Рішення

від 13.07.2021 по справі 408/924/21-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/924/21-ц

Провадження № 2-о/408/256/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Булгакової Г.В.

при секретарі Ришковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , звернувся до суду з цією заявою, в якій вказав, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Ружне Карачівського району Брянської області, громадянка України, яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Довжанськ (колишня назва - м.Свердловськ) Луганської області, Україна, причина смерті - кардіоміопатія, неуточнена.

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Заінтересована особа надіслала письмову заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності її представника на розсуд суду.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заяву необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Так, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

На підтвердження факту смерті матері заявник надав:

дублікатом лікарського свідоцтва про смерть № 483 від 28 травня 2021 року, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Довжанськ (колишня назва - м.Свердловськ) Луганської області, Україна, причина смерті - кардіоміопатія, неуточнена.

дублікатом довідки про смерть №483 від 28 травня 2021 року, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - кардіоміопатія, неуточнена.

Копією паспорту померлої ОСОБА_2 підтверджується, що остання народиласяІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Ружне Карачівського району Брянської області, на час смерті вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оцінюючи надані суду документи в сукупності, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey , 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті встановленим.

Щодо заявлених ОСОБА_1 вимог про звільнення від сплати судового збору в порядку п.21 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір суд прийшов до наступного висновку.

Зі змісту зазначеної норми йдеться, що вона застосовується до заяв про встановлення вичерпного переліку фактів, що мають юридичне значення, пов`язаних із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, або надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру а саме:

- факту вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України;

- факту загибелі;

- факту поранення;

- факту перебування в полоні;

- факту незаконного позбавлення волі або викрадення;

- факту порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Встановлення смерті особи на тимчасово окупованій території зазначеним переліком не передбачено.

Отже, підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту смерті особи за зазначеною нормою не вбачається (до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 243/9106/18, залишаючи без руху касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції про визнання неподаною та повернення заявниці, через несплату судового збору за подання до суду, заяви про встановлення факту смерті).

Враховуючи вищенаведене, судовий збір підлягає стягненню на користь держави з заявника.

Таким чином, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 89, 263-265, 293, 294, 315-317, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , заінтересована особа - Біловодський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 21758020, адреса місцезнаходження: 92801, Луганська область, Біловодський район, с.м.т.Біловодськ, вул.Петра Біливоди, буд.9, про встановлення факту смерті особи в певний час -задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Ружне Карачівського району Брянської області, громадянка України, яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Довжанськ (колишня назва - м.Свердловськ) Луганської області, Україна, причина смерті - кардіоміопатія, неуточнена.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) , судовий збір в дохід держави в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення в частині встановлення факту смерті особи в певний час підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: Г.В. Булгакова