Постанова

від 07.07.2021 по справі 314/2883/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.07.2021 Справа № 314/2883/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/2883/20 Головуючий у 1 інстанції Свідунович Н.М.

Провадження № 22-ц/807/1692/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Міюц Світлани Олександрівни про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та їх обтяжень та скасування запису про право власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи", Державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Міюц Світлани Олександрівни про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та їх обтяжень та скасування запису про право власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Тиханською С.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2295, він придбав житловий будинок площею 49,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно 19.10.2007 між ним та Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", було укладено договір про іпотечний кредит № 243-07квф, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 19000 доларів США для придбання ним у власність нерухомості житлового призначення.

Позивач зобов`язався повернути отриманий кредит у строк до 18.10.2027 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11,5% річних.

19.10.2007 на виконання умов договору про іпотечний кредит між ним та Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", було укладено іпотечний договір № 1335-07іп, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Тиханською С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2296, за умовами якого предметом іпотеки є житловий будинок площею 49,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 705 кв.м.

У травні 2020 року позивач з Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197064247 від 21.01.2020 дізнався, що право власності на будинок було перереєстровано на ТОВ "Кредитні ініціативи".

Підставою виникнення права власності в реєстрі значиться повідомлення про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Підставою внесення запису значиться рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47181224 від 04.06.2019, ОСОБА_2 , Василівська районна державна адміністрація.

Позивач вважає, що реєстрація права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "Кредитні ініціативи" була проведена з порушеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1019 від 28.11.2018).

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47181224 від 04.06.2019, вчиненого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., щодо реєстрації за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.10.2007 № 1335-07іп, а також скасувати запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31841117 від 29.05.2019, вчинений державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О., про реєстрацію за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.10.2007 № 1335-07іп.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 47181224 від 04.06.2019, вчиненого державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Міюц Світланою Олександрівною, щодо реєстрації за ТОВ "Кредитні ініціативи" права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 1335-07іп від 19.10.2007.

Скасовано запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31841117 від 29.05.2019, вчинений державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Міюц Світланою Олександрівною, про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного договору з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 1335-07іп від 19.10.2007.

Стягнуто з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Стягнуто з державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Міюц С.О. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ "Кредитні ініціативи" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на житловий будинок площею 49,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_2 , який використовується позивачем як єдине місце постійного проживання не може бути звернено стягнення в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи", як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит. Державний реєстратор мав усі законні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації нерухомості за ТОВ "Кредитні ініціативи".

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, у постанові від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18, а також у постанові від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17..

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2007 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Тиханською С.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 2295, позивач ОСОБА_1 придбав житловий будинок площею 49,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 14).

19.10.2017 між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 243-07квф (а.с. 15-18), за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 19000 доларів США для придбання ним у власність нерухомості житлового призначення. Відповідно умов вказаного договору ОСОБА_1 зобов`язується повернути отриманий кредит у строк до 18.10.2027 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11,5 % річних.

Згідно п. 4.1 договору про іпотечний кредит від 19.10.2007, виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується нерухомістю, предметом якої є вищевказаний житловий будинок та земельна ділянка під ним загальною площею 0,0705 га.

Відповідно до п. 5.3.3 договору про іпотечний кредит від 19.10.2007 визначено право банку відступати право вимоги за цим договором.

19 жовтня 2007 на виконання вимог договору про іпотечний кредит між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 1335-07іп, посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С.Я., зареєстрований в реєстрі за № 2296, за умовами якого він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору про іпотечний кредит № 243-07квф від 19.10.2007.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що міститься в матеріалах реєстраційної справи № 1844186623215, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47181224 від 04.06.2019, право власності на житловий будинок площею 49,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ "Кредитні ініціативи", код ЄДРПОУ 35326253. Підставою виникнення права власності, згідно Витягу, є повідомлення про звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" № 800-VI від 25.12.2008 норми ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" № 800-VI від 25.12.2008 змін до ст. 36 Закону України "Про іпотеку", її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що в силу приписів п. 3.1.8 договору іпотеки від 19.10.2007, сторони передбачили, що іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а при незадоволенні його вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.3 цього договору передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом продажу безпосередньо іпотекодавцем предмету іпотеки третій особі на користь іпотекодержателя; передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". В даному випадку цей договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предметіпотеки. На протязі 3 днів з моменту такої реєстрації іпотекодавець зобов`язаний передати всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент реалізації предмету іпотеки. Сторони встановили, що застереження, зазначені в цьому пункті, є договором про задоволення вимог іпотекодержателя у відповідності до ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ним були дотримані положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, закону України Про іпотеку , оскільки ним була направлена Позивачеві вимога про усунення порушень.

З вказаним погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом першої інстанції встановлено з матеріалів реєстраційної справи № 1844186623215, що ТОВ "Кредитні ініціативи" до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) додав копію іпотечного договору № 1335-07іп від 19.10.2007, письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № КИ/303 від 06.08.2018, а також список відправки кореспонденції ТОВ "Кредитні ініціативи" (з оголошеною цінністю з описом) № 760 ВПЗ Чернігів, фіскальний чек ПАТ "Укрпошта" ВПЗ Чернігів щодо сплати послуг за пересилання за 10.08.2018 та список згрупованих відправлень Укрпошта Експрес, поданих до ВПЗ Чернігів замовником ТОВ "Кредитні ініціативи".

ОСОБА_1 10.08.2018 на дві адреси: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , було направлено письмове повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № КИ/303 від 06.08.2018.

Судом першої інстанції вірно встановлено з матеріалів реєстраційної справи № 1844186623215 та матеріалів цивільної справи про відсутність доказів отримання позивачем цього письмового повідомлення від ТОВ "Кредиті ініціативи".

Такі ж відомості не надані відповідачем і до апеляційної скарги.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв, як належні та допустимі докази отримання позивачем письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № КИ/303 від 06.08.2018 від ТОВ "Кредиті ініціативи" надані представником відповідача ТОВ "Кредитні ініціативи" листи-повідомлення № 296/08 та № 296/08 ТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій", згідно з якими відправлення № S002849004 та № S002849005 від 28.04.2019, отримувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_2 , після двох невдалих спроб вручення кур`єром, відправлення повернуто відправнику. Оскільки, дані листи стосуються відправлень № S002849004 та № S002849005 від 28.04.2019, зміст яких суду не відомий. Дані листи не містять посилань щодо направлення 28.04.2019 на адресу ОСОБА_1 саме письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № КИ/303 від 06.08.2018, наданого у подальшому ТОВ "Кредитні ініціативи" державному реєстраторові для реєстрації права власності на предмет іпотеки. Крім того, відправка даної кореспонденції здійснювалась ТОВ "Служба експрес-доставки "Меркурій", а не ПАТ "Укрпошта" ВПЗ Чернігів, отже, не може служити доказом належного направлення та вручення позивачеві ОСОБА_1 вищевказаного письмового повідомлення ТИОВ "Кредитні ініціативи" № КИ/303 від 06.08.2018.

З огляду на зазначене, посилання скаржника на повернення від боржника належно направленої вимоги "за закінченням встановленого строку зберігання" колегією суддів відхиляється, оскільки доказів про те, що відправлення дійсно містило вимоги про усунення порушень, зміст порушених зобов`язань, строки їх усунення, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, суду відповідачем не надано.

У зв`язку з зазначеним, колегією суддів встановлено, що державному реєстраторові Відповідачемне подано документів, які б свідчили про отримання Позивачем письмової вимоги та завершення тридцятиденного строку з моменту її отримання.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу приписів п.п. 1-2 ч. 3 ст. 10 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності документів, необхідних для державної реєстрації права власності на житловий будинок за ТОВ "Кредитні ініціативи", а саме документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі, така реєстрація проведена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Щодо посилань скаржника на неможливість застосування до спірних правовідносин закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в позові та не заперечується сторонами, умовами іпотечного договору передбачено можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання шляхом серед іншого передачі Іпотекодавцем у власність Іпотекодержателю Предмету іпотеки в рахунок виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання за кредитним договором у порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що з 07.06.2014 набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно норм якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Разом з цим, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, спірний жилий будинок, який використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнутий Відповідачами на підставі дії закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ Кредитні ініціативи як забезпечення виконання Позивачем умов кредитного договору.

Щодо тверджень скаржника про не надання позивачем доказів, що предмет іпотеки відноситься до майна, на яке не може бути примусово звернуто стягнення згідно з законом. Колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті визначає умови, наявність яких забороняє примусове звернення стягнення на нерухоме житлове майно: отримання споживчого кредиту позичальником в іноземній валюті; передання житлової нерухомості в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання за даним кредитом; предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання позичальника; у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа предмета іпотеки не перевищує 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як вбачається з договору про іпотечний кредит № 243-07квф, Позивач отримав споживчій кредит для придбання у власність нерухомості житлового призначення в іноземній валюті - доларах США. Спірний жилий будинок передано в якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором про іпотечний кредит.

Площа предмету іпотеки - жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 49.1 кв.м. та використовується Позивачем як місце постійного проживання, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов заявника №69 від 01.01.2020 та актом обстеження житлово-побутових умов заявника №876 від 21.12.2018, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судом. Іншої нерухомості житлового призначення Позивач у власності не має, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №214018289 від 25.06.2020.

На підставі викладеного вище, ТОВ Кредитні ініціативи звернуло стягнення на предмет іпотеки всупереч забороні примусового звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яка встановлена законом України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Всі докази на підтвердження власної позиції були надані позивачем суду першої інстанції разом з позовною заявою та були досліджені судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на житловий будинок площею 49,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_2 , який використовується позивачем як єдине місце постійного проживання не може бути звернено стягнення в період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ "Кредитні ініціативи", як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов договору про іпотечний кредит.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, державний реєстратор мав усі законні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації нерухомості за ТОВ "Кредитні ініціативи".

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилаються скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2021 року.

Головуючий

Судді: