Рішення

від 18.06.2007 по справі 11868-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11868-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2007Справа №2-15/11868-2006

За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” (04080, м. Київ,  вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 2, код ЄДРПОУ 24930652)  

До відповідача Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хохлова, 8/4, кв. 53; вул.  код ЄДРПОУ 16324756)

Про стягнення  9789,21 грн.

За зустрічним позовом Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хохлова, 8/4, кв. 53, код ЄДРПОУ 16324756)

До відповідача Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” (04080, м. Київ,  вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 2, код ЄДРПОУ 24930652)   

Про стягнення 25940,14 грн.

                                                                               Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

представники:

Від позивача (відповідач по зустрічному позову) -   Зайцев Р.Л. представник, довіреність № 189 від 08.06.07 р., у справі

Від відповідача  (позивач по зустрічному позову) – не з'явився  

Обставини справи: Підприємство з іноземними інвестиціями “ІТРАКО”   звернулося до господарського суду АР Крим з  позовом до Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” про стягнення  9789,21 грн.  заборгованості та судових витрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що Підприємством  з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” протягом 2003 року здійснювались поставки поліграфічних матеріалів МП “Агромонтажналагоджування”, оскільки обидві сторони розраховували  на належне виконання зобов'язань контрагента за договором, договори про поставку укладались в усній формі, що відповідно до статті 45 Цивільного кодексу України (1963 р.) , не тягло за собою недійсності угоди.

18.07.02 р. було укладено договір КИ/ДП-“04”/02-33, на виконання умов якого Підприємство  з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” поставило продукцію, що підтверджується 17.07.03 р. видаткова накладна ВН № 000002964 на суму 1589,27 грн., і 30.09.03 р. видаткова накладна ВН № 000004367  на суму 8449,26 грн.. МП “Агромонтажналагоджування”  отримала продукцію згідно довіреностей ЯЕЦ № 187614 від 08.07.03 р., і  ЯЕЦ № 344750 від 29.09.03 р., однак зобов'язання по оплаті отриманої продукції виконав тільки частково.

16.10.06 р. до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” до Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО”      про стягнення 25940,14 грн.

Позовні вимоги  за зустрічним позовом  мотивовані тим, що згідно з пунктом 1.2 договору КИ/ДП-“04”/02-33 від 18.07.02 р. Підприємством з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” по накладним поставлений, а МП “Агромонтажналагоджування”   отриманий товар на загальну суму 500253.73 грн.. оплата якого здійснена на суму 526193,87 грн., що підтверджено  Актом звірки взаємних розрахунків.

Таким чином, МП “Агромонтажналагоджування” переплатило Підприємству з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” суму у розмірі 25940,14 грн.

Представник відповідача по зустрічному позову  у судовому засіданні та у відзиві вважає не обґрунтованими позовні  вимоги позивача по зустрічному позову Малого підприємства “Агромонтажналагоджування”.   

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач по зустрічному позову посилається на те, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам статті 3 Господарського процесуального кодексу України та статті 21 Закону України “Про мову в Української РСР”, вимогам пункту 6 статті 54 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем по первісному позову не доведені вжиті заходи досудового врегулювання спору.

Посилання на договір КИ/ДП-“04”/02-33 від 18.07.02 р. не можна брати до уваги, оскільки зазначений договір   не може бути застосований до предмету позову, ні в рахунках - фактурах, ні  в видаткових накладних немає посилання, що поставки товару здійснювались по зазначеному договору. Оскільки обидві сторони розраховували на належне виконання зобов'язань контрагентом за договором,   договори про поставку укладались в усній формі, що відповідно до статті 45 Цивільного кодексу України (1963 р.), не тягло за собою недійсності угоди.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.12.2006 р. було задоволено клопотання позивача, провадження у справі було зупинено, по справі була призначена  судово-економічна експертиза, на вирішення якої були поставлені наступні питання: як була оприбуткована у бухгалтерському обліку відповідача видаткова накладна №-000002685 від 26.06.2003р.; як було оприбутковано відповідачем отриманий товар по видатковій накладній №000002685 від 26.06.2003р. на рахунках бухгалтерського обліку та яка саме сума; як була відображена у бухгалтерському обліку відповідача послуга по транспортуванню Товару Автопідприємством – Підприємство „Крим-Транс” по ТТН серії 02 ААХ №115190 від 21.07.03р., автомобіль МАЗ №053-39КО до подорожнього листа №432310, згідно якої Замовником Товару було МП «Агромонтажналагоджування», Від вантажником – ПІІ „ІТРАКО”, Вантажоодержувачем - МП «Агромонтажналагоджування»; як було оприбутковано відповідачем отриманий товар на суму 62526,37 грн. по ТТН від 21.07.2003р. на рахунках бухгалтерського обліку; як відображена у відповідача податкова накладна № 0003499 від 26.06.2003 у Книзі придбання товарів (робіт, послуг) по видатковій накладній №-000002685 від 26.06.2003р.; як була відображена у відповідача податкова накладна, отримана від Автопідприємства - Підприємство „Крим-Транс” у Книзі придбання товарів (робіт, послуг) по ТТН від 21.07.2003р.; чи здійснювались відповідачем розрахунки по видатковій накладній №-000002685 від 26.06.2003р.; коли та які саме суми було перераховано відповідачем позивачу по видатковій накладній №-000002685 від 26.06.2003р.; чи здійснювались відповідачем розрахунки з Автопідприємством – Підприємство „Крим-Транс” по ТТН від 21.07.2003р.

20.05.2007 р. до господарського суду АР Крим були повернуті копії матеріалів справи без виконання, оскільки відповідачем не були надані документи, необхідні для дачі експертного висновку, які двічі були витребувані клопотанням експерта.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2007 р. провадження у справі було поновлено, призначено слухання справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Надав клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача також витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 529 грн., які були сплачені позивачем платіжним дорученням № 7 від 16.02.2007 р. по рахунку № 60 від 05.02.2007 р.

Судом вказане клопотання прийнято до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, пояснень щодо невиконання вимог суду та експерта не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2002 року між сторонами укладено договір КИ/ДП-“04”/02-33 (а.с. 6-9), відповідно якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача поліграфічні  матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти і своєчасно здійснити їх оплату.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір діє до 31 грудня 2003 року, а якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору не заявить про його розірвання, то термін дії договору продовжується на той же термін (пункт 11.3 договору).

Позивачем було виконано    зобов'язання щодо передачі товару у власність відповідача своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними ВН № 000002964 від 14.07.03 р. на суму 1589,27 грн. та ВН № 000004367 від 30.09.03 р. на суму 8449,26 грн. (а.с. 18,20), а відповідачем прийнято, що підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЗБ № 187614 від 08.07.03 р., та ЯЕЦ № 344750 від 29.09.03 р. (а.с. 19,20)

Таким чином, свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, зобов'язання по оплаті відповідач виконав частково, що підтверджується виписками банку (а.с. 13-17) , борг складає 9789,21 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

11 травня 2006 року на адресу відповідача спрямована вимога про сплату боргу за видатковими накладними ВН № 000002964 від 14.07.03 р. та ВН № 000004367 від 30.09.03 р. та Акт звірки взаєморозрахунків (а.с.26,28), яка оставлена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги, що судом  під час розгляду наявності заборгованості МП «Агромонтажналагоджування» за отриманий товар  за  видатковими накладними ВН № 000002964 від 14.07.03 р. та ВН № 000004367 від 30.09.03 р. встановлена належним чином у розмірі 9789,21 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не представив доказів повної оплати заборгованості, а тому вона підлягає стягненню.  

  Відповідно до вимог статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.   

16.10.06 р. до Господарського суду АР Крим надійшла зустрічна позовна заява Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” до Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО”   про стягнення 25940,14 грн.

За приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник  повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо  обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів пред'явлення та надіслання вимоги про повернення передплати у розмірі 25940,14 грн. МП “Агромонтажналагоджування” не представлено.

При таких обставинах у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Витрати з оплати держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи,  відносяться на відповідача по первісному позову (позивача з зустрічного позову) відповідно до вимог статті   49  Господарського процесуального кодексу   України.  

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов  Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” до Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” про стягнення  9789,21 грн. задовольнити.

2.          Стягнути з Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хохлова, 8/4, кв. 53; вул.  код ЄДРПОУ 16324756, р/р  2600601345001 в СФ АБ “Укргазбанк” МФО 324797) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО” (04080 м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14 корп. 2, п/р 26008001300758 в АКБ “Райффайзенбанк України” МФО 300528 код ЄДРПОУ 24930652) 9789,21 грн. заборгованості.  Витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн., витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у сумі 529,00 грн.

3.          У задоволенні зустрічного позову Малого підприємства “Агромонтажналагоджування” до Підприємства з іноземними інвестиціями “ІТРАКО”  про стягнення 25940,14 грн.   відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.