Рішення

від 09.07.2021 по справі 320/9232/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2021 року справа №320/9232/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Влан і Ко до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору : до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Влан і Ко (далі - позивач, ТОВ Влан і Ко ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.09.2020 № 0009533201, відповідно до якого до ТОВ Влан і Ко (код ЄДРПОУ 40180334) було застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 (суддя Брагіна О.Є.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та призначено судове засідання на 23.12.2020.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Брагіної О.Є. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, розпорядженням в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду Кузика Т.М. від 09.12.2020 призначений повторний автоматизований розподіл, зокрема справи №320/9232/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 адміністративну справу № 320/9232/20 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., витребувано докази у справі від позивача та призначено судове засідання на 26.01.2021.

26 січня 2021 року судове засідання було відкладено на 04.02.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене за результатами фактичної перевірки, в ході якої встановлено порушення вимог статті 11 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме: зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку не встановленого зразка (попереднього зразка).

Позивач вважає, що зазначене рішення контролюючого органу підлягає скасуванню, оскільки перевірка на предмет додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції була проведена відповідачем за відсутності підстав та з порушенням процедури (без пред`явлення направлення на перевірку, наказу про проведення перевірки та службового посвідчення).

Також позивач наголошує на тому, що пляшки горілки, щодо яких у ході перевірки виявлені порушення, видимого осаду чи помутніння не мали. Горілка, в якій після закінчення термінів зберігання не з`явилося помутніння чи видимого осаду, придатна для подальшого зберігання та реалізації. За таких обставин, на думку позивача, твердження ГУ ДПС у Київській області про недійсність акцизної марки є безпідставними.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач вказує, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Відповідач стверджує, що у разі зміни зразка марок акцизного податку, марковані марками попереднього зразка алкогольні напої знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Тобто, дія такої марки обмежується терміном придатності алкогольного напою. Тому, факт зберігання позивачем алкогольних напоїв зі спливом терміну їх придатності із марками акцизного податку попереднього зразка свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача.

Позивачем було подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач вважає, що ототожнення контролюючим органом факту зберігання ним двох пляшок горілки, у якої сплив термін придатності до споживання, із реалізацією алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка не відповідає правильному змісту правового регулювання, зокрема статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального . Наявність же в частині четвертій статті 11 цього Закону посилання на строк придатності має на меті встановлення загального правила щодо можливості реалізації алкогольної продукції у межах терміну придатності до споживання.

У судове засідання, призначене на 04.02.2021, з`явився представник відповідача.

При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 04.02.2021, не з`явився.

Через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про проведення засідання без його участі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою суду від 04.02.2021 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Влан і Ко (ідентифікаційний код 40180334) зареєстроване 16.12.2015 як юридична особа за адресою: 09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Радянська, буд. 22, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2015 (а.с.9-10).

Судом встановлено, що з метою здійснення контролю та дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального 19.08.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області, на підставі наказу від 31.07.2020 № 945 Про проведення фактичних перевірок , витягу з додатку № 1 до наказу від 31.07.2020 № 945 Про проведення фактичних перевірок Перелік суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у серпні 2020 року та направлень на перевірку від 19.08.2020 № 672 і № 673, проведено фактичну перевірку магазину-кафе за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99-б, де ТОВ Влан і Ко здійснюється підприємницька діяльність.

За результатом перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 20.08.2020 № 311/10-36-32-00-10/40180334 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення статті 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (із змінами та доповненнями).

Так, в акті зафіксовано факт збереження з метою реалізації двох пляшок Горілочка на березових бруньках об`ємом 0,7л. 38% об., виробництва ТОВ Золотоніський АГЗ Златогор , по ціні 136,50 грн. за пляшку, термін придатності 36 місяців, дата виготовлення 29.12.2014, які марковані марками акцизного податку 23 ААБО 002032 01/14 13,164 грн. та 23 ААБО 002100 01/14 13,164 грн. Відповідно до наявного маркування на пляшках алкогольні напої є з простроченим терміном придатності для споживання (а.с.66-69).

Акт фактичної перевірки від 20.08.2020 № 311/10-36-32-00-10/40180334 був направлений на адресу позивача та отриманий представником ТОВ Влан і Ко 28.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0315124033552 (а.с.81).

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач направив відповідачу заперечення на акт перевірки від 01.09.2020 (а.с.141-146).

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ГУ ДПС у Київській області залишило без змін висновки фактичної перевірки, про що викладено у листі від 10.09.2020 №27281/10/10-36-32-00-10 (а.с.17-20).

10 вересня 2020 року ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми С № 0009533201 , яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 19 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (а.с.82).

Податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій форми С від 10.09.2020 № 0009533201 направлено на адресу позивача та отримане представником ТОВ Влан і Ко 24.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 031512402888 (а.с.83).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Згідно з підпунктами 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до приписів пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Виходячи з аналізу вказаних положень податкового законодавства, суд доходить висновку, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка позивача проводилась відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 31.07.2020 № 945 Про проведення фактичних перевірок і витягу з додатку № 1 до наказу від 31.07.2020 № 945 Про проведення фактичних перевірок Перелік суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у серпні 2020 року (а.с.60-61).

Як підставу для проведення фактичної перевірки ТОВ Влан і Ко у цьому наказі зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України без наведення конкретних (фактичних) підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Водночас застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, застосованого відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зі змісту рішення ГУ ДПС у Київській області про результати розгляду заперечення позивача та відзиву на позовну заяву слідує, що підставою призначення фактичної перевірки відносно ТОВ Влан і Ко є здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проаналізувавши положення статті 80 ПК України, суд дійшов висновку, що передбачені у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно із фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Посилання відповідача на те, що згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, достатньою самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, суд вважає помилковими, оскільки таке тлумачення цієї норми повністю нівелює необхідність існування інших передбачених у пункті 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичних перевірок дотримання вимог законодавства в цій сфері, адже такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Подібна правова позиція щодо застосування зазначених норм права наведена Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі №520/12028/18.

Верховний Суд у цьому рішенні зазначив, що законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Отож аналіз наданих відповідачем доказів, як привід для видання наказу від 31.07.2020 № 945 Про проведення фактичних перевірок , у сукупності не доводить наявність визначених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки не містить інформації про порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, а саме реальних подій та обставин, з настанням яких законодавець пов`язує виникнення права у контролюючого органу на призначення фактичної перевірки.

Щодо посилання відповідача на висновки, сформовані у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16, від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15, від 20.12.2018 № 826/3014/16, то необхідно зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

Отже, допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення фактичної перевірки ТОВ Влан і Ко самі по собі призводять до відсутності правових наслідків такої, а отож до необхідності визнання ППР, прийнятого за результатами такої перевірки, незаконним та необґрунтованим. В цьому контексті суд застосовує цитовану вище правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Щодо наявності в діях позивача порушення законодавства в частині зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку не встановленого зразка (попереднього зразка), суд виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з абзацом 3 частини четвертою статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За правилами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Таким чином, марками відповідного зразка є марки, які відповідають сумі акцизного податку на дату розливу продукції.

Пунктом 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України).

Як встановлено пунктом 226.3 статті 226 ПК України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Згідно з пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

За змістом пункту 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (частина четверта статті 11 Закону № 481/95-ВР).

Як вбачається із матеріалів справи, в ході проведення фактичної перевірки магазину-кафе за адресою Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99-б , де ТОВ Влан і Ко здійснюється підприємницька діяльність, контролюючим органом було виявлено зберігання з метою реалізації двох пляшок Горілочка на березових бруньках об`ємом 0,7л. 38% об., виробництва ТОВ Золотоніський АГЗ Златогор , по ціні 136,50 грн. за пляшку, термін придатності 36 місяців, дата виготовлення 29.12.2014, які марковані марками акцизного податку 23 ААБО 002032 01/14 13,164 грн. та 23 ААБО 002100 01/14 13,164 грн. Відповідно до наявного маркування на пляшках алкогольні напої є з простроченим терміном придатності для споживання.

За зберігання пляшок горілки, термін придатності яких минув і які марковано марками акцизного податку попереднього зразка, на позивача було накладено штраф, передбачений абзацом 19 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Суд зазначає, що абзацом 19 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачені фінансові санкції у вигляді штрафів до суб`єктів господарювання за виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Зміст вказаної норми свідчить, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку . При цьому згідно із наведеними вище положеннями законодавства немаркованими вважаються алкогольні напої, за які не було сплачено або було сплачено не в належному розмірі (на момент розливу) акцизний податок, алкогольні напої з підробленими марками акцизного податку або марковані з відхиленням від визначених законом вимог.

Метою застосування вищевказаних штрафів є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку.

Як було зазначено судом вище ГУ ДПС у Київській області застосувало до позивача фінансові санкції на підставі абзацу 19 частини другої статі 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв, маркованих маркою акцизного податку попереднього зразка, які податковий орган визнає недійсними або марками невстановленого зразка.

Суд вважає, що таке тлумачення є неправильним, оскільки марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади.

При цьому, наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразка за жодних обставин не може ототожнюватися з тим, що такий алкогольний напій є немаркованим, адже це не відповідає ознакам, наведеним у пункті 226.9 статті 226 ПК України та пункті 20 Положення № 1251.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.03.2021 у справі № 810/2922/17.

За таких обставин, зберігання позивачем алкогольних напоїв з акцизними марками попереднього зразка, термін споживання яких закінчився, не може вважатися тотожним зберіганню немаркованої акцизної продукції, за яке передбачена відповідальність абзацом 19 частини другої статті 17 Закону № 481/95.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, за відсутності законодавчо визначених підстав для цього та з порушенням законодавства в частині порядку призначення фактичної перевірки.

Отже, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.09.2020 № 0009533201.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією від 01.10.2020 № N0CYF3317M (а.с.24).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.09.2020 № 0009533201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Влан і Ко (ідентифікаційний код юридичної особи: 40180334, місцезнаходження: 09246, Київська область, Кагарлицький район, с. Переселення, вул. Радянська, буд. 2) судовий збір у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано - 09.07.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.