизувавши земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , згідно з рішенням 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93 а.с. (39).

У вказаному рішенні відсутні посилання на рішення 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року Про виділення земельних ділянок для індивідуальних забудовників ; рішення 9 сесії сільської ради 23 скликання від 27.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам ; рішення 19 сесії 5 скликання від 28.09.2009 року № 146 Про внесення змін та доповнень до рішення 9 сесії сільської ради 23 скликання від 27.12.1999 року Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам .

Судом встановлено, що рішенням 7 сесії 2 скликання Деребчинської сільської Ради народних депутатів від 27.12.1996 року Про виділення земельних ділянок для індивідуальних забудовників вирішено виділити земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва жилих будинків, зокрема, ОСОБА_3 . Однак, з дослідженої судом архівної довідки №896 від 09 жовтня 2018 року не зазначено про розміщення вказаної земельної ділянки, прив`язки її до місцевості (а.с. 24).

З листа начальника відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі від 27 вересня 2019 року вбачається, що станом на 01 січня 2013 року в Державному реєстрі земель за відповідачем-1 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0525381200:18:001:0088 - для будівництва і обслуговуванння житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ№166798, зареєстрований за номером 52530001002958 від 29 грудня 2012 року, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення 12 сесії 6 скликання Деребчинської сільської ради від 08 серпня 2012 року (а.с. 31).

Судом досліджена відповідна технічна документація (а.с. 32-38).

Згідно ст.41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 24 ЗУ Про місцеве самоврядування , органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільської ради належать розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання екологічного та земельного законодавства; вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин.

Частиною 1 ст.152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин… У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ст.158 ЗК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу .

У відповідності до ст.21 ЦК України , суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту ч. 2 ст.144 Конституції України та ч. 10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Приписами ч. 4 ст. 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Частиною 7 ст. 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд констатує, що на єдність права і справедливості неодноразово вказував Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: …із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Отже, із вище зазначеного вбачається, що такі категорії як право та справедливість взаємодіють в правовідносинах, тому суд вважає, що при вирішенні цього позову необхідно в тому числі застосувати загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, оскільки відмова позивачу в задоволенні її заяви від 22.02.2018 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо заведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, є протиправною та незаконною, а в свою чергу рішення 24 сесії Деребчинської сільської ради від 03 грудня 2018 року №225, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_2 , з послідуючою передачею в оренду, згідно статті 124 Земельного кодексу України, є необґрунтованим таким що не відповідає Закону та поняттю справедливості, оскільки правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 скористався, приватизувавши земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , згідно з рішенням 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у правовідносинах, які стали предметом розгляду даної справи, порушено право позивача, а тому це право підлягає судовому захисту.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи .

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 21 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 березня 2018 року № 181 Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо відмови їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до її заяви від 22.02.2018 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 03 грудня 2018 року № 225 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га в АДРЕСА_2 з послідуючою передачею в оренду, згідно статті 124 Земельного кодексу України, оскільки правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд він скористався, приватизувавши земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (рішення 12 сесії 6 скликання від 08.08.2012 року № 93)

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22 лютого 2018 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати на сплату судового збору в сумі 1816 грн.

Повний текст рішення суду виготовлено 12 липня 2021 року.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський